ОУН УПА, пару слів Опции

[olex@]

Либо совецкая власть, либо власть фашистской Германии, третьего не дано... Поэтому все, что мешала победе СССР, вольно или невольно - является отрицательным фактором.

Завжди з цікавістю читаю твої пости, Володимире.
На жаль, історія не має умовного нахилу - неможливо дізнатися переваги того чи іншого поневолення.
Але по фактам, те, що СССР (читай большевицька Росія) приніс Україні (не хочу говорити про інші республіки) - починаючи з Муравйова та закінчуючи геноцидом 33 та суцільним терором перед війною на всіх її теренах, могло викликати таку ненависть, що фашистська Германія здавалася більш лояльною до українців.
Будь-який природний організм, і нація теж, має інстинкт самозбереження. Життя - то є найбільша цінність. І прагнення за будь-яку ціну зберегти народ від суцільного винищення у відповідальних політиків - не може не викликати поваги. Інша справа - ситуація практично була патова.
Я не знаю, як би склався світ, якби Гітлер захопив Москву та повалив Сталіна. Можливо, і на це розраховували зверхники ОУН-УПА, що виснаживши себе в боях на східному фронті, досягнувши перемоги над СССР, на 2-му фронті Європа та Америка швидше обєдналася для боротьби з фашистами і таки завершила війну розгромом (дійсно, не треба применшувати роль інших країн у цій борні).
Після цього, хай навіть ціною колаборацизму та ганьбою співпраці Україна могла бути вивільнена з-під імперіалістичного поневолення Росії. Більше того, німці ніколи не довіряли українським дивізіонам, тому що знали, що в певний сприятливий момент вимуштровані українські вояки піднімуть бунт та повернуть багнети проти них самих. Тому ніде в документах Нюрнбергського процесу немає звинувачень на адресу ОУН-УПА. Немає.
Заснована на крові та терорі держава СССР не мала права існувати і єдиною силою в світі здатною протистояти Сталіну була фашистська Германія.
Та коли омріяна свобода, принесена німцями, виявилася облудою, коли стало зрозуміло, що їхні обіцянки незалежності - пусті фантики, що ми для них - худоба, і що Союз вистояв, почалася боротьба УПА проти гітлерівців і практично агонія ОУН.
Всі ми вчили прекрасні фрази - краще вмерти стоячи, ніж жити на колінах - та коли це доходить до реалізації, ми волаємо, як це так.
Аж ось так - Ви думаєте, ті, хто воював до 50-х років проти потужної військової машини,що зламала хребет іншій, не менш потужній, не розуміли, що це безглуздо. Чистісінське самогубство.
Хіба вони сподівалися на перемогу? Чи боялися вязниць?
Хто-небудь з Вас пробував поставити себе на місце простого юнака, який направду вирішив краще вмерти в бою із поневолювачами (ті ж самі татари, що плюндрували нашу землю, але, блін, словянської крови). як козак, що захищав свій народ від винищення. Чи не тому була така підтримка люду визвольних змагань? Але все це було приречено на поразку. Та вони жертвували собою. Гасло - Свобода або смерть - інколи не пусті слова.
Будь-яка країна врешті-решт могла би пишатися цим. А ми й досі воюємо.

P/S Ідея використання третьої сили в Україні взагалі має велику популярність. Згадаймо гетьманів Івана Виговського чи Петра Дорошенка. Найяскравіший зразок, звичайно, Іван Степанович Мазепа. Карла XII важко порівняти з Адольфом, однак тенденції відслідковуються. Особливо, що було потому - в Батурині до сих пір памятають вирізаних москалями немовлят, переповнену трупами Сулу та відрубані голови всіх мешканців козацької столиці
http://uk.wikipedia.org/wiki/Мазепа_Іван_Степанович

[Pavlo_Taiko]

БАНДЕРА и БАНДЕРОВЦЫ. РАЗОБЛАЧЕНИЕ КРЕМЛЕВСКИХ МИФОВ.