СССР, в картинках... Опции

[olex@]

На мою пересічну думку, бажання повернутися в минуле не пов'язане вирішальним чином з країною чи суспільним ладом.
Перш за все, йдеться про почуття. Тобто, якщо твоє дитинство було сповнене любові рідних, їхньою турботою, піклуванням, здоровим пізнанням світу та першими сексуальними дослідами - то до держави чи політики тобі здебільшого байдуже, ба навіть це Германія чи СРСР. Звісно, якщо вона не втручається прямим чином у твою родину і життя. Це ж більшою мірою стосується і юності. Всім хочеться повернутися у ті часи, коли був молодим, здоровим, романтичним, наївним ... (кому тепер чого не вистачає). Якщо твоє життя було наповнене внутрішнім змістом, то справи міждержавні менш цікаві ніж відносини з коханою дівчиною.
По друге, ностальжі, як мені здається, хвороба людей нереалізованих у нинішньому часі. Те скигління та скуління, як було добре колись, свідчить, що зараз йому погано, місце своє не знайшов, всі зійшло на пси. Лишаються лише прикрашені спогади про минуле, які ніякого відношення до тією дійсності не мають.
Щодо себе. Я щасливий, що живу зараз у цьому часі, у цій країні, з цими людьми. Я з приємністю згадую дитинство і юність в оточенні своїх рідних і друзів. Цього літа ми нашим КПІ-шним курсом збиралися на 25 років закінчення вузу. І я був безмежно вдячний цим людям, що були поруч в мої 20. Але нізащо не хотів би саме того повернення, на котрому акцентує топікстартер.

[Pash]

Одесса 1980-х глазами Яна Берри