Поддерживаете ли вы двуязычие в Украине? Опции

[.Stealth]

Дикторы канала отжигают - "Прем'єр-міністерка Тимошенко"

как так можно? думал, что мне показалось...ан - нет, многократно повторяют словосочетание....это я такий прискіпливий, чи така мова державна?

[zver]

до стб им еще далеко
в метрі,евро,европа і т.д.

[olex@]

до стб им еще далеко
в метрі,евро,европа і т.д.

Канал СТБ із самого початку своєї діяльності користувався правописом 1928 року і пропагував його норми. Таких грубих помилок Нового каналу вони не допускали.

"Правопис 1928 року дістав популярну назву "скрипниківського" і як такий проіснувавши неповних п'ять років, був усунений відразу ж по смерті Скрипника, ще в 1933 році, т. зв. "правописом А. Хвилі", який (і всі дальші переробки під орудою Леоніда Булаховського, а ще більше Івана Білодіда) знову почав навертати українську мову на "зближення" з російською. Тепер "скрипниківського" правопису тримаються лише мовознавці на еміґрації, почасти преса. Почасти, бо значна її частина користується неунормованою сумішшю "скрипниківського" правопису з галицьким (либонь, це саме робить і деяка частина мовознавців). Скрипникові, коли до Харкова прибув ліквідувати його Павло Постишев, закидали як один з найбільших його націоналістичних гріхів - "намагання відірвати українську мову від російської" і наблизити її до польської, німецької й інших західніх мов (скажемо в дужках, що це намагання у Скрипника й дійсно було, але диктоване не "запроданством", а життєвими інтересами української нації), а Постишев з дотепністю в'язничого сторожа іронізував з розрізнення ґ і г, як і личило москвинові, що вважав себе покликаним порядкувати в українському мовознавстві.

Як політикові, Скрипникові не конечне було розумітися на тонкощах лінґвістики. Але він був мудрий політик і цілком на висоті призначення - керувати справами культури. Інтуїцією він непомильно розумів те, на що звертали увагу люди з мовознавчих кіл типу Олени Курило: потребу поставити українську мову на власні ноги, надати їй самостійного значення; вивільнити з-під впливів російської, поклавши в її основу джерела народної мови. З уваги на це він уважно прислухався до пропозицій західньоукраїнських мовознавців, коли йшлося про норми, які українську мову віддалювали від впливів російської: написання ґ не лише в українських словах типу ґава, ґудзик тощо, а й у новіших запозиченнях з латинської та взагалі з чужих живих мов ("енерґія, ґастроля); пом'якшене л у чужомовних словах типу лямпа, плянета; сполучення ія в словах типу соціялізм тощо. Також зміна роду в чужомовних словах, якщо вони вже прийшли через російську мову з перекрученою родовою ознакою (рос. класс - кляса, протез - протеза і под.)."
З книги Івана Кошелівця "Микола Скрипник". Київ - 1993.

Сообщение отредактировал olex@ - Jan 20 2009, 14:21