ОУН УПА, пару слів Опции

[saman]

Почав читати цю тему, дойшов до 8-ї сторінки і зупинився... Дуже сумно, насправді, противно навіть, я б сказав, на душі... Дуже шкода, що й досі, за умов простішого, ніж в часи ссср, доступу до архівів, до інших альтернативних джерел інформації, знаходяться люди на кшталт фьодара сумкіна і тих, хто пише "паддіржал сумкіна", "рєспєкт"... Їм начхати на аргументи, вони впруться в якесь слово, і будуть талдичити, як мантру: "бандіти, бля, бандіти, убійци" і т.п. фігню, навіть не спробувавши усвідомити, що мантра ця - не їхня, а вживлена в їхні черепні коробки виліплювачами "савєцкава народа" програма, яка робить з них зомбі (керованих автоматів).
Спробую написати свої думки й емоції (бо тут переважна більшість дописувачів робить акцент і упор саме на емоції) з приводу УКРАЇНИ і людей, які боролися за неї. Без коментарів постараюся.
Родом я із Західної України, але вже дуже довго живу в Києві. Мама - зі Східної України. Большевистського (пояснюю - організованого "рульною" тоді КПСС) Голодомору вона особисто не застала, але у її незаможній сім'ї, коли вона народилася, їй було ще кому розповісти про ті жахливі часи - не всі в її багатодітній сім'ї померли, дехто вижив, бо виловити всіх жаб і мишей, які йшли в їжу, гади-НКВДисти і їхні "пріхлєбатєлі" не могли фізично. Описувати тут усього, що мама розповідала, не буду, але коротке резюме таке: НКВДисти, комуністи й інша бидлота, п'яниці сільські, які "примазалися" до большевиків (щоб і надалі нічого не робити, а тільки "рулити", мати дармові харчі і відчувати владу над тими, хто реально до большевиків був вище статусом, бо працював, а не пиячив), забирали в людей все до останньої крупиночки, до останньої крихти. Якщо знаходили щось сховане - могли розстріляти (рідко, але кількох односельців розстріляли при спробі пояснити, що сім'я помре з голоду; мабуть, розстріляні не хотіли віддавати добровільно харчі - все одно далі чекала смерть), але, як правило, слали всіх на Сибір, цілими сім'ями. А там - все одно смерть від недоїдання на каторжних роботах. До речі, большевики всі були зайшлі, не українці - це теж факт.
Батько родом з Західної України, його родину (двоюрідні брати, сестри, дідусі, бабусі, вітчим, мачуха і т.д.) я ще школярем розпитував часто про все те, що було до Союзу ССР, бо цікаво було, ще тоді жила жага знань, отриманих не лише з підручників і зі слів учителів.
Так ось, всі дуже раділи, коли в 1939-му прийшла Червона Армія. Бо натерпілися від поляків добряче. Поляки могли вирізати якусь сім'ю, або навіть півсела, були цілі загони польських "борців за Польщу без схизми" - надто довга, віками зрощувана, релігійна розбіжність, помножена на національні відмінності... До речі, вміло підживлювана іншими державами. Ось на якому грунті (СУМКІН, ЙОЛИ-ПАЛИ, ЦЕ ТОБІ, ЯКИЙ ПОСТІЙНО ПИТАВ, А ЗВІДКИ?) виникли радикальні крила ОУН (їх було багато насправді: бомбісти, які підривали на мінах-бомбах польських силових міністрів, стріляли в них; інші радикали, але не про них я веду мову... захочете - знайдете, джерел багато, якщо впадлу - то ваше горе). В багатьох постраждалих від нападів польських радикальних угруповань селах стали формуватися загони національної самооборони. У майбутньому вони послужили базисом для УПА. Я б теж не чекав, поки до мене прийдуть озброєні люди й будуть в мене на очах розчтрілювати мою сім'ю. А ти, сумкін? Чекав би, га?
Так от, зустрічали-то з радістю братів з Великої України, це був дійсно щирий порив. Але потім почали відбуватися дивні речі: то одна людина щезла, то інша, то цілу сім'ю вивезли на Сибір, а потім - і все село. А то й розстріляли якогось там нещасного "буржуазного націоналіста", навіть у газеті про це могли РОЗ'ЯСНЮВАЛЬНУ статтю написати. Але це вже ми проходили... Раптом виявилося, що ніякі це не визволителі від польської окупації, ніякі це не брати з Великої України, а елементарно - такі ж самі ЗАГАРБНИКИ, ГНОБИТЕЛІ ВСЬОГО УКРАЇНСЬКОГО, як і поляки, і ніякі не українці, а СОВКИ (до речі, склад всяких таких сссрівських каральних загонів був із росіян і євреїв в основному, чому так - не знаю, це так, деталь). Хех, народ в Західній не був такий затурканий віками, як у Східній, терпіти не став - ось і перші сутички з новою ОКУПАЦІЙНОЮ большевистською владою. І я б пішов у повстанську армію, а ти, сумкін, терпів би, якби якісь "визволителі від помаранчевих чи біло-блакитних" з Росії зараз прийшли і забрали твоїх рідних на Сибір? А то й розстріляли, "как врагов народа"? Розумієш, ефемерні поняття "сациалізм", "каммунізм" "народ" і "враг народа" і т.п., які були втовкмачені в голови жителям Центру й Сходу України, були чужими на той момент людям, які жили в Європі (Західна Україна тоді була складової Польщі), без комуністичного чаду в головах, без цієї ідіотської пропаганди. Воювали з поляками - повоюємо і з іншими зайдами.
