ОУН УПА, пару слів Опции

[Pavlo_Taiko]

БАНДЕРА и БАНДЕРОВЦЫ. РАЗОБЛАЧЕНИЕ КРЕМЛЕВСКИХ МИФОВ.

[ЛиС]

Przemysław Lis Markiewicz 27 січня о 14:09

УЧОРА СЕЙМ НІЧОГО НЕ УХВАЛИВ

Не читаю вже давно української преси, тому не знаю, як вона створює у Польщі реальність, якої не існує.
Не хочу брати участі в історичних суперечках, не бачу сенсу, бо не виджу світла на кінці тунелю.
Але, на жаль, не виходить.
Учора на мене налетіли три особи:
1) при нагоді зовсім іншої розмови певна пані зі Львова (ще до вчора у мене в друзях) покликала мене прокоментувати якусь дискусію на іншій сторінці; я туди зайшов нехотя, бо просто кудись клацнув, і відразу прочитав, що поляки – ідіоти і щось курили, в таких обставинах я не мав бажання висловлюватись і категорично (на жаль, за категорично) висловив своє небажання; пані холодно попрощалась, звинуватила, що я несправжній друг українців і видалила мене з друзів, а шкода,
2) при нагоді зовсім іншої розмови певний пан зі Львова вперся, що я маю коментувати всі гріхи поляків, окупантів, колонізаторів, я попрохав його залишити мене в спокою, не хотів висловлюватися, пан виявився настирливим і довелося його після третього заклику до дискусії послати до біса; це його обурило і написав на мене пасквіль, що «в контексті ухваленого ворожим, ляшим Сеймом закону про заборону бандерівської ідеології» я зовсім не друг українців, а такий як усі «польські пани», які до українців ставляться як до кабанів,
3) інший пан з Волині, без церемоній, виригав мені, що бажає моїй батьківщині, аби всі українці покинули Польщу і ми гірші за жидів.
Після першого, хоч потрійного ошелешення, я вирішив прочитати, що пишуть українські ЗМІ, які так розізлили моїх друзів та знайомих. І чи дійсно було так, як вони пишуть.
І прочитав: Сейм Польщі ухвалив закон про криміналізацію “бандерівської ідеології”. Гмм … як добре, що я юрист і можу сам провести аналіз і перевірити, наскільки правдива ця інформація, тим паче, що зі статті вичитав, що її автор посилається на Українську правду а ця, в свою чергу, на якесь польське джерело. Ось, бачите, ретельна журналістика в занепаді, я гадаю, що читачі такої преси повинні самі дещо помізкувати а не гарячкувати до усрачки і ображати невинних людей.
Пані та панове, я і вчора, і сьогодні приділив кілька годин, аби збагнути, про що йдеться і хочу з вами поділитися своїми висновками.
Відслідкував на сторінці Сейму легісляційний процес. Це мали би зробити журналісти, якщо писаки беруться за писанину, не я.
Учора Сейм нічого не схвалив, учора відбулося друге читання (а ще має бути третє і дискусія в Сенаті, який уже раз, торік у березні, відправив такий законопроект до смітника) законопроекту про зміну закону про Інститут Національної Пам’яті.
Законопроект, направлений до Сейму ще в жовтні 2016 (ПОЗАТОРІК, не торік) передбачає зміну ст. 1 закону про Інститут Національної Пам’яті.
Я висвітлю, про що йдеться в ст. 1, але спершу перестрибну до ст. 55. Вона передбачає кримінальну відповідальність для всіх, хто публічно та всупереч фактам заперечує злочини, які мають визначення власне в ст. 1. Тобто караються люди, які публічно, в Польщі, всупереч фактам, заперечують злочини визначені в статті 1. Ще слід додати, що наприклад лекція чи доповідь на науковій конференцій, чи в межах наукової діяльності, злочином не вважається (ст. 27 ч.1 польського кримінального кодексу). Тому, згідно з цією статтею, академік, який на науковій конференції ставить під сумнів такі злочини не притягується до відповідальності, його діяння містить усі ознаки забороненої дії, але не вважається злочином.
Нині закон у статті 1 визначає такі види злочинів скоєних проти поляків та громадян Республіки Польща від 1917 по 1990 рік: злочини нацистів, злочини комуністів, інші злочини проти людяності.
Законопроект, направлений 2016 року (це важливо), передбачає, аби до згаданих мною трьох злочинів додати ще один: «злочини українських націоналістів та членів українських угрупувань, що співпрацювали з Третім Рейхом під час Другої світової війни».
У наступній частині статті передбачається визначення, чим є згадані злочини і пропонується, аби визначити їх так: «Злочини українських націоналістів та членів українських угрупувань, що співпрацювали з Третім Рейхом під час Другої світової війни це діяння тих осіб, які, в роках 1925-1950, полягали в застосуванні насильства, терору та інших виявиів порушення прав людини, теж нищення громадян Республіки Польща на території Волині та Східної Малопольщі».
