История Опции

[revolver]

25 апреля 1433 Юрий Звенигородский (Галицкий) разбил на Клязьме Василия II и сам занял московский престол. В его правление в Москве стали чеканить монету со всадником, вооруженным копьем, – копейку

[olex@]

Перша українська друкована книга побачила світ 1491 року. Українському друкарству судилося розпочати свою історію за межами наших земель – це сталося в Кракові, де проживала велика українська православна громада, пов’язана з Ягеллонським університетом. У майстра Швайпольта Фіоля було замовлено виготовлення кількох книг староукраїнською мовою кириличним шрифтом. Рід Фіоля походить з Нейштадту в німецькій Франконії, ще в дитинстві він переїхав з батьками до Польщі, згодом став видатним механіком, де й коли навчився друкарській справі невідомо. Шрифт для друку було виготовлено також у Кракові й також німцем Рудольфом Борсдорфом. Впродовж 1491 року Фіоль надрукував «Осьмигласник» (або Октоїх) з дереворитом «Розп’яття», «Часословець», «Тріодь цвітну» та «Тріодь пісну» (книга не датована). Зазначені вище факти появи першої української друкованої книги є загальновідомими й не викликають заперечень.

У дослідників залишаються питання щодо появи друкарства на українських теренах. У шістдесяті роки минулого століття українські науковці у фондах міського архіву Львова знайшли латиномовний документ (він зберігається й досі), який свідчить про наявність у місті друкарні в 1460 році. У записі йдеться про те, що львівський міщанин Степан Дропан подарував свою приватну друкарню львівському Онуфріївському монастирю. Про друки та їх подальшу долю немає жодної інформації. Текст зазначеного документу заперечує дані про першодруки Івана Федорова на територій України, проте деякі дослідники продовжують вважати саме його російським та українським першодрукарем. Відомий український дослідник Ісаєвич пише: «якщо ж припустити, що така друкарня існувала, то тоді, в усякому разі, була дуже малопотужною і короткотривалою» – з цим твердження ми можемо погодитися. (Ісаєвич Я.Д. Першодрукар Іван Федоров і виникнення друкарства на Україні. Друге видання. – Львів, 1983.). Ще одним фактом на підтвердження існування ранньої друкарні у Львові є напис на надгробку самого Івана Федорова на території Онуфріївського монастиря «… друкарство занедбане оновив».

Зазначимо, що І.Федоров не був східнослов’янським першодрукарем – це почесне право належить білорусові з Полоцька Франциску (Георгію) Скорині. На початку XVI ст. він запланував перекласти і надрукувати повний текст Біблії літературною руською мовою. Впродовж 1517 – 1519 років у власній друкарні в Празі видрукував 23 біблійні книжки (нагадаємо, що Біблія складається з понад 70 окремих книг). Згодом перевіз свою друкарню до Вільно (нині Вільнюс) й виготовив «Апостол» і «Малу подорожню книжицю» в 1525 р.

Щодо самого І. Федорова: у післямові до «Апостола» 1574 р. зазначено, що 1563 року в Москві за повелінням царя Івана Васильовича і митрополита Макарія постала друкарня, в якій Федоров разом з Петром Мстиславцем надрукували 1564 року «Апостол», 1565 – Часослов; наступного року вони змушені тікати від переслідувань з Московії до гетьмана литовського Григорія Ходкевича, на кошти якого в Заблудові організовано друкарню, де побачили світ 1569 «Євангеліє Учительне» і 1570 «Часослов» і «Псалтир». Наприкінці 1572 після смерті гетьмана Г.О. Ходкевича, Федоров разом із сином Іваном переїжджає до Львова, оселяється на Підзамчі, львівський міщанин Сенько Сідляр позичає йому 700 злотих на впорядкування друкарні.1574 вийшли з друку «Буквар» та «Діяння і послання апостольські». Не маючи коштів виплатити борг, він віддає під заставу Сідляреві все своє рухоме майно разом з книжками. Навесні 1575 року диякон Іван Федоров переходить на службу до князя Острозького, стає управителем Дерманського монастиря, в якому заснував друкарню. Протягом 1576 – 1577 років він упорядковує друкарню в Острозі та видає влітку 1578 «Азбуку», визначну пам’ятку староболгарської літератури сказання чорноризця Храбра «Про письмена», 1580 – «Книгу Нового Завіту» (Новий Завіт і Псалтир для домашнього читання), 12.08.1581 – остаточний варіант славнозвісної Острозької Біблії. На титульному аркуші книги підкреслено, що вона є докладним перекладом з грецької мови сімдесяти толковників (септуагінти), що був результатом кропіткої праці членів Острозького гуртка вчених. В Острозькій друкарні було здійснено перше в Україні науково-допоміжне видання – до Євангелія і Апостола острозький книжник Тимофій Михайлович уклав алфавітно-предметний покажчик.

Ок. Останавливаемся. Не хочу портить впечатление о собеседнике...

Речь Посполитая явилась своего рода продолжением государства Ягеллонов — личной унии Королевства Польского и Великого княжества Литовского, существовавшей с перерывами с 1385 года...

Литовский князь... великий гетман литовский - не украинский, не запорожский, не казацкий...

Литовский Князь Константин Константинович Острожский - младший сын великого гетмана литовского князя Константина Ивановича Острожского...
.

Sorry. Терпець увірвався.
Бо ми говоримо про одне і те ж, але з різних ментальних позицій.
Це зокрема можна побачити навіть в цитуванні вікіпедій.
Порівняй українську та російську версії і ти відчуєш різницю.
Як вірно зауважив Like, саме Росія намагається натягнути сову на глобус, претендуючи на спадок Київської Русі. Хоча Росією стала лише за Петра 1, а це початок 18 століття.