Бандера - Герой Украины, обсуждаем Опции

[ocean]

Украина страна парадоксов, но я не хочу жить в стране героем которой является убийца.

Вам не дают визу, насильно удерживают в стране?

[explosive]

Вас не смущает что поляки не одно столетие гнобили украинцев, нашу культуру, язык, убивали их, брали в рабство. как это по вашему? это не шовинизм что русские политики/ ученые говороли что Украина это холопы, окраина России диалект русского, в то время поляки говорили идентичные фразы. ВЫ ПРОСТО НЕ УВАЖАЕТ СВОЮ СТРАНУ! И ее ЖИТЕЛЕЙ. Украинцы показали тогда зубы, в то время это было необходимо

А это не шовинизм? hi.gif

"А ЯКЩО ЛЯХИ ГНОБИЛИ СТОЛІТТЯМИ УКРАЇНСЬКУ НАЦІЮ, ТО ДО ЧОГО ТУТ ШОВІНІЗМ,
ВОНИ ЩО, ТАКІ БЕЗБОЖНІ ПЕРЕД НАМИ?????
Вони нищили українців колись не менше ніж маскальня!! Тому про шовінізм тут і близько згадувати не треба!!!"
+++++++++++++++++++++++++++

майже ідентично! Все правильно! +1

[Eddison]

Очень плохой указ. бандеровцы убивали невинных мирных граждан это было очень страшное время. вы себе даже не можете представить тот ужас что был тогда. расспросите у бабушек и дедушек они это ни когда не забудут и не простят им!

Ану скажи мені, коли це бендеровці вбивали "невинных мирных граждан"? Джерело, будь ласка. Тут колись одне чудо вже намагалося це довести, але не змогло. Ти наступний.

[CB9Tou]

[PADRE_P.S.]

Бандеру на кол, Ющенка - к стенке, сочувствующим - 10 лет строгача без права переписки.

нетерпимых - на кол. Левых - на гіляку?
А вообще, хорошо что он это сделал, конечно, толпа оголтелых сейчас начнет говорить, что он страшный ...., что он фашистов поддерживает. На самом деле, Президент дает еще один повод переосмыслить тот однобокий, недальновидный взгляд, который широко распространился в украинском обществе. Возможно, это попытка спасти свою политическую судьбу, завоевывая поддержку правого электората, но тем не менее, это все же повод подумать для остальных. Повод подумать о толерантности, о том, что такое государственный интерес для Украины, о роли нац. героев.
Это та же самая история, что и с русским языком. Не смотря на то, что какой-то части людей в Украине стало бы немного легче заполнять декларации, для Украины все еще важно поддерживать свою самобытность, что бы не потерять ту часть независимости, что есть. К счастью, многие это понимают. Так что не все потеряно.
Поддержка собственной самобытности - один из государственных интересов для любой страны, а для Украины - вдвойне. Герой С. Бандера - один из возможных вариантов.

[ARTveli]

Неправильно это... Но что сделано то сделано. Националисты ликуют...

[yartat]

Подробнее можно?

Н.М.Карамзин. История государства Российского

[olex@]

Цікаво виходить.

Мене мучить одне невиразне питання, я все чекав-чекав, але вчинку остаточного так і не сталося.
Чому Президент України спромігся на присвоєння звання Героя України Роману Шухевичу,
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D1%83%...%B2%D0%B8%D1%87
а Степан Бандера, з ім'ям якого нерозривно зв'язана боротьба за незалежність цієї країни, ба більше стало його символом, до сих пір залишився невизнаним?
Тим паче, що за кілька місяців до завершення терміну його повноважень, уже нічого не може відбутися надзвичайного. Пішов би собі гордо. І крапля слави справжнього героя, що віддав все своє життя за Батьківщину, назавжди лишилася би з ним. Український Президент, що нарешті, віддав належне Україні та її героям.

Таки наважився.
Доводиться цитувати самого себе.