У підсумку, особи, які у Польщі, публічно, всупереч фактів, будуть заперечувати, що українські націоналісти з УПА, ОУН та члени СС Галичина і Нахтігель знищували мирне населення на Волині та в Галичині, вдавалися до насильства, терору, порушення прав людини, підлягають кримінальній відповідальності.
Чи це означає «заборону бандерівської ідеології»? Відповідь – за вами.
Алн це ще не кінець епопеї. Сейм, у першому читанні, відкинув цей законопроект і направив його назад до сеймової комісії. Генеральний прокурор (міністр юстиції), який бере участь у легісляційному процесі, висловився про проект критично і зазначив, що несприйнятним є вислів «український націоналіст», тому, що невідь, як визначити, хто ним був і це настільки неточно, що не може так бути. Інші мали іншу думку, але немає це зараз значення. У комісії проект тримали та блокували понад рік, кінець кінцем уточнили те, що критикував генеральний прокурор. Вислів «український націоналіст» частина депутатів (з партії Кукіз 15) запропонували замінити висловом «бандерівський націоналіст». І Сейм, на засіданні 25 січня 2018 року, поправки прийняв. Наступного дня, 26 січня 2018 року, відбулося термінове засідання сеймової комісії і вже висить на сайті Сейму результат обговорювання законопроекту після другого читання і голова комісії (зі своїм заступником) просять Сейм, в третьому читанні, ті поправки таки відкинути. Одним словом, ПіС, на якому українці вішають усіх собак, наполегливо зборює той законопроект, який настирливо просуває Кукіз 15. Я, вочевидь, ПіСу не захищаю і не підтримую. Депутатів Кукіз15 уважаю троглодитами та дикунами.
Яка буде доля цього законопроекту, один Бог знає. Ще має бути третє читання, битва в Сенаті та рішення президента, який, на мою думку, не горить бажанням брати участь в таких авантюрах.
Я особисто вважаю, що той закон зайвий. По перше він містить абсурдні визначення. Цікаво, як суд чи прокурор мав би визначити, ким був «бандерівський» чи «український» націоналіст. Саме прокурор підкреслив, що з таким визначенням закон буде мертвим. І мабуть про це йдеться. По друге я ніколи не чув, аби в Польщі (тут діє наш кодекс), хтось ПУБЛІЧНО, але поза науковими установами, заперечував наприклад Волинську трагедію. Тобто нащо забороняти щось, чого не існує …
Іще ця «Східна Малопольща» … Мене ця назва доводить до сказу, бо я би, наприклад, очі видряпав кожному німцю, який би назвав мою Великопольщу (колиску Польщі) – Східною Бранденбургією.
Я вже чув, що зараз Верховна Рада повинна ухвалити закон про кримінальну відповідальність за заперечення поляками польських злочинів проти українців. Будь ласка. Якщо хтось у нас заперечує (ніколи не чув) і такий закон конче треба, то ухвалюйте, ваше діло.
Я при нагоді хочу ще нагадати українцям, що 2015 року, під час візиту тогочасного польського президента у ВР, було схвалено закон про заборону критикувати солдатів УПА. Це зараз уважається наругою над українською нацією. На основі цього закону щороку збільшується група поляків, яким забороняють в’їзд до України на п’ять років. Я завжди відверто казав і буду, що мене сильно засмучують пам’ятники та вулиці Дмитру Клячківському, провіднику УПА на Волині, який, на мою думку, несе особисту відповідальність за Волинську трагедію. Зізнаюся вам, що відчуваю страшне хвилювання щоразу, коли наближаюсь до українських прикордонників, коли намагаюсь перетнути наш спільний кордон. Це відбувається зараз рідко, тому причин для хвилювання менше. Однак краще було би взагалі повністю покинути поїздки до України, хоча мене туди страшенно тягне.
Який буде остаточно описаний мною законопроект, коли його врешті-решт оприлюднять (про що я не мрію) і чи взагалі він не пропаде, ще рано казати. Узагалі вважаю безглуздим тлумачення закону, який ще не оприлюднений. Зокрема так, як це чинять українські журналісти.
Чи треба було мене вчора видалити з друзів, обматюкати та обкинути болотом? І чи годилося? Не думаю.
Я хочу теж зазначити, попри закиди, що я фальшивий друг українців, що я далі вас дуже люблю, обожнюю вашу літературу (Франка, Винниченка, Винничука, Ульяненка, Жадана), захоплююся вашим живописом (Катерина Білокур), люблю вашу музику (Лисенка, народні пісня), щоразу у Львові відвідую театр ім. Заньковецької. Теж оперний. У Луцьку в театрі мене пізнавали як постійного клієнта. Хотів би колись приїхати до івано-франківського театру і два тижні ходити на вистави. Не хочеться заборони в’їзду через моє бачення історії, яке відрізняється від бачення історії деяких українців, на що я маю право.
Бажаю всім усіх благ.

Сообщение отредактировал ЛиС - Jan 29 2018, 18:16