Моя рідна мова / Мой родной язык Опции

[olex@]

Про мовну психотравму й українське ґетто.

Історія зі Скрипкою показала, що ще далеко не загоїлось там, де ми думали, що все позросталось. Знову раптово намалювалися «ми» і «вони».

» Нажмите, чтобы показать спойлер - нажмите опять, чтобы скрыть... «

Вирішила вперше розповісти про власний досвід україномовності, який завжди здавався мені очевидним для всіх, але сьогодні я вперше засумнівалась, спостерігаючи за категоричною «травлею» Скрипки. І подумала, що, можливо, потрібно сказати про це публічно. Мій пост більше для російськомовних моїх френдів, які не мали подібного пережиття. До того ж для мене це великий і досі не пережитий біль, і частково пояснює, чому Олег, для якого українська, до слова, навіть є не рідною, а вивченою, міг зірватися на таку емоційну некоректну репліку.

Отже, більшість україномовних дітей мого покоління (особливо центру і сходу) у свій спосіб пережили травму своєї україномовності і знають, що таке бути частиною українського ґетто в російському мовному і культурному морі. Я закінчила російську школу (батько вважав, що мене треба русифікувати, щоб підготувати до життя)… І ось ця школа життя була настільки жорстокою, що я досі ношу в голові рани і синці.

Україномовність у Києві – це коли ти дитиною виходив за поріг своєї київської квартири до школи і відразу ж, відразу відчував крижаний залізобетонний опір середовища. Найм’якіший вияв цього опору – ти інтуїтивно знаєш, що починаючи з ліфта, скрізь – у магазині, у дворі, школі, піонертаборі твоя українська – «нєкстаті», що це виклик, провокація для оточуючих, недоречна демонстрація скелету у шафі, тупе настоювання на цьому скелеті.

Це коли в тролейбусі мама говорить до тебе, п’ятирічної, українською, а чоловік в стоптаних сандалях з сусіднього місця каже: «он реп’ях до сраки прицепился бл.дь. Сколько же вас сюда приперлось, рагулей». Це коли ти називаєш своє ім’я, а тебе питають «А что за имя? Щирі украінци тіпа, да?». Це коли мама твоєї найближчої подруги каже твоїй мамі: «Мирослава хочет поступать в Шевченка на филфак? А вот я расстреляла бы всех сразу там, это же рассадник национализма». А твоя однокласниця, розповідаючи про поїздку в морський круіз, говорить: «С нами на корабле были дипломаты, интересно, что по-украински разговаривали... Не все украинцы жлобы, в основном, но не все». Це коли ти вступаєш в універ, потрапляєш нарешті в інше середовище (хоча б частково, маєш якусь підтримку) і твій сусід Володька, до якого ти заговорюєш українською питає: «Мира, а ты можеш не вы.бываться? Ты же вроде бы нормальный человек». Це коли тобі чотринадцять і маму викликають на розмову в КГБ за програму «Маруся Чурай», а бабуся звечора навіщось напрасовує мамі нічну сорочку у сумку на випадок арешту. Це коли директриса школи Зоя Сергіївна, викликавши маму до школи за якісь мої абсолютно невинні бешкети, какби вскольз на прощання каже: «Классный руководитель сообщила нам, что у вас в доме бывают гомосексуалисты и ранее судимые товарищи, поэтому я не знаю, что у нее там под чистенькой формой» (як я розумію, це про Параджанова). Одним словом, це тотально подвійне життя. Вдома – акторське письменницьке українське середовище, колядки, самвидав, в школі – ти російськомовна київська «дєвочка», хтось інший, вдаваний, не ти. І так десять років. Ви думаєте, що все це абсурд, ідіотизм і це не боляче? Що це не травма? Чи це пережите і загоєне в мені? Ви пишете пости про те, як сильно образив вас Скрипка своїм випадом? До речі, під час флешмобу #янебоюсьсказати я не раз думала про те, що всі сексуальні домагання, доторки дорослих чоловіків, різні посягання в підлітковому віці я навіть не згадую, хоч вони й були неодноразово. Для мене все перекрила мовна травма.
Пікетування Київської міської ради на підтримку проекту рішення про застосування української мови у сфері обслуговування. Київ, 20 квітня 2017 року

Пікетування Київської міської ради на підтримку проекту рішення про застосування української мови у сфері обслуговування. Київ, 20 квітня 2017 року

Я і десятки моїх знайомих україномовних пам’ятаємо кожну деталь, кожну підколку, хамство, кожен наш бій і кожну поразку на цих нескінченних барикадах. Ви не повірите, але я бачу україномовних людей перед тим, як вони відкриють рота. Ми навчились бачити і розпізнавати одне одного без слів, по очах. Так мало нас завжди було. Таким малим був і далі є наш український світ.