Коли в 1941-му німці напали на СССР, "совки" так драпали, що не встигли за собою замести всі сліди, і в тюрмах німці знаходили цілі камери розстріляних людей, засипаних негашеним вапном. А подекуди большевики не встигали цього робити, просто відкривали камери, кидали гранати, закривали двері - і... Німці брали місцевих і проводили опізнання, робили фотографії. Знову ж таки - це все можна знайти і в німецький, і в польських, і в архівах СССР (не знаю, чи є в наших, українських).
Багатьох упізнати не могли, але були щасливчики, які дивом вижили, або до яких взагалі не встигли добратися доблесні большевички. Були й трупи, недостатньо знівечені, яких можна було опізнати.
Ну, народ, як би ви реагували на таке перебування большевиків??? До речі, за півтора роки хазяйнування в Західній Україні було знищено й вивезено на Сибір понад 10% (десять відсотків!!!) населення Західної України!!!
Деякі крила ОУН поспішили заявити, що німці - визволителі від большевистського ярма й оголосили Акт Незалежності у Львові. Їх дуже швидко розчарували німці: ніякої самостійності України вони не визнавали, всіх зачинщиків і підпільників (до речі, при панічному відступі-втечі архіви й досьє на підпільників ОУН "совки" чи то не встигли знищити, чи то свідомо німцям залишили) швидко перестріляли й пересадили у концтабори. Доля очільника крила ОУН - Бандери - , думаю, відома всім: його схопили фашисти й засадили у концтабір, де він пробув майже до кінця війни.
Так ось, переважна частина людей у Західній зрозуміла, що потрібно виборювати СВОЮ, НЕЗАЛЕЖНУ, Україну. І пішли воювати, воювати за волю, проти "німців і проти москалів"... Можливо, вонни були ідеалістами... На той час вони САМЕ ТАК бачили ситуацію І вирішили боротися за свою долю самі, а не чекати милості від фашистської Німеччини чи СССР (аж ніяк не України - погодьтеся).
А коли Красная Армія прийшла потім, виганяючи німців, вже наївних не було, ніхто хлібом-сіллю їх не зустрічав (до того ж, у всіх людей було свіжим спогадом те, ЯК Ковпак пройшовся своїм "рейдом" Західною Україною, де, до речі, дуже тісно співпрацював з УПА, коли треба було постріляти в німців, а потім за наказом Москви вставив ножа їм у спину... з чим був незгодний комісар Руднєв - росіянин, але людина слова і честі... його вбили і створилии легенду про те, як він героїчно загинув від рук УПА).
Після війни Сталін забрав у Польщі частину західноукраїнських земель, а частину віддав, якщо приглянетеся до лінії захвдного кордону з Польщею, помітите рівну діляночку. Так от, польська комуністична влада у 1949 році здійснила т.зв. операцію "Вісла", яка полягала в тому, що всі українські родини примусово переселяли на захід Польщі, багатьох при цьому тупо розстріляли, багато хто, ясна річ, чинив опір, в т.ч. - збройний. Моя сестра у четвертому коліні зараз проживає у невеличкому містечку на Заході Польщі, я її там навідував кілька разів, застав живою її маму, мою тітку, яка розповідала трохи про ті жахіття. До речі - польський уряд недавно вибачився за всі ці нелюдські речі. Ющенко з Квасьнєвським створювали комісії по примиренню. Як на мене, то міжнаціональне примирення і взаємні вибачення за скоєні злочини (взаємно, будемо відвертими, бо стріляти в іншу людину - це вже злочин, тут я повністю на боці буддистів) - це шлях до порозуміння і налагодження добросусідських стосунків. Хтось заперечить мені по цьому пункту? А Росія, наступниця СССР, навіть факту Голодомору й Голокосту не хоче визнавати... Ось вам і добрий сусід.
До середини 50-х років минулого століття УПА чинила гідний опір окупаційному режиму (бо ніхто не визнавав большевиків законною владою). Якби не прості люди, рядові українці (нехай західні, але ж українці!) то режим легко б упорався з "купкою буржуазних недобитих націоналістів" - усі б на них доносили. Але їх підтримували, віддавали своїх дітей у повстанці, йшли самі! Большевики лютували, страчували непокірних, робили каральні спецзагони НКВД, відбирали тих, хто чудово володів українською, і йшли палити села, мордували простих людей. Про це є маса свідчень, є навіть такі, що були ще кілька років тому живі й самі призналися у скоєних злочинах, совість заговорила хоч перед смертю... Але вони отримували супер-пенсію, типу мене врятували від "бандерівців"... А ті, кого вони "врятували", про це не просили.
