Я спробую пояснити, і, можливо, ttuner мене підтримає.
Крим - це Чорне море. Чорне море - це флот.
В часи СССР саме в Криму закінчували свою службу морські офіцери, що мерзли до пенсії на холодних північних та східних морях. І, звісно, це люди, що були наскрізь просякнуті "руським духом".
Я не можу ані засуджувати, ані ганити якимось чином їх, це об'єктивність. Природно, що і діти, і внуки їхні жили і живуть в унісон з Росією. Україна - це якесь дике тимчасове непорозуміння для них.
Реально кількість етнічних росіян, для яких Москва - столиця, і кнопка 1 - на РТР після 23 років української незалежності критично переважає загальну кількість татарів та українців у відношенні 75-80 до 25-20%.
Севастополь - найбільш ура-російське місто з усіх російських міст. І це культивувалося.
"Город слави рускіх маряков." Байдуже, що це не відповідає дійсності.
Треба тримати картинку. І Росія дуже сприяла в цьому, як грошима, так і пропагандою.
Вже сама присутність росіійського флоту викривлювала дійсність.
Одна річ, скажімо, американські бази деінде. Для німців, приміром, вони були лиш тимчасовим утворенням, додатковою роботою і фінансами. Але ніколи - не хазяївами. ЧФ РФ в Криму був господарем. Згадайте всі минулі конфлікти з маяками тощо.
Ментальність важко поламати, взагалі, в межах одного-двох поколінь неможливо.
Ті курсанти, що відмовилися служити Росії і співали гімн України - яскравий приклад дуже поступової українізації півострова. І малочисленний.
Всі тут розказують про Судети
» Нажмите, чтобы показать спойлер - нажмите опять, чтобы скрыть... «
У 1938 році пронацистська Судетська німецька партія спровокувала масштабні заворушення у прикордонних Німеччині районах Чехословаччини та звернулася по допомогу до керівництва Третього Рейху. Це дало підстави канцлеру Рейху Гітлеру в лютому 1938 року звернутися до рейхстагу із закликом «звернути увагу на жахливі умови життя німецьких побратимів у Чехословаччині». До німецько-чехословацького кордону почали висуватися частини Вермахту, що викликало протести з боку Франції та СРСР. Велика Британія здійснила спробу стати арбітром у конфлікті, що назрівав, та направила до Чехословаччини спеціальну дипломатичну місію.
Вирішення конфлікту перейшло у дипломатичну площину. Франція та Велика Британія, що мали статус гарантів недоторканості території Чехословаччини, у перемовинах з Німеччиною йшли на одну поступку за іншою, намагаючись за будь-яку ціну уникнути збройного виступу останньої проти Чехословаччини, у випадку якого вони були б змушені оголосити Німеччині війну. Результатом такої політики, що увійшла до історії під назвою «замирення агресора», стала Мюнхенська угода, укладена 30 вересня 1938 року. Відповідно до угоди, підписаної представниками Німеччини, Італії, Великобританії та Франції, на початку жовтня Судетської область перейшла до складу Третього Рейху, а на її територію відразу ж увійшли війська Вермахту.
До 1945 року на території області існував рейхсгау зі столицею у Рейхенберзі (Ліберці). Крім того деякі її райони були передані до складу Баварії та колишньої Австрії.
та мало хто цікавився, як все закінчилося (взяв з вікі, щоб було якесь уявлення)
» Нажмите, чтобы показать спойлер - нажмите опять, чтобы скрыть... «
Убийства и дискриминации немцев после освобождения
Первые массовые расправы над немецким населением начались уже в мае 1945 года. В период с 5 по 9 мая в Праге было убито не менее 855 немецких гражданских лиц, множество изнасиловано и искалечено. В период с 9 по 11 мая, по данным судетонемецкого общества, чехословацкими подразделениями было убито около 10 тысяч уже разоружённых немецких военнослужащих. В освобождённом от немецкой армии Попраде президент Эдвард Бенеш заявил: «Беда, беда немцам, трижды беда! За свои преступления горько поплатятся! Ликвидируйте их! Беда им! Ликвидируйте их!» [2]. 12 мая 1945 Бенеш заявил, что «немецкую проблему в республике мы должны окончательно ликвидировать».