Перед цією агресією в дитинстві ти безсилий, незахищений, крихкий і тобі доводиться маневрувати, просити маму не говорити українською при дівчатах, бо дівчата кажуть, що це жлобство і ім’я твоє теж сільське. Мама у відповідь, лежачи з тобою в спальні плаче в темноті і каже: «Як так? Як мені моя дитина може таке казати? Господи, за що мені таке?» і ти відчуваєш, що твій світ розпинається в цьому мороці, відчуваєш, що єдина втіха – те, що цілу ніч ти не бачитимеш цього світу, школи, однокласників, маминих сліз, цієї всієї виснажливої битви, де ти наперед – жертва і де тобі не хочеться жити.

Ясна річ, що ці наші травми і неврози ми всі якось пережили, відрефлексували, витіснили, у мене не буває ніяких істерик, ніякого ідіотського кидання грошей в обличчя російськомовній касирці. Я не люблю сильних зворотів, категоричності, патріотичного пафосу, серед моїх найближчих друзів більше якраз російськомовних людей. Але мені хочеться, щоб мої російськомовні співвітчизники, сьогоднішні коментатори вчинку Скрипки ось ці мої травми і цей мій біль відчували, усвідомлювали, щоб вони у своїх оцінках, рішеннях, судженнях брали їх до уваги by default.

Після століть імперського катка варіант «а тепер давайте перегорнемо сторінку і з цього моменту хай буде мир, дружба, рівні можливості і політкоректність, а хто не погоджується з цим, той упоротий і національно озабочєний» – не працює. Це неможливо без проговорення, розуміння і усвідомлення вами того, що нам довелось пережити в кількох поколіннях. Тому, дорогі мої російськомовні друзі, інтелектуали, блогери, любимі колеги, перед тим, як судити Олега Скрипку – відчуйте будь ласка і наш біль, проникніться ним так, щоб ми це відчули. І тоді нас усіх попустить.

Скрипку жорстоко розпинати за його зрив.

Мені зрозумілі причини цього зриву. Олег один з тих, хто сам українізувався і став одним з кількох людей, які почали українське культурне відродження. Він бився і б’ється з цим опором шоубізнесового, медійного середовища довгі десятиліття. І це страшенно виснажливо, особливо коли ти кладеш на це життя. Для Скрипки російськомовність – гірка реальність постколоніалізму, портал російської культури і, як би нам не хотілося це визнавати, частково пожива, клей для ідей «русского міра» і російської державності. Я погоджуюся з ним у тому, що або наша національна революція поступово, нашими з вами спільними зусиллями, нашим порозумінням переможе, або між нами далі буде «трещина, замазанная густым пафосом» і вже наші діти, всі – і російськомовні, і україномовні – стануть одним великим ґетто в російському світі.

Мирослава Барчук, українська журналістка та телеведуча
з.і. Це правда. Не збираюся виправдовувати Олега Скрипку, тим більше, що коли грав проти нього в КВН - ФЕПС і ВТ vs радіофаку, спілкувалися виключно російською. Можна списати на те, що він був в образі Остапа Бендера, але це слабке виправдання.
Реально, на власному досвіді можу стверджувати, що Київ 80-х - був русифікованим містом і україномовність була серйозним викликом: або ти селюк, або ти націоналіст. Я мав певні проблеми з цим, бо російську мову вчив у школі, багато читав, але не розмовляв. Тому мені знадобився майже рік, щоб я, нарешті, зміг вільно володіти "язиком".
При всьому тому, мешкаючи спільно з мадярами в гуртожитку, намагався якось вивчити угорську.
(Бо ж скільки мов ти знаєш, стільки ти людина.)
Та йдеться не про те. А про мовний тиск. Свою українськість ти мусив приховувати, бо, бачте, незручно іншим. Математику, яку роками в школі вивчав українською, треба було перекладати на російську. А це складно - похідна є похідна, а не проізводная
І що смішно - я не був винятком. Зі мною в гуртожитку жили студенти - українські діти з усієї України, які, як я розумію тепер, теж, певною мірою потерпали.
Як зараз пам'ятаю слова моєї співгрупниці, коли затинаючись, я хотів щось сказати російською;
- Не бійся, говори українською, я своя.
Тоді не йшлося про політику, ми не думали про неї, про те, чому, чорт забирай!, ми приймаємо ці правила гри. Але відтоді у мені щось повернулося. І всюди, де було можливо, я говорив рідною мовою.
У Скрипки процес національної ідентифікації був складнішим. І українська його - набута мова.
І, в принципі, він має підстави звинувачувати інших в дебілізмі, бо сам зміг не лише вивчити, а й стати частиною української культури у більш важчі часи.
А після 25 років існування вже незалежної України, де державною мовою є українська, дійсно, не вивчити її здатні лише ідіоти, перепрошую за мою французьку.
з.і.2 Прошу вірно зрозуміти - ніхто не забороняє розмовляти російською, Боже збав. Але знати і вміти говорити мовою держави, в якій живеш - це обов'язково. Інакше, ти абсолютно не поважаєш ані народ, ані історію, ані культуру. Який сенс тоді мешкати тут?
Хоча, якщо дебіл, то є варіанти.

