9 мая. Ещё праздник?, Забудем ли мы своё прошлое? Опции

[olex@]

Ну всё, ховайтесь...
Сейчас прибегут "сознательные" и будут кричать, что Кожедубу нельзя ставить памятник, так как он сбивал немецкие самолёты, дружественные Бандере...

От хто-хто, а Іван Кожедуб - гордість української нації. Ще в дитинстві зачитувався його подвигами. Як на мій погляд, він перевершив Олександра Покришкіна, Еріха Хартмана, який збив 352 літаки (найбільша кількість за всю світову історію) та Ханса-Йоахіма Марселя, що вважався найкращим асом Люфтваффе.

» Нажмите, чтобы показать спойлер - нажмите опять, чтобы скрыть... «

Кожеду́б Іва́н Мики́тович (* 8 червня 1920, Ображіївка — † 8 серпня 1991, Москва) — льотчик-винищувач. Тричі Герой Радянського Союзу (1944, 1944, 1945). Маршал авіації (1985).
[ред.] Ас нацисько-радянської війни

Народився 8 червня 1920 року в селі Ображіївка, тепер Шосткінського району Сумської області в сім'ї селянина. Українець.

Член КПРС з 1943 року.

Закінчив хіміко-технологічний технікум і Шосткінський аероклуб. В Червоній Армії з 1940 року.

В 1941 році закінчив Чугуївську військову авіаційну школу льотчиків. Служив в ній інструктором.
Іван Микитович Кожедуб, союзники назвали його після війни рос. «Русский Ахиллес»
Іван Микитович Кожедуб на фоні Ла-5ФН (бортовий № 14)

П'ятдесят друга зірка на фюзеляжі — реактивний «мессершмідт», «секретні крила» люфтваффе. Перший в історії реактивної ери літак, збитий в повітряному бою та ще й (можна тільки уявити собі оскаженіння Герінга!) гвинтовим противником. Це сталося 15 лютого 1945 р. над річкою Одер. Кожедуб збив реактивний винищувач Me-262 унтер-офіцера К. Лянге з I./KG(J)54. «На реактивний літак сів ас, який мав 180 збитих літаків, — згадує генерал-полковник авіації в відставці Сергій Горєлов. — Швидкість потужна. Доганяє. Особливо коли зазіваєшся, а він по прямій, без маневру йде».

Німецький ас шукав Кожедуба, полював на нього, але Кожедуб знайшов його скоріше. Реактивного «мессера» переграв не швидкістю, а одною лише майстерністю. В небі Франкфурта-на-Одері. На максимальній межі можливостей літаків, при величезних перевантаженнях вони з веденим зайшли в хвіст «мессершмідту». Титаренко — його літак був трохи вище — відкрив вогонь. Ме-262 — і це була вже паніка — тікає вліво, і тут його зустрічає Кожедуб. І гордість німецького авіапрому перетворюється у вогненну кулю.

До кінця війни гвардії майор Кожедуб здійснив 330 бойових вильотів, в 120 повітряних боях збив 62 літаки противника (сюди не входять 2 американських P-51, збиті ним весною 1945 року, які першими напали на нього, напевне прийнявши за гітлерівця). Свій останній бій, в якому збив 2 FW-190, провів в небі Берліна. За всю війну жодного разу не був збитий. Він справедливо вважається кращим асом авіації союзників.

Інша справа, що на відміну від моїх опонентів, що кричали, які в біса пам'ятники-меморіали, перейменування вулиць тощо за часів колишнього президента, зараз ні словом не прохопляться, що на всі ці речі зараз теж потрібні гроші.
Але я, як і раніше, вважаю, що не можна забувати історію в будь-яких скрутних обставинах, і щиро "за" увіковічнення пам'яті видатного українця. І місце підказав би - є вільні майданчики - постаменти під Петровського, Косіора, Коротченко (до речі, ще стоїть "самуяр").

[Pavlo_Taiko]

В этой картинке прекрасно все.
От Сербского флага вместо российского, до немца с гранатой защищающего ветеранов..