Прошу зазначити таке: я нікого не засуджую. Була війна, тупа, жорстока й безжалісна. На жаль, тоді українці на території сучасної України ще по-різному бачили свою роль в історії і взагалі свою державу. А дехто і держави своєї не бачив. Сліпо виконував волю "вождя всіх народів"...
Знаєте, от у Фінляндії шанують воїнів, які воювали по різні боки барикад. Хтось - за один режим, хтось - за інший. Те саме - й в Іспанії, яка рвалася у внутрішніх суперечках, можливо, ще більше. На щастя для них, вплив сусідніх держав і їхніх ідеологій на внутрішнє життя цих країн було зведено до мінімуму, чого, на жаль, не можна сказати про нас, українців. І всі ветерани отримували державну пенсію й рівні почесті. Але й там могли роздувати соплі , що хтось - істинний ветеран, а інша сторона - зрадники. Вони по-різному бачили майбутнє своєї країни, кожен захищав свою точку зору зі зброєю в руках. Та вони знайшли єдино мудре рішення - вшанувати всіх, бо всі воювали за свою країну.
На жаль, сьогодні деякі політичні сили пробують і нас розділити, стравити нас, українців, у збройних сутичках. І надумують проблему двомовності, фашистськості якоїсь частини України... Бо такі протиставляння Сходу й Заходу ні до чого конструктивного не призведуть. Якщо одним почесті за те, що кров'ю і свинцем насаджували комунізм в тільки що приєднаній частині України, а іншим - обструкцію й осуд, за те, що вони від цього відстрілювалися, - то це не є правильно. Досвід цивілізованих країн про це не те що говорить, а кричить!
А всяким сумкінам я задам одне просте запитання: кого ви захищаєте? За кого ви? Бо ви ніхрена не за Україну, ви навіть боїтеся сказати, що ви - за Росію... В усіх постах так і дме совковістю і ностальгією за часами, коли все правильне могло бути тільки те, як сказала окрема партія! І коли з нас усіх пробували виліпити "совків", савєцкіх чєлавєкав... Ніякого конструктиву у таких постах я не бачив, лише спробами облити гівном опонентів і небажання до них прислухатися - зразу штампи з підручників історії СССР.
На закінчення: моя дружина - з Півдня України, наполовину українка, наполовину - болгарка. У паспорті (ще колись, за СССР), її записали в дусі совковості: русская, хоча нікого й близько з росіян в роду не було Цікаво, еге ж? Так ось, коли вона вперше розповідала мамі про мене, моя майбутня теща видала на-гора чудову фразу: "Дочєнька, так он же бандєравєц, а ані людєй рубілі тапарамі!!!" Смішно вам? А мені сумно, бо на цій гілці форуму саме такими тупими фразами відписуються всякі фьодари сумкіни і іже с німі...
Для довідки: живемо ми щасливо (принаймні, у нашому розумінні). Була дружина вперше в Західній Україні і дуже дивувалася відмінностям у менталітеті і сприйнятті різних подій. Напряму спілкувалася з покійними нині двоюрідними моїми бабусею і дідусем, і не тільки - з багатьма людьми, могла скласти свою точку зору... У неї тепер дещо інше від нинішньо-урядового бачення подій навколо ОУН-УПА... Побувала й теща там... Дивно, але її ніхто не зарубав...ні сокирою, ні льодорубом
І ще, щоб не звинувачували у русофобії: у мене в Москві живе чудовий товариш, армійський (Савєцкая Армія) друг, з яким я пішов би на будь-яке випробування, який мислить трохи по-іншому, ніж "совки", бо нині покійна його мама ще встигла навчити його МИСЛИТИ й АНАЛІЗУВАТИ, а не тупо хавати ДЕЗінформацію, якою годували нас усіх вродовж десятиліть.
Полюбіть Україну, землю, на якій ви живете. Майте мужність визнавати свої помилки - від цього ви лише виграєте, це стане вашою сходинкою зростання. Було кілька точок зору на те, що тоді відбувалося в Україні, і люди кожен по своєму відстоював свою точку зору. Не можна зараз співати гімни одним і кидати гівном в інших. Бо так недовго і до громадянської війни - нас уже постійно коаліція протиставляє і стравлює.
Як на мене, суспільству треба організувати цілий цикл передач по TV по найболючіших питаннях для нашої нації, поки ще живі свідки тих подій, як з одного боку, так і з іншого... І дати ширший доступ до наших архівів.
І засудити, поряд зі злочинами фашизму, - злочини комунізму, як це зробили НДР, Польща і ще ряд країн. Поки цього не буде - нас будуть годувати інформаційним гівном...
Примирення - це має бути домінуючим гаслом. Примирення, а не пошук протиріч і зачіпок, які нас, українців, роз'єднують.

Як на мене, то подальша ескалація тут недоречна... Не хочеться мені більше відписуватися тут, чесно вам усім напишу... Просто втомився, пишучи все це... Вибачте, що так сумбурно й розтягнуто - намагався зразу про все написати, а це неможливо в такому форматі.

[Pavlo_Taiko]

БАНДЕРА и БАНДЕРОВЦЫ. РАЗОБЛАЧЕНИЕ КРЕМЛЕВСКИХ МИФОВ.