Быдло и церковь, религия, Церковь и быдло Опции

[Greeder]

Гридя ты по моему забыл минус толяну влупить

Исправил.

[olex@]

Вот будет объединительный разбойничий собор в 15 декабря. Это будет не Православная Церковь, а именно автокефальная Церковь Порошенково во имя Украины и политики, но ни слова о Христа!

Боже, як їм припікає.
Мов чорти на пательні.

Томос про автокефалію Української православної церкви буде схожим на томоси, які останнім часом надавалися іншим православним церквам, тексти їх доволі стандартні.
Про це повідомив радник Президента України, директор Національного інституту стратегічних досліджень Ростислав Павленко у Facebook.

“Тексти (томосів - ред.), як бачимо, доволі стандартні. Кожен знаменує постання незалежної церкви. Наш теж буде на це схожий. Зовсім скоро”, - зазначив Павленко.

Так, радник Президента навів кілька прикладів томосів, які нещодавно надавалися іншим православним церквам Вселенським патріархатом - Румунії, Польщі, Албанії, Церкві Чеських земель і Словаччини.

Я не полінувався, пошукав в інтернеті, перевірив.
Румунська православна церква отримала томос Константинопольского патріарха 30 липня 1925 року.
Дуже цікава історія отримання томосу Польщею.

Відповідно до Ризької мирної угоди 1921 року, західноукраїнські та західнобілоруські етнічні землі опинилися під владою Польської республіки. В кордонах Польської республіки залишилось близько чотирьох мільйонів православних, в тому числі понад 2,5 млн українців. За національним складом 70 % православних становили українці, більше 28 % — білоруси, а решта — литовці, поляки, росіяни, чехи. В той же час у Польській республіці залишилась стара структура єпархій Російської православної церкви. Внаслідок радянсько-польської війни та боротьби з церквою в СРСР, зв'язки з Московською патріархією були утруднені, а сама патріархія знаходилася під жорстоким тиском радянських каральних органів. Це змусило православних єпископів Польщі Юрія (Ярошевського) та Діонісія (Валединського) звернутися, за посередництвом польського дипломатичного представника в Москві, до патріарха Тихона у справі надання автокефалії. Патріарх відмовився надати автокефалію, обмежившись призначенням єпископа Юрія патріаршим екзархом у Польщі з правами митрополита. Що ж до автокефалії, то Московський патріарх сказав: «Святі канони нашої церкви передбачають автокефалію для окремих самостійних народів. Коли б народ польський, що недавно здобув незалежність, був православним та просив для себе, то ми йому не відмовили б. Але давати автокефалію для різноплемінних православних, що перебувають у польській державі в стані національних та релігійних меншин, не дозволяють нам ні здоровий глузд, ні святі канони. Що було можливе, то вже дали православним у Польщі, а власне широку автономію».

У той же час польська державна влада, ставши господарем Західної Волині після її загарбання, не була зацікавлена в українізації волинського православ'я. 20 січня 1920 польський уряд схвалив «Тимчасові правила», що мали регулювати статус православ'я в Польській республіці. В цілому «Правила» розглядали Православну церкву в Польщі як силою політичних обставин відірвану від Православної церкви Росії частину, внутрішнє життя в якій не вимагало якихось змін чи перетворень, а отже як велику частину старого російського православ'я.

16 червня 1922 року відбувся Собор польських єпископів, який розглянув питання автокефалії та погодився на неї, за умови, що польський уряд сприятиме визнанню церкви автокефальною з боку помісних православних церков. Також ієрархи звернулись по допомогу й підтримку до Константинопольського партіарха. Тоді ж польська влада видала тимчасовий закон, яким провела реорганізацію православної церкви. Першим митрополитом Польської Православної Церкви став українець Юрій Ярошевський.

8 лютого 1923 року митрополит Юрій загинув від руки непримиренного ворога автокефалії, російського агента архимандрита Смарагда (Латишенка).

» Нажмите, чтобы показать спойлер - нажмите опять, чтобы скрыть... «

27 лютого 1923 р. Собор єпископів ухвалив: «… Визнати першим єпископом області з честю Митрополита Православної Митрополії у Польщі Високопреосвященного Діонісія, Архиєпископа Волинського і Кременецького… Довести цю постанову до відома уряду на предмет висловлення ним згоди на втілення в життя цієї постанови, а також на предмет запиту урядом на основі 28 Правила IV Вселенського Собору і з огляду на перебування не при справах Патріарха Московського, благословення Константинопольського Патріарха на буття Архиєпископа Діонісія Митрополитом Варшавським та Волинським і всієї Православної церкви в Польщі, з присвоєнням йому всіх зовнішніх відзнак, наданих Митрополиту Варшавському і всієї Польщі Святійшим Патріархом Московським і Положенням про управління Православною Церквою в Польщі від 14-27 січня 1922 р.»

Патріарха Тихона в той час було ув'язнено, а призначеного ним місцеблюстителя відсторонено більшовиками від справ. Управління Московською патріархією ГПУ передало т. зв. «Живій церкві». В такій ситуації, Константинопольський патріарх Мелетій IV благословив обрання Діонісія й підтвердив його повноваження.

13 листопада 1924 року Константинопольський патріарх, Григорій VII підписує «Патріарший і Синодально-Канонічний Томос Вселенської Царгородської Патріархії про визнання Православної церкви в Польщі Автокефальною». Урочистості з цієї нагоди відбулися у Варшаві 16-19 вересня 1925 р., в них взяли участь представники Константинопольської та Румунської церков, а також члени польського уряду. 17 вересня 1925 в присутності всього єпископату Польщі в митрополичому храмі святої Марії Магдалини відбулось урочисте зачитування патріаршого томоса. Томос було зачитано грецькою, польською, російською та українською мовами, міністр віровизнань підніс митрополитові Діонісію, як предстоятелю церкви, другу панагію.

Також у Томосі Вселенського патріарха мовилось «… перше відокремлення від Нашого Престолу Київської Митрополії і православних митрополій Литви та Польщі, залежних від неї, а також прилучення їх до Святої Московської Церкви настало не за приписами канонічних правил…».
Автокефалію Польської православної церкви визнали всі канонічні церкви.

Звертаю увагу на кілька моментів:
1. Було прохання надати автокефалію до РПЦ. Відмовили.
2. Провели Собор, звернулися до уряду за допомогою. Польська влада видала ЗАКОН про реорганізацію церкви. Вибрали митрополита.
3. Архимандрит РПЦ його ВБИВ.
4. 13 листопада 1924 року Константинопольський патріарх, Григорій VII підписує «Патріарший і Синодально-Канонічний Томос Вселенської Царгородської Патріархії про визнання Православної церкви в Польщі Автокефальною.

Це те, чого я весь час побоююсь. У російських церковних агентів знайдуться люди здатні на вбивство Варфоломія.
"Как ето - ми за цєной нє пастаім!"