Сообщение отредактировал olex@ - Apr 25 2017, 12:32

[Linh]

Ничего плохого не случится, если вторым государственным будет русский.

Сообщение отредактировал Linh - Apr 27 2017, 8:50

[bambu4a]

Ничего плохого не случится, если вторым государственным будет русский.

Ты шо такое говоришь?! Западная Украина с ума сойдёт! "Свобода" и прочие аферисты аля "белое братство" Корчинского на овно изойдут!

По логике в Украине должен быть один государственный язык - украинский. Но то, как его навязывают вызывает его отторжение. Если бы просто приняли закон о языке для госслужащих, постепенно переводили всё на украинский без "гетто" и прочего - люди сами перешли бы на украинский, со временем. Но у нас всё через опу. Потому не будет ничего хорошего.

[sunnykaktys]

А це складно - похідна є похідна, а не проізводная

Вот что меня бесит в этих украиноязычных, так это постоянные попытки высмеять русскоязычные термины в одной и той же манере: написание украинской раскладкой и сарказм разной степени.
Да, похідна - это производная, и шо с того? Если бы учились в Англии, то тоже бы ржали с того, что "в школі село вивчало похідну, а тут вона якийсь деріватів"?

[olex@]

Вот что меня бесит в этих украиноязычных, так это постоянные попытки высмеять русскоязычные термины в одной и той же манере: написание украинской раскладкой и сарказм разной степени.
Да, похідна - это производная, и шо с того? Если бы учились в Англии, то тоже бы ржали с того, что "в школі село вивчало похідну, а тут вона якийсь деріватів"?

Отвечу тебе так, чтобы ты ясно понял. Речь не идет о высмеивании русского языка, отнюдь нет.
Просто очень сложно было, изучая математику на украинском языке, в месячный срок подготовиться к сдаче вступительных экзаменов на русском. Ничего больше.
А вот про "село" - это ты напрасно себя опускаешь.

Ничего плохого не случится, если вторым государственным будет русский.

Є промовистий приклад - Білорусь.

[sunnykaktys]

Речь не идет о высмеивании русского языка, отнюдь нет.

Может быть, но выглядит именно так.

[olex@]

Может быть, но выглядит именно так.

Возможно, тебя смущает смайлик в конце.
Но это, скорее, самоирония, чем сарказм.
Казалось, достаточно однозначно.

[sunnykaktys]

Возможно, тебя смущает смайлик в конце.
Но это, скорее, самоирония, чем сарказм.
Казалось, достаточно однозначно.

та в фейсбуке каждый день такое садо-мазо проскакивает от подервянского/чепиноги/прочих великих креативщиков, которых кто-то лайкает. задолбался уже их добавлять в блэклист.
ладно, сорян за грубоватый наезд, ничего личного.

[Pavlo_Taiko]

не пробував просто перестати підписуватись на те, що тобі не подобається? чи ти мазохіст?

[Linh]

не пробував просто перестати підписуватись на те, що тобі не подобається? чи ти мазохіст?

намагався

[Pavlo_Taiko]

Спробуй не бути таким нудним.

https://uk.worldwidedictionary.org/намагатися

https://uk.worldwidedictionary.org/пробувати

[sunnykaktys]

не пробував просто перестати підписуватись на те, що тобі не подобається? чи ти мазохіст?

