СССР, в картинках... Опции

[olex@]

Та хватает там что критиковать. Просто огульное смешивание всего, что было, с дерьмом - надоело.

Суть в разности понимания "что такое хорошо и что такое плохо".

Я десь пообіцяв розповісти про "хорошо".
Для цього варто взяти часовий проміжок 70-80-і роки минулого століття, епоху пізнього панування Л.І.Брежнєва, більш відома під назвою - застій.
Насамперед, були економічне підґрунтя для того часу - нафта.
По-друге, незважаючи на неперервну підкилимну боротьбу, влада була міцна (зміни косметичні) і правила усталені.
Ну, і останнє, народ упокорений загалом, якщо не рахувати купки інтелігентів-дисидентів, практично відірваних від населення.
Ну, і дуже важлива деталь - красти не заборонялося. Звісно, були обмеження за нахабство та, дотримуючись певних правил, можна було обійтися без буцегарні.
Причому, як на мене, відбувалася цікава така гра народу і влади, схожа на дитячі схованки. Але на відміну від неї, ніхто нікого не шукав. Ми Вас не чіпаємо, Ви - нас.
За це владі необхідно було забезпечити такий матеріальний рівень життя, щоб загальний рівень невдоволення не перевищував критичної позначки. І щоб був якийсь баланс задоволення від життя
Так от - освіта була безкоштовною для всіх, вища в тому числі. І рівень її був високий. Без репетиторства можна було отримати пристойні знання з математики, фізики, хімії. Вивчити мови. Література, як світова, так і українська, була обрізаною. Історія - особлива радянська - витримана з точки зору ідеології та історії КПСС.
Як тоді, так і зараз, зрештою все залежало від бажання навчатися. Зараз це набагато складніше і не лише через гроші. З вчителів "запитували", за погану успішність в районо карали, хабарів, таких як зараз, не давали.
Це ж стосується і лікування. Щоб залишили хворого без потрібних ліків через те, що він їх не може купити - таке важко було уявити.
Люди - ті ж, як казав невмирущий Воланд. Але тепер не лише квартирне питання їх турбує, а соціальний захист, якого вже по суті немає.
Розваги та захоплення... В дитинстві я спробував себе чи не у всіх гуртках Будинку піонерів, починаючи з літакобудівного і закінчуючи хором. Пізніше, в місцевому клюбі створили свій власний ВІА. Апаратуру та час на репетиції надав клуб. Правда, ми потім мусили грати на танцях. Та ми не були одні. Ще два самодіяльні ансамблі, причому, як я зараз це бачу, доволі професійні, "мали час і натхнення" на музику.
Спорт теж був безкоштовний. Не пам'ятаю, щоб я платив за щось, коли в останніх класах середньої школи грав за місцеву футбольну команду. Тренування, збори на Азові, форма - все видавалося без проблем. (Скільки грошей я витратив зараз на свого малого в юнацькому клубі Зміна-Оболонь
Все за рахунок батьків, навіть розмітка).
В КПІ я займався підводним плаванням у клубі "Атлантида". Хто зараз захоплюється дайвінгом, той, очевидно, знає наскільки дорогий цей вид спорту. Басейн КПІ, виїзди, балони - були безкоштовні.
Хоч не пускали за кордон - та можна було попоїздити по Союзу. Гірські походи на Кавказ, Фанські гори, Кара-Кум, Сибір - Тюмень та Усть-Ілім, Казахстан, - де я тільки не був. Міг дозволити на зарплату інженера. Звісно, що підробляв. Весь час. Але це вже мої пріоритети і мої бажання.
Інші могли сидіти на голій ставці, нічого не робити і жалітися на життя. Та ця схема, по-моєму, працює завжди, яка різниця, який державний устрій.

[Pash]

Одесса 1980-х глазами Яна Берри