» Нажмите, чтобы показать спойлер - нажмите опять, чтобы скрыть... «

Пару слів про Степана Бандеру.
Передусім хотілося би, щоб оппоненти ознайомилися спочатку з матеріалами, люб'язно наданими укрвікіпедією - http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%...%B2%D0%B8%D1%87
Оскільки у багатьох виникають сумніви щодо об'єктивності та заангажованості даного ресурсу, прошу звернути увагу на фразу та посилання.
"На початку 1940-х років Степан Бандера був завербований агентом абверу, а ОУН-Б тісно співпрацювало із німцями[5]." http://scepsis.ru/library/id_2179.html
II. Новые документы о связях ОУН с нацистскими спецслужбами - свідчення фельдфебеля Альфонса Паулюса та офіцера «Абверкоманди 202» Зигфріда Мюллера.
Було би дивно виставляти такі речі засліпленим фанатикам, небажаючим докопатися до істини.
Бо відкриваються досить таки цікаві факти. Мене, наприклад, вразила характеристика, дана лідерам руху:
"Если Мельник спокойный, интеллигентный чиновник, то Бандера — карьерист, фанатик и бандит." та
привласнення коштів
"В августе 1941 года Канарис поручил мне прекратить связь с Бандерой и, наоборот, во главе националистов удержать Мельника… Вскоре после прекращения связи с Бандерой он был арестован за попытку сформировать украинское правительство во Львове. Для порыва связи с Бандерой был использован факт, что последний в 1940 г., получив от «Абвера» большую сумму денег для финансирования созданного подполья в целях организации подрывной деятельности, пытался их присвоить и перевёл в один из швейцарских банков, откуда они нами были изъяты и снова возвращены Банде-ре… Причём такой же факт имел место и с Мельником…"
В розрізі сучасної теми про наших політиків та історичного погляду назад на українських гетьманів та підгетьманців (власне кажучи, не лише наших, а й світових вождів - зразу ж згадується таваріщ Лєнін, що пропрацював кілька днів присяжним, а потім пішов у політику - і проблема грошей практично перестала існувати для нього та його "спадвіжніков") останній факт вже не є таким винятковим.
Питання в іншому. Чи мали право провідники ОУН співпрацювати з німцями? Адже саме це найбільше закидається українським націоналістам зразка 30-50х років.
Тут мені на очі потрапила цікава стаття Олега Романчука - Таємниці Розенберга і Коха.

» Нажмите, чтобы показать спойлер - нажмите опять, чтобы скрыть... «

"Таємниці секретних протоколів" – під такою назвою телеканал "Россия" наприкінці літа 2009 показав документальний фільм режисера Вадима Гасанова.

За дорученням кремлівських неосталіністів мільйонній аудиторії був представлений майстерно змонтований в кращих зразках агітпропу пропагандистський "шедевр", який вже дістав належну оцінку об’єктивних аналітиків.

Ось як зрезюмував побачене й почуте дописувач "Кореспонденту" Володимир Хакін в: "Общий вывод российских теледокументалистов прост и ясен: в развязывании Второй мировой войны виноваты немцы, поляки, французы, англичане, американцы – все кто угодно, но только не Советский Союз. И России, как правопреемнице СССР, не за что и не перед кем извиняться".

Як відомо, у зв’язку з демонстрацією Протоколов, Посольство Польщі в Росії висловило протест. 25 серпня польський прем’єр-міністр Дональд Туск назвав фільм "нерозумним". І мав рацію, оскільки факти говорять про інше.

Та наразі мова не про це. Річ у тім, що творців телефільму надзвичайно турбує Україна. Вже на 4-тій хвилині добре поставленим голосом диктор мовить: "В качестве своей пятой колонны Германия опекает Организацию украинских националистов. Их подкармливают обещаниями создать Великую Украину.

...Гитлер стремится к созданию в Подкарпатской Руси украинского центра, который бы подстрекал и оживлял украинское движение в Польше и Советской России.

…А главной ударной силой немецкого влияния становятся члены Организации украинских националистов".

Відповідним чином підібраний відеоряд – у кадрі тогочасна большевицька антиукраїнська карикатура (гротескові вояки УНР зачудовано слухають виступ Альфреда Розенберга), яка, на думку сценаристів, мала б надати більшої переконливості словам диктора.

Намір цілком непродуктивний, бо добре відомі тодішні карикатури на Гітлера й Сталіна, на яких фюрер і вождь демонструють залюбленість один в одного, дружбу й порозуміння.

Виникає закономірне запитання: а яке право мав Йосип Сталін відмовляти українцям у прагненні мати власну державу, НЕКОМУНІСТИЧНУ, хай наразі під протекторатом Німеччини?

