С Новым Годом.
Предупреждаю: если открыть спойлер то нихрена хорошего вы там не увидите.
Я как более опытный товарищ вам это говорю, точняк.
» Нажмите, чтобы показать спойлер - нажмите опять, чтобы скрыть... «
... сижу и втыкаю в стену, потому что не знаю с чего начать ... как начать очередную запись ...
Мягкий саунд Deadmou5 склоняет меня к инцесту над бутылочкой Finlandia.
Новый Год закончился.
***
Наоборот, старый год закончился - скажете вы.
А хуй ви вгадали - скаже моє сонне внутрішнє yo.
Закінчився черговий марафон алкогольного екстазу та п'яного сексу. Новий Рік це не день і не подія, це бляха муха випробування на міцність печінки, нирок та голови.
Новий Рік закінчився, акція продовжується. Безстрокова нікому не потрібна акція. Жити їй максимум ще тиждень. На більше я не спроможний.
А далі ... а шо далі, далі буде.
***
Кому это нужно ? Да никому не нужно.
Прав мой хороший друг - нахуй эти сопли. Утром встал - даже на такси денег давать не нужно.
Всё просто и ясно как белый день.
Осталось сущая мелочь - поломать последнее правило и отослать к чертям своё хорошее "я" о котором так и слышишь. Всем оно нравится, всем оно нужно, а вот мне уже не нужно. Надоело быть беленьким зайчиком, который на задних лапках танцует степ за гнилую морковку. Получает эту морковку, получает пизды и регулярно, ровным строем, идёт нахуй.
Я лентяй, ходить не люблю. Я или бегаю или сплю. Третьего не дано.
Ну еще пишу. Пишу странные вещи, которые, опять же, никому не нужны и никому не интересны. Ну есть и есть. Нету - ну и в пизду их.
Подходишь к клавиатуре с мыслью, а садишься и мысль рассыпается на миллион слов и символов, которые ты не удержал в куче, которые тупо выплёскиваешь на монитор не ища в них здравого смысла.
***
Пошук стилю часто заводить в глухий кут. А ще частіше повертає твою довбешку на уйобування чужого.
Мене в дитинстві вчили: не твоє - не бери.
От і доводиться кожного разу шукати нове, а не (як роблять розумні люди) пиздити чуже.
Весь стиль, якого немає. Стиль, який не потрібен. Стиль, що мінливий, як настрій під час менструації. Все це бісер для поросят, фєнєчкі для ненароджених слоненят та білочок.
Одиниці здобувають славу і шану, всі інші смокчуть прутня. З заковтуванням. Це життя і всі це прекрасно розуміють.
Самі ті одиниці і є найбільшими пі-да-ра-са-ми, що злямзили стиль в своїх більш аморфних товаришів.
Товаришів ... Задумайтесь над фразою "бывший самый лучший друг"
Вдихніть аромат, пригубіть смак, вловіть колір. Ця фраза схожа на свіжесенький кавалок того гівна, що вигреблося при додаванні "бывший".
***
Ненавижу слово "бывший". Оно меня бесит. Оно выводят меня.
Ассоциация ? Легко. Бывший - использованный. Использованный - выброшенный. Выброшенный - мусор. Мусор - грязь.
Улавливаете линию, которую я веду ?
Да блять, бросьте это жеманство "ни разу не делали аборт".
Все прекрасно понимают и прекрасно знают это слово. А некоторые используют его так часто, что у меня хуй так часто не встанет. А отсюда и болезни, а особенно импотенция.
Вот вы попробуйте дрочить по 5-10 раз в день и увидите что случится с вашим младшим другом лет через 10. Опыт ? Вот собираюсь провести долгосрочный эксперимент, чтобы не оказаться голословным.
И писать результаты в тетрадочку, а после окончания эксперимента собрать консилиум светил науки и продемонстрировать результаты эксперимента.
Если к тому времени будет что демонстрировать. Как в старом анекдоте "отдрочился так, что хрен в вагину превратился".
***
... М'яко блимає дисплей. На ньому чергове високохудожнє мило, яким я регулярно дезинфікую свій мозок. Чистота думок - перше правило хорошого тону.
На столі чашка з залишками давно допитої кави місце якої поступово займають недопалки.
В голові нуль думок. В очах дзеркальне відображення картинки. Звук, як завше водиться, вимкнений. На колінах сопе кіт.
Йому взагалі начхати шо я там дивлюся чи роблю, він поїв і спить з надією, що я буду непорушно сидіти ще пару годин.
В котре приходить зальотна думка, що все це ти вже десь бачив і останнього разу не замислюючи відправив той треш до корзини.
Звичний рух - shft+del, картинка згасла. Мій робочий стіл як завжди прибраний - купа мотлоху, якому місце на звалищі, але він до цих пір ще муляє мені око.
Ідентична картина і на столі - викрутки, папірці від льодяників, кілька чашок з залишками кави, телефони, запальнички, ключі, диски і півкіло ще якоїсь хуйні під міцним шаром пилу. Нормальний стан. Звичний.
М'яко зняв напівсонного кота і відправив його на диван.
Балкон. Єдине місце в домі, де я розслабляюся, коли залишаюся наодинці з собою. Летить дрібний сніг і в голові починають з'являтися картинки. Думок знову немає, є просте розслаблення.
Ідилія, яка порушится зовсім скоро, коли в твоє ізольоване "я" знову прийде життя і лемент сусідів по планеті.
Хочу на море ...
Jan 3 2010, 17:11
1904 
