ОУН УПА, пару слів Опции

[Palanteer]

Слава Героям, що поклали голову за Батьківщину - Україну.

На заході ніколи не любили впливу Росії на Україну, а особливо в часи комунізму, оскільки супротив населення карався. Людей відправляли в лагерів, або просто розстрілювали. Комуністична пропаганда маючи безліч можливостей для впливу на людську свідомість плюндрували патріотизм населення західної України вішаючи на нього ярлик "націоналізму". Що і призвело до упередженої думки на східних територіях. А хіба УПА - це виняток з правил замовчування чи політ-коректних новин у той час (як і в майбутньому)? Таких прикладів безліч. Як приклад можна назвати Аварію на ЧАЕС і її замовчання, звичайно не ті роки, але подібні методи.

По перше, давайте візьмемо за основу Вікіпедію

Українська повстанська армія (УПА) — підпільна збройно-політична формація, cтворена на Заходi України у червнi 1941 року представниками Уряду Української Народної Республіки в екзилі; у жовтні 1942 року назву перейнято ОУН. Головне завдання УПА: оборона та звільнення українського населення як і від німецької, так і від радянської, окупацій. Побудована за територіальним принципом, розбивалася на пiдроздiли: УПА-Північ, УПА-Захід і УПА-Південь. УПА діяла по 1953 рiк, коли активнi її дiї припинено, а окремi вогнища спротиву дiяли впродовж 1950-60-х рокiв. З 1943 по 1950 роки Головним Командиром УПА був генерал Роман Шухевич.

Ставлення до iсторії УПА нині коливаєтся між позитивним (борцi за незалежність) і протилежним (нiмецькі колаборанти): сама оцінка опирається на пропагандиськi штампи обох сторiн. Питання про визнання УПА воюючою стороною у Другій світової війні та пов'язане з цим питанням надання ветеранам УПА пiльг, досі остаються невирiшеними.

тож головна ідеї - це звільнення України та її сувернітет.

Територіально УПА ділилася утроє: УПА-Північ (Волинська, Рівенська і частина Житомирської та Київської областей); УПА-Захід (Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська та частини Закарпатської і Чернівецької областей), з окремою воєнною округою «Сян» (Перемищина, Холмщина, Лемківщина); УПА-Південь (частини Вінницької і Хмельницької областей). Групи ділилися на воєнні округи, а округи на тактичні відтинки. Спроби утворити четверту групу УПА-Схід не здійснилися.

Отож тут попрацювала пропаганда. Як легко грати на почуттях людей під час війни. Як легко видати бажане за дійсне і перекрутити факти в свою користь маючи майже безмежну владу.

А ось текст присяги воїна УПА

Присяга вояка УПА

(зaтвеpдженa УГBP i введенa нaкaзoм ГBШ ч.7, з 19. VII. 1944.)

Я, вoїн Укpaїнcькoї Пoвcтaнcькoї Аpмiї, взявши в pyки збpoю, ypoчиcтo клянycь cвoєю чеcтю i coвicтю пеpед Bеликим Нapoдoм Укpaїнcьким, пеpед Святoю Землею Укpaїнcькoю, пеpед пpoлитoю кpoв'ю ycix Нaйкpaщиx Синiв Укpaїни тa пеpед Нaйвищим Пoлiтичним Пpoвoдoм Нapoдy Укpaїнcькoгo:

Бopoтиcь зa пoвне визвoлення вcix yкpaїнcькиx земель i yкpaїнcькoгo нapoдy вiд зaгapбникiв тa здoбyти Укpaїнcькy Сaмocтiйнy Сoбopнy Деpжaвy. В цiй бopoтьбi не пoжaлiю нi кpoви нi життя i бyдy битиcь дo ocтaнньoгo вiддиxy i ocтaтoчнoї пеpемoги нaд yciмa вopoгaми Укpaїни.
Бyдy мyжнiм, вiдвaжним i xopoбpим y бoю тa нещaдним дo вopoгiв землi yкpaїнcькoї.
Бyдy чеcним, диcциплiнoвaним i pевoлюцiйнo-пильним вoїнoм.
Бyдy викoнyвaти вci нaкaзи звеpxникiв.
Сyвopo збеpiгaгимy вiйcькoвy i деpжaвнy тaємницю.
Бyдy гiдним пoбpaтимoм y бoю тa в бoйoвoмy життю вciм cвoїм тoвapишaм пo збpoї.
Кoли я пopyшy, aбo вiдcтyплю вiд цiєї пpиcяги, тo xaй мене пoкapaє cyвopий зaкoн Укpaїнcькoї Нaцioнaльнoї Pевoлюцiї i cпaде нa мене зневaгa Укpaїнcькoгo Нapoдy.

посилання що використовувалися в статті Вікіпедії
Джерела

* Енциклопедія українознавства
* Лебедь М. Укр. Повстанська Армія. Мюнхен 1946
* Шанковський Л. Укр. Повстанська Армія. Історія укр. війська. Вінніпеґ 1953
* Мірчук П. Укр. Повстанська Армія 1942—1952. Мюнхен 1953
* Blum I. Udzial wojska polskiego w walce о utrwalenie władzy ludowej; walki z bandami UPA. Wojskowy Przeglad Historyczny. B. 1959
* Szоta W. Zarys rozwoju Organizacji Ukraińskich Nacjonalistów і Ukraińskiej Powstańczej Armii. Wojskowy Przegląd Historyczny. B. 1963
* Armstrong J. A. Ukrainian Nationalism, 2 вид. Нью-Йорк — Лондон 1963
* Bilinsky J. The Second Soviet Republic: The Ukraine after World War II. Нью-Брансвік 1964;
* Szczesniak A. B., Szota W. Z. Droga do nikad. Działalność Organizacji Ukraińskich Nacjonalistów і jej likwidacja w Polsce. B. 1973
* Літопис Укр. Повстанської Армії, тт. 1 — 5. Торонто 1976—1981
* Motyka G. Ukraińska partyzantka 1942—1960, Warszawa 2006

[Pavlo_Taiko]

БАНДЕРА и БАНДЕРОВЦЫ. РАЗОБЛАЧЕНИЕ КРЕМЛЕВСКИХ МИФОВ.