лайки друзей. чищу жуткую ерундень время от времени.

[Banish]

Добрый день господа.

Я привел 2 простых примера, их еще тисячу можно назвать, назвал те которые в голову быстрее всего пришли. Так почему же кричат, о том, что русский - фу, и тд, если все сами это и поддерживают, вопрос почему? Вы стресняетесь украинского языка? Никто же не заставляет говорить всегда по-русски. Мне просто реально интересно, почему люди сами создают такой образ, а потом устраивают митинги, вопрос, зачем что либо устраивать, если это грубо говоря, никому Нафиг не надо?

Добрый

Потому что по-другому они жить не могут. Идиоты!

Ты шо такое говоришь?! Западная Украина с ума сойдёт! "Свобода" и прочие аферисты аля "белое братство" Корчинского на овно изойдут!

По логике в Украине должен быть один государственный язык - украинский. Но то, как его навязывают вызывает его отторжение. Если бы просто приняли закон о языке для госслужащих, постепенно переводили всё на украинский без "гетто" и прочего - люди сами перешли бы на украинский, со временем. Но у нас всё через опу. Потому не будет ничего хорошего.

У них пукан так разорвется, что его прийдется зашивать ЕС.

bambu4a, все верно сказал.

[Pavlo_Taiko]

лайки друзей. чищу жуткую ерундень время от времени.

наче ж можна не стежити за таким, заходиш на сторінку особливо нецікавого індивіда і відміняєш перегляд його активності, не треба ніяких чорних списків

аферисты аля "белое братство" Корчинского

Та взагалі дурник, верзе якусь нісенітницю завжди. Жодного слова правди.

» Нажмите, чтобы показать спойлер - нажмите опять, чтобы скрыть... «

2008 рік. Дмитро Корчинський на Інтері

[Siberius]

del

Сообщение отредактировал Siberius - Oct 27 2020, 20:57

[olex@]

Вагався, куди постити - сюди чи в унікальну країну Росія
Вирішив, що тут ліпше
Лавров призвал США помочь прекратить «насильственную украинизацию» Украины
21:13 07 червня 2017 249

Министерство иностранных дел России хочет, чтобы Соединенные Штаты Америки убедили власти Украины прекратить «насильственную украинизацию».

Об этом говорится в комментарии российского внешнеполитического ведомства в связи с визитом в Россию главы Государственного департамента США Рекса Тиллерсона, - передают "Украинские реалии" со ссылкой на hvylya.net

«Особо рассчитываем, что США сумеют, используя свое влияние на власти Украины, нейтрализовать реваншистские настроения украинской «партии войны». Вашингтон также мог бы побудить киевские власти к неукоснительному выполнению своих обязательств по Минским соглашениям, что является единственным путем к урегулированию конфликта, вызванного попытками национал-радикалов насильственно украинизировать все сферы жизни этой многоэтнической страны», — отмечается в сообщении.

Щоправда, досі не знаю, як реагувати - сміятися з дебілів чи плакати з жалю?

Обратитесь...

Сообщение отредактировал olex@ - Jun 8 2017, 15:08

[Siberius]

del

Сообщение отредактировал Siberius - Oct 27 2020, 22:24

[Vertex]

Известного политолога выгнали с эфира за отказ говорить по-украински

А если бы он согласился общаться на русском, а затем внезапно перешел на суахили?
Тоже были бы скандалы, интриги, расследования?

[olex@]

Известного политолога выгнали с эфира за отказ говорить по-украински

"Журналіст" - придурок повнісінький. Хоча пропіарився загалом непогано.
Хто б його знав, а тепер купа ватників знає, що і на регіональних каналах є недоумкуваті персонажі.
ТБ - не державна установа, а блогер - не чиновник.
Був би якийсь англомовний експерт, то запросив би драгомана.
Якщо такий "принципіяльний", то міг би або субтитри запустити, або, дійсно, привести перекладача.
Бо людина насправді цікава, проукраїнськи налаштована, розумна.
Можна що завгодно говорити про мову агресора, як інструмент впливу, але треба враховувати ситуацію в країні і кількість російськомовних.
Тьфу, телепень.
з.і. Я б вигнав його з вовчим білетом.

[tamagochy]

Языкодрочеры теперь не позволят этого дебила уволить, к сожалению.