9 мая. Ещё праздник?, Забудем ли мы своё прошлое? Опции

[Pavlo_Taiko]

В этой картинке прекрасно все.
От Сербского флага вместо российского, до немца с гранатой защищающего ветеранов..

[olex@]

Давно хотів про це розповісти...
🟡 Сьогодні мені написав товариш з Росії і розповів цікаву історію. Він улітку відпочивав у Болгарії в районі Пловдива та відвідав з екскурсією знаменитий пам’ятник воїнам, які загинули, звільняючи Болгарію від німецької окупації в 1944 році. І на стелі зі списком загиблих героїв він раптом побачив прізвище свого діда. А йому розповідала колись бабуся, що дід пропав безвісти десь під кінець війни в Румунії. Він відправив запит до архівів з проханням перевірити, чи дійсно Артюхов Иван Петрович, який воював у складі 4-го Українського фронту, загинув, визволяючи Болгарію від окупації німецько-фашистських військ.
Невдовзі прийшло повідомлення. Так, справді, людина похована в меморіалі загиблим воїнам в місті Пловдів – то його дід. Уявляєте? Через стільки років знайти слід свого діда! І як добре, що пам’ятник не знесли, хоч місцеві націоналісти хотіли це зробити кілька разів. А пам’ятник цей – знаменитий «Альоша», пісню про якого знали усі в Радянськім Союзі. Пісня «Альоша», яка прозвучала в 1967 році і стала на довгі роки символом радянсько- болгарської дружби, досі звучить на всіх урочистостях в Росії, Білорусії до 9-го Травня. А ще пісня була довгий час гімном міста Пловдів та звучала як музична заставка під час початку ранкової трансляції місцевого радіо.
Як же гірко, що зараз люди все менше пам’ятають про подвиг радянської армії під час визволення Болгарії від нацистського іга і про жертви, які поніс при цьому радянський народ. Гірко, продовжує мій товариш, що щось роз’єднало наші братські народи, а пісня про Альошу більше не звучить в Україні всюди, як колись у старі добрі часи.
😎 Антифейк
Ну що, прочитали? Просльозилися, згадавши слова «немало под страшною ношей лежит безымянных парней»? Як же гірко, що «цветов он не дарит девчатам», і «из камня его гимнастерка, из камня его сапоги»… Десятки співаків на Ютубі переспівали цю сумну пісню, навіть наша Наташа Могилевська встигла її заспівати в 2017 році. І справді, у Пловдиві є ініціативна група, яка давно вимагає знести пам’ятник окупації Болгарії, знести цього Альошу, який колись пролив свою кров за болгарську землю. Правда, зачіпає? Адже знесуть і «стеллу з іменами загиблих», серед яких, як виявилось, і «дід мого товариша». А це, як стверджує російська Вікіпедія, «символ памяти всем советским солдатам, погибшим при освобождении Болгарии от нацистской оккупации во Второй мировой войне»…
Так от. У всій цій історії немає ні краплини правди. Крім того, що пісня була справді написана 1967 року, і в ній гарна мелодія та красиві слова. І все. Тому що на території Болгарії під час вступу радянських військ не загинув жоден воїн Радянської армії, і не було жодного бою. І під пам’ятником знаменитому Альоші у місті Пловдив немає ніякої стели з іменами. Тому що не лежить там ніхто.
І навіть вислів «визволяли окуповану Болгарію» - фейк. Болгарія не була окупована, тому що вона (тримайтеся) була союзником Німеччини. Правда, цар Борис не оголошував війни Радянському Союзу, але під тиском Гітлера оголосив війну США та Англії. Радянський союз одноосібно оголосив війну Болгарії і ввів війська до країни 7 вересня 1944 року. Болгарська армія ніякого супротиву не робила. Більше того, були випадки зустрічі радянських військ військовими оркестрами та квітами від населення. А де ж німецькі війська, від кого визволяти? Німецьких військ у Болгарії вже не було, вони перед тим без жодних переслідувань тихо пішли собі, потопивши усі свої військові кораблі.
Тому Радянська армія спокійно увійшла до Болгарії, і єдине, від чого там міг загинути солдат – це хіба перепивши болгарського вина. І навіть той зв’язківець Олексій Скурлатов, з фото якого витесували скульптуру, спокійно повернувся додому в рідний Алтайський край і прожив там до глибокої старості.
Але під кожним роликом із піснею «Альоша» на Ютубі я натрапляю на коментарі «мой дед погиб в Болгарии», або «брат моего прадедушки погиб в Болгарии». А далі йдуть заклики повернути Радянський Союз та оживити «славные победы всех славян» -- проста медіатехнологія, яка продовжує працювати уже більше 60 років. Сльозливі пісні, фальшиві факти, підтасована інформація, захована правда... Ці чекістські, а тепер фсб-шні методи працюють і зараз. Технологія, яка відвертала увагу народу від справжніх трагедій початку тієї війни. Про оточення чотирьох армій під Києвом і втрату 600 000 воїнів лише полоненими ніхто пісні не написав. Жодної. Але то уже зовсім інша історія. Непопулярна серед поетів та композиторів, ботів Ютуба і моїх гіпотетичних «російських друзів».
🤓 Довідка:
Російська Вікі про Болгарську операцію Червоної Армії: «Во время операции никакого сопротивления советским войскам оказано не было»
Російська Вікі про пісню «Альоша»: «посвящённая памятнику советскому солдату в болгарском городе Пловдиве как символу памяти всем советским солдатам, погибшим при освобождении Болгарии от нацистской оккупации во Второй мировой войне»
Болгарія була єдиною східноєвропейською країною, визволення якої обійшлося без боїв.

Це було несподівано, навіть для мене. Отака х****, малята.