Восени 1939 року минуло два десятиліття від початку фінальних акордів збройних визвольних змагань українського народу за право бути суб’єктом світової політики. За цей час українці вже сповна встигли познайомитися з червоним диктатором.

Нетривка державна незалежність України була брутально розтоптана московськими зайдами, які тринадцять років потому вчинили над українцями страхітливу масакру – Голодомор.

Отож еміграційні політики, природно, почали робити ставку на Берлін, шукаючи там друзів і покровителів.

З уст історика Алєксандра Дюкова наприкінці телестрічки нарешті прозвучало одкровення: "Германские войска начинают вступать на собственно украинские земли. Возникла опасность, что планы по созданию украинской государственности будут реанимированы. Реанимировать их было для немцев нетрудно.

Естественно, этому нужно было помешать. И поэтому вступление советских войск на территрию Западной Украины и Западной Белоруссии было полностью обосновано".

Отже, йшлося не про прагнення Сталіна звільнити братів-українців з польської неволі, а про переляк кремлівського вождя щодо небезпеки (небезпеки для СССР) створення на Західній Україні плацдарму для відновлення Української держави, непідконтрольної Москві.

За рік перед "асвабадітєльним паходом рабочє-крєстьянской красной арміі", французький посол у Варшаві Ноель доповідав у Париж: "Створення Великої України під німецьким верховним пануванням – такою на сьогодні уявляється концепція керівних націонал-соціалістів і, безперечно, також концепція пана Гітлера.

… Засоби і шляхи ще остаточно не встановлені, однак мета, здається, невідворотно визначена – створення Великої України, яка має стати запасною житницею Німеччини".

Нічого дивного в повідомленні французького посла немає. Ще 1933 року Альфред Розенберг у"Der Zukunftsweg einer deutschen Aussenpolitik" наголошував: "У межах осяжного часу створення південної держави, самостійної України, стане фактом".

3 жовтня 1991 року в тернопільському тижневику "Заповіт", уперше в тодішньому СССР, були оприлюднені цікаві документи. Ми не коментуватимемо їх. Навіть із суттєво скороченого тексту, читач, гадаємо, спроможний осягнути суть заяв та інструкцій одного з нацистських бонз.

Зазначимо лише – і напередодні війни з СССР, і до останніх днів окупації України, райхсміністр у справах окупованих східних територій Альфред Розенберг, який очолював "Політичне бюро у справах Сходу", а згодом перебував на посаді райхсміністра, постійно наголошував на необхідності проведення особливої політики щодо України.

Промова Альфреда Розенберґа перед найтіснішим колом осіб, знайомих зі східною проблемою:

Панове! Я запросив вас сьогодні сюди, щоб обговорити в цьому тісному колі важливу проблему, вирішення якої може мати вирішальне значення для служб Німеччини і разом з тим Європи.

…Українці вели боротьбу проти Польщі та Московії, яка продовжувалась століттями.… У 1918 році большевизм заволодів 40 мільйонами українців. Однак він вимушений був визнати Українську федеративну республіку (так у тексті) і українську мову в якості державної мови.

Однак протягом всього минулого часу спостерігалась протидія всьому, що було визнано. Російська мова сьогодні знову є вирішальною в усіх українських установах. Всіх українців – прибічників автономії – сотнями відправляють до Сибіру та на Урал. Російське панування повсюдно загрожує сьогодні Україні.

Звідси виникає перед Німеччиною завдання – забезпечити свободу українському народові. Це завдання має розглядатися як програмна вимога. В яких формах і в якому обсязі буде відроджено Українську державність – про це говорити поки що немає смислу.

… необхідно зробити все можливе, щоб збудити нарешті цю українську національну самосвідомість. При цьому треба діяти з великою турботою та увагою. Заохочувати письмові публікації про боротьбу українців з тим, щоб відродити їх історичну самосвідомість.

У Києві необхідно буде заснувати університет, технічні вищі учбові заклади, сприяти розвитку української мови.

… І, нарешті, можна було б подумати про створення в майбутньому політичного руху на зразок Вільного Українського Козацтва.

… Треба було б також усіляко підтримувати культ предводителів країни, який зберігся в пам’яті українців, – гетьманів Хмельницького, Сагайдачного, Мазепи.

