Семья, отношения в паре с приходом войны/кризиса Опции

[Banish]

Давайте поговорим об отношениях в семьях, об отношении в парах между мужчиной и женщиной, о их доверии друг-другу, об изменении их общих целей, об единоличных целях без партнера в паре/в семье с приходом войны/кризиса, осознанием последствий войны/кризиса.
Как меняются взаимоотношения/доверие/общие цели/общее будущее/личное будущее между близкими людьми или людьми в паре с приходом войны/кризиса с осознанием последствий войны/кризиса и построения своей жизни/планов уже без того человека с которым ты недавно был рядом/вместе.

Сообщение отредактировал Banish - Jun 27 2024, 23:58

[Mad Dog]

наче це шось погане, ніколи того не розумів коли кажуть, мабуть це якісь таргани в головах...

у мене знайомий закрив свій типу бізнес і пішов працювати на так званого дядю бо: суттєво більше платять і шо головне стабільно, і гемороя суттєво менше

Коли працюєш на дядю свободи набагато менше.
Я у кращі часи їздив за рік пару разів на наше море, пару в гори, кудись на пару тижнів за бугор... і десь до місяця проживання як турист на природі. Правда я там теж працював, а не тільки бухав, але мене така робота влаштовує.
При роботі на повну зайнятість на дядю і половину цього життя майже нереально втілити...

Але твій погляд на цю ситуацію для багатьох теж має право на життя.
Друг давно виїхав за кордон, до цього багато працював підприємцем... і теж каже нахіба воно все треба було у порівнянні з тим, що зараз має 35 годинний тиждень, відпустку 30+ днів, нормальний соцпакет і ЗП 3-4 кЄвро в місяць на звичайній ширпотребній роботі.

и благодаря своему делу, за 10 лет наладил себе комфорт.

І тут повертаємось до теми... ну побудував ти собі умовне Межигір'я, купив машину з колесами побільше (може ще й з повним приводом) щоб просто їздити по дорогам і т.д. і не хочеш від цього всього комфорту відмовлятись. Але чи комфортно біля тебе твоїм близьким? Дивитись як летають ракети/дрони над головою, слухати сирени, навчатись у підвалах, дивитись фільм у кінотеатрі по декілька днів або проїххати сотню км у сервісний центр і не отримати послугу бо під час повітряних тривог вони не працюють, на руках безліч зброї, безліч людей з ПТСР на яких забила і влада і суспільство... цей список можна подовжувати довго.

От і виходить, що у комфортні умови, з точки зору якоїсь людини, не хочуть повертатись їх близькі, бо у них інші критерії комфорту.

Читаю твоє повідомлення і згадую себе після 14 року... майже такі самі думки були. Але зараз ситуація геть інша.