15 июня 1945 г. Бенеш заявил в Пльзене[3]:
« Наше правительство, сознавая, что означала измена немцев и венгров в 1938 году, решило очистить республику от этих предательских элементов. (Продолжительные аплодисменты). Это большая задача. Мы не можем решать ее сами, мы должны договориться об этом с Советским Союзом, Великобританией и Соединенными Штатами. Но я не сомневаюсь… (аплодисменты) я не сомневаюсь, что это соглашение будет достигнуто »
Весной-летом 1945 гг. к немцам Чехословакии применялись следующие дискриминационные меры:
были обязаны регулярно отмечаться в полиции, им запрещалось покидать своё место жительства,
были обязаны носить нашивки «N» — «Немец» или повязку со свастикой,
у них конфисковывались автомобили, мотоциклы и велосипеды,
запрещалось пользоваться общественным транспортом, посещать публичные места,
им запрещалось ходить по тротуарам,
запрещалось иметь радио, телефон и использовать их,
запрещалось разговаривать в публичных местах по-немецки,
были обязаны посещать магазины только в определённое время,
и так далее[4].
Согласно декрету Бенеша о лишении гражданства от 2 августа 1945 г., «граждане Чехословакии немецкой или венгерской национальности, которые (ранее) получили по распоряжению оккупационных властей немецкое или венгерское гражданство, в день получения такого гражданства утратили право на гражданство Чехословакии»[3]. Фактически, это условие относилось к подавляющему большинству немцев и венгров Чехословакии, в частности, ко всем немцам Судет (которые в 1938—1945 гг. были гражданами Германского рейха и жили на его территории). При этом, не брался во внимание тот факт, что немецкое и венгерское гражданство за редким исключением предоставлялось жителям оккупированных территорий автоматически[5].
Другим декретом было конфисковано имущество немцев, венгров и так называемых «врагов чешского и словацкого народов»[6].
Результат депортации
В 1945—1946 гг. из Чехословакии было изгнано более 3 миллионов человек.
Несмотря на распоряжения Бенеша, согласно которым «перемещение немецкого населения, разумеется, должно производиться ненасильственно и не по-нацистски» (речь к Временному национальному собранию 28 октября 1945 года), изгнание сопровождалось многочисленными убийствами и издевательствами над мирным населением.
Во время изгнания погибло 18 816 немцев, из них 5 596 убито, 3 411 совершило самоубийство (по утверждению официальных источников), 6 615 умерло в концентрационных лагерях, 1481 погиб при транспортировке, 705 сразу после транспортировки, 629 во время побега и 379 по неизвестным причинам. Множество было искалечено в результате издевательств или изнасиловано.
Наиболее известные массовые казни немецкого населения
Брюннский марш смерти, погибло 1691 человек[7]
Концлагерь Постолопрты, 763 убитых
Доупов, 24 убитых
Тоцов, 32 убитых
Подборжаны, 68 убитых
Депортация немцев из Хомутова: 12 погибших от пыток, позднее в «походе смерти» погибло 70 человек, в концлагере Скларна было убито ещё 40 человек. В сумме погибло 140 немцев.
Устицкий расстрел
Пршеровский расстрел, Горни Моштенице у Пршерова, убито 265 немцев, самому младшему было 8 месяцев.
Домажлице, убито около 200 человек
Зрозуміло, що проблем у чехів з Судетами тепер немає.
Але ж це не варіант для України, ні тоді, коли Крим був у нас, ні тепер, коли фактично - під владою Росії. І тому питання, що далі - цікавить мене більше в плані відновлення статусу кво в людському вимірі.
Сообщение отредактировал olex@ - Apr 16 2014, 11:37
Apr 16 2014, 11:32
1343 
