Извечный вопрос
» Нажмите, чтобы показать спойлер - нажмите опять, чтобы скрыть... «
Задаючись питанням, нахріна я пишу ці всі свої художні твори, я довго шукав нормальну ... так сказати, пристойну відповідь.
Все впирається у шо ? Правильно, в пошук орігінальності та шику, який наразі так у нас розповсюджений.
Адже кльово робити те, що не робить ніхто. Манікюрити свої патички чорним лаком, ходити в джинсових рейтузах. Казати "сцуко", "млять", "омайнгад" та робити вигляд що все "кульно". Кататися на візках по супермаркету та на велосипедах по метрополітену. Шукати креативу в баку зі сміттям та бачити оригінальність в подраних джинсовках, які я позавчора власноруч запихнув в сміттєвий бак. Дивитися аніме японcькою з корейськими субтитрами та робити вигляд шо "заєбісь шкварять, такая глубокая мисль". При тому, що ти все своє життя вчився в українській школі і нічого, окрім My name is Vasya,з іноземних мов ти не запам'ятав. Але тут все впирається не в знання, а в те саме світло та вигляд, який мені зазвичай впирається десь в районі хуя.
Те саме "вау", яке так хочуть чути більшість "оригіналів", від зграї точнісінько таких самих, як і вони, "оригіналів".
Оригінальність, блять, як сенс життя. Як казав колись один оригінал зустріному маргіналу "Мазгами нужно виделяцца, маз-га-ми"
В погоні за цією самою оригінальністю та неповторністю ми втрачаємо свою індивідуальність. Саме ту тонку білу шворку, що затягується у нас довкола шиї і відділяє нас від тієї самої згарї, того самого натовпу, який оригінальність перетворює на срану попсу.
Стрази на футболці/мобілці/зубах/хуях - гламурно. Засрано та так засиджено мухами, що від нього пре як від вигрібної ями.
Чорний лак, фарбоване чорне волосся, рейтузи, пірсінг на підборідді - супер. Хуюпер, блювати тяне від зграй цих індивідуумів в шарфах и валянках в 40-градусну спеку.
Аніме - кульно. Бляха муха, вас пре дивитися мальованих цицькатих тьолочок в крапчатих коротеньких спідницях ? Чи не здається це вам клінікою ? Меня простіше знайти на вулиці дівчину з стоячики сосками і зробити спробу затягнути її на побачення.
Контакт, однокласники і інша лабуда - таке кльове спілкування. Зайоб блакитного кашалота, а не спілкування. Я не буду описувати всі ті срані фермери, рейтинги, малюнки і весь той йобаний спам, шо я регулярно вигрібаю зі свого одного аккаунту на вконтакті. Єдиний мій аккаунт в цих соцмережах і той для спілкування зі знайомими і всїлякої писанини типу цієї, але іноді і він доводить мене до сказу.
Я виправдовуюся ? Нє, я пояснюю ситуацію - я клав свій горизонтально орієнтований патик на поліровану поверхню кухонного стола і на ці всі намагання затягнути в "друзі" побільше людей, навіть тих хто тобі нахрін не потрібен і ти бачив ти їх лише раз на п'янці-гулянці. Друзі, про яких я вже писав. Так так, ті самі одні, що називаються друзями для відводу очей.
Вся ця йобана оригінальність існувала рівно 15 хвилин. Рівно стільки потрібно для того, що обкінчати оригінальну ідею до стану повії.
Я не заявляю про свою невйобну оригінальність, я схожий на 7 мільярдів, точно таких же як і я, людей. Я не намагаюся виділитися зі зграї, я просто не входжу до її складу. Я індивід. Я індивідуальний до кінчиків моїх іноді брудних і смердючих шкарпеток. Я індивідуальний на всі 100% відсотків, бо де ви ще знайдете такого йолопа, що буде вперто і цілеспрямовано перти вперед, напролом зграї. Я індивідуальний шо пиздець і це мене пре.
І повторюсь вкотре: поважні всі ті, хто це прочитав - половина, а то й більше з того, що я написав, - нагло стирена та спижжєна у когось ще, чисто як данина індивідуальності.
Peace, мої дорогі читачі. Я згортаюся.
Aug 2 2009, 12:06
1904 
