История Опции

[revolver]

25 апреля 1433 Юрий Звенигородский (Галицкий) разбил на Клязьме Василия II и сам занял московский престол. В его правление в Москве стали чеканить монету со всадником, вооруженным копьем, – копейку

[ЛиС]

Рада №8 від 11.01.1909, сторінка 5 (збережено особливості правопису оригіналу)

МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ. Новий спосіб заробітку.
Цими днями у вагоні поїзду, що йшов з Жмеринки до Могильова, недоїзжаючи до ст. Копайгород, впала в непритомність молода дівчина. Пасажири, які їхали в тім вагоні, дуже стурбувалися і заходилися відживляти дівчину. Терли їй снігом чоло й виски, обливали водою —нічого не помагало, —дівчина не дихала. Коли приїхали в Копайгород — покликано було фершала, але й його заходи нічого не помогли. Перелякані пасажири і начальник станції не знали, що робити. Нарешті хтось запропонував лишити дівчину на станції, де прийомний покой, бо до Могильова вона не доїде. Зараз же кинулися троє служащих, щоби винести дівчину з вагону, але вона саме в цей мент одкрила очі і слабим голосом стала прохати, щоб її лишили. Коли ж ті таки хтіли знести, вона стала битися наче в якомусь припадкові з такою силою, що троє чоловіка не могли її вдержати. Бачучи таке, пасажири попрохали лишити її, обіцяючи слідити за нею і доглядати до Могильова. Поїзд пішов далі. Дівчина лежала і дико озиралась навкруги. На всі запитання не відповідала ні слова. Тільки вже недалеко від Могильова вона почала говорити, що нікому не довіряє, що вони дурно пристають до неї з запитаннями: —яке їм діло до неї? Де кілька мягкосердних пасажирів не відставали від не, услуговуючи, бажаючи допитатися таки від неї правди. На невпинні лагідні запитання та прохання сказати, що з нею сталося —нарешті вона згодилася росказати. Виявилося ось що: вона служила в Одесі в парикмахерській. Там її рощитали і вона поїхала додому в Могильов Губернський, де їй обіцяли службу. По дорозі недалеко Вапнярки до неї підсів у вагоні якийсь паничик і довго розмовляв з нею. Коли ж вона у Вапнярці пішла у вокзал напитися чаю, —він лишився доглядати за її речами. Вернувшися у вагон, вона не застала ні паничика, ні своїх річей. Якась бабка сказала їй, що той, що сидів з нею, назвався її братом і, бажаючи зробити їй несподіванку, взяв її речі і переніс до другого вагону. Певне ні річей, ні панка не знайдено. З нею там таки трапився припадок, її відчутили, до Жмеринки, а тут вона пересіла на цю колію, бо казали, що сюди в Могилів. Тут вона знов згадала, що потеряла все, що заробила, і з нею трапився отцей другий припадок. Тепер вона не знає, що з нею далі буде, бо в неї нічого нема крім тої хусточки, що на ній. Пасажири дуже стурбовані росказом дівчини —заходилися хто чим міг помагати їй. Молодіж рішила піти по вагонах зібрати гроші на білет до Могильова Губернського, бо виявилося, що вона зовсім не туди їде. Якийсь пан делікатно попрохав її закусити з ним разом, бо вона впомянула що другий день нічого не їла. Зібраних грошей (4 карб. 80 к.) було дуже мало на білет, збірать більше не було як, бо була нічна пора і, пасажири спали. Щоб таки допомогти її, —де-кілька добродіїв з Могильова вмовилися взяти дівчину з собою, передержати її в гостиниці, поки зберуть потрібну суму на білет та дорогу. Так і зробили. Заплатили за неї в гостиниці, а самі заходилися збірати гроші. По рощоту дівчини їй треба було не менше 25 карб.— на білет 15 і на дорогу 10 карб. Важко було назбірати таку суму і вони звернулися до єврейського добродійного товариства за допомогою. Коли росказали що цю подію членові цього товариства дію А, тоді цей пригадав, про місяць тому до нього принесли двоє робітників молоду дівчину, з котрою теж трапилася непритомність на вулиці. Коли її підібрали робітника —вона прохала їх віднести її до кого небудь з благородних і чесних. Ті віднесли до нього і тут вона росповіла, що вона служила в Одесі, що у неї був трус, знайшли зброю і літературу і відправили її у тюрму, відки й удалося втікти за допомогою любки одного з доглядачів тюрми. Втікши, вона їхала додому, але її обікрали і т. и... і вона замісць Могильова Губернського попала в Могильов Подільський, де не ївши два дні, впала в непритомність... Називала себе вона Маруся Дейч, родичка відомого Дейча. Тоді д-ій А. дав їй 20 карб, на білет і одправив додому. Тепер у нього закралося підозріння, що це та ж сама дівчина. Коли через якийсь час д-ій А. прийшов у гостиницю, де жила спасена дівчина, то він пізнав в ній колишню свою знайому Дейч. Виявилось, що паданням в непритомність вона заробляє чималі гроші у легковірної та милосердної публіки. Поки д-еві А. вдалося зробити якісь заходи, щоб її заарештувати, — вона зникла з Могильова.

Сообщение отредактировал ЛиС - Jan 29 2022, 20:31