Итоги аннексии Крыма, Наслідки окупації та перспективи на майбутнє Опции

[olex@]

Мост в Крым

А как еще объяснить что за то время, что велись переговоры по сути ни чего не сделано, причина банальна не смогли договориться кто и сколько вложить должен и сколько извлечь...

Ти, очевидно, знаєш (в темі бачив "картинку"-бюджет побудови керченського мосту) скільки попередньо буде коштувати міст для Росії. Вгадай, чому постійно зростає його вартість і терміни побудови.
Причина банально проста - кому і скільки грошей піде наліво.
Тепер постав інше питання - чому Путін при всій його владі і повноваженнях не може оголосити тендер і віддати будівництво, скажімо, Японії (чи Китай), яка би при її досвіді будівництва мостів через острови, взагалі, заввиграшки за пару років побудувала б цей міст. І набагато дешевше.
Бо при всьому цьому патріотичному "затокримнаш" Путін залежить від свого оточення і не може не підгодовувати їх. Є прекрасний американський серіал "Босс", де показано, як очільники міста чи країни працюють для людей. Щойно в бік до народу - і капець владі.
Так що чекайте, доки поділять шкіру ще не вбитого бюджету, а потім ще кілька років (скільки будували Русский мост - здається з 2008 року).
На той час, я думаю, все зміниться. Так що вітаймо хоч і такі капіталовкладення.
p.s. В мене дуже амбівалентні почуття до анексії Криму і відношення до цього кримчан.
Я розумію, що кожен хоче жити у спокійній багатій країні, без потрясінь, погромів чи життєвих незгод.
Я поважаю почуття патріотизму і відданості своєму народу. Але мені гидка зрада, брехня, демагогія.
Я б ніколи не погодився - ні під яким золотим дощем - щоб Україна стала, ну там, 53 штатом Америки, чи федерацією в складі Германії. Навіть якщо би я був німцем чи громадянином США.
Це блюзнірство - жити в країні 23 роки і без жодного сумніву (маю на увазі саме тих людей, а не інших, хто боровся чи протестував) радісно ввійти в іншу державу, яка за гамбургським рахунком нічим не краща, а той набагато гірша.
В мене немає ненависті до них, немає і задоволення від їх негараздів. Є лиш якесь відсторонення. Огида. Не хочеться мати з ними справи. Як там у Біблії - "единожды предав,..."
Але, як з рідною людиною (бувають же такі особи в родині), є якась наївна віра, що з часом вона зміниться, зрозуміє ганьбу свого вчинку. І болить, бо не можна втрачати рідних і відмовлятися від них, навіть якщо вони і зробили щось негарне. Як мати, що любить сина-злочинця.
І я думаю, що і більшість у темі, описуючи біди кримчан, підсвідомо прагне не помсти за вчинену зраду, а розкаяння та зняття облуди з очей.

[mironich]

Коренное население было практически уничтожено захватчиками из Европы. А так все хорошо с нацией.

А Россия расширялась раздавая коренному населению букеты цветов?