… Той, хто вважає, що запропоновані заходи здатні викликати можливу небезпеку в майбутньому, не повинен забувати, що московитська держава аж ніяк не повинна розглядатися як дружня, а як така, що є смертельним ворогом Німеччини, отже і української держави.

Україна буде, таким чином, постійно потребувати, захисту другої великої держави, і цією силою буде, зрозуміло, Німеччина.

… Є ж різниця: одержимо ми через декілька років 40 мільйонів чоловік, які будуть з нами добровільно співпрацювати, чи будемо змушені ставити біля кожного селянина солдата".

20 червня 1941.

Інструкційні вказівки райхскомісару від рейхсміністерства окупованих східних територій:

Політичною метою походу проти Совєтського Союзу є перетворення цього штучного утворення в його природні національні народні складові частини.

Серед знову утворених держав, згідно з розмірами території та кількості населення, перша роль відводиться Україні.

Вона має стати найсильнішою противагою проти власне Росії, яка постійно проводила за допомогою панслов’янських ідей свою великомасштабну експансіоністську політику.

… Оскільки в східній Україні всі значні міста, а також індустріальна область Донбас майже повністю русифіковані, тут треба здійснити процес українізації. Така українізація та здійснення відведеної Україні політичної ролі стануть можливими лише тоді, коли вдасться утворити Україну з сильно виявленою національною самосвідомістю.

… Маючи таку політичну мету за обставин, що реально склалися, слід уникати всього того, що ще може зачепити українські національні почуття. Для цього ми зобов’язані проводити у всіх стосунках позитивну українську політику.

Не тільки господарсько-економічну, але й в українському духовному житті. Мистецтво і наука, вищі навчальні заклади та інше мають використовуватись для всебічного розвитку. Академія наук в Києві має стати центром культурного життя країни. Та велика довіра, яку українці відчували у всі часи до Німеччини, не повинна бути зраджена…".

20 вересня 1941.

Втім якихось реальних наслідків для українців політика Розенберга не мала. Більше того, інструкції та вказівки райхміністра, по суті, саботувалися райхскомісаром України, гауляйтером Еріхом Кохом – особою вельми загадковою, оповитою мороком таємниць і загадок.

Замолоду Кох захоплювався комуністичними ідеями, приятелював з німецькими соціал-демократами. За прокомуністичні погляди, вже будучи гауляйтером Східної Прусії, дістав прізвисько Червоний.

У середовищі нацистів його називали не інакше як Другий Сталін. Еріх Кох причетний до загибелі щонайменше чотирьох мільйонів українців. Він усіляко провокував міжнаціональні конфлікти. Це справді був брунатний кат України. "Новий порядок", який надретельно втілював у життя Еріх Кох, не міг не викликати спротив українців.

Навіть на суді нацистський бонза усіляко розхвалював совєтську політичну систему та пояснював свої людиноненависницькі, відверто антиукраїнські дії лише одним: небажанням допустити створення Великої України.

Він ставив собі в заслугу те, що протидіяв планам Розенберга утвердити на окупованій території Українську державу. З добра-дива Еріх Кох не був страчений, хоча 1959 року катові і був оголошений смертний вирок.

У в’язниці перебував у комфортних умовах, доживши 91-річного віку в польському містечку неподалік Ольштина. У книзі австрійського дослідника Hugo Manfred Beer "Moskaus As im Kampf der Geheimdienste" стверджується, що Еріх Кох був завербований совєтськими спецслужбами щонайпізніше 1943 року.

У цьому був переконаний і Степан Мудрик (Мечник), який очолював особисту охорону Степана Бандери в 50-ті роки минулого століття.

Пропускаючи загальновідомі факти тісного співробітництва СССР та Германії напередодні ВВВ, хочу звернути увагу на можливості політичного вибору союзника взагалі. Дуже легко звідси, з позиції постфактуму, виступати кришталево-чистим антифашистом чи антисталіністом.
А якщо на хвилинку опинитися в шкірі того ж Андрея Шептицького, що бачив сутність совєтської влади та німецького режиму, та прагнув всім серцем допомогти Україні стати вільною державою, то в тих умовах розумієш, що особливого вибору не було.
Маленький приклад - Бандера "сидів у в'язницях «Święty Krzyż» («Святий Хрест») коло Кельц, у Вронках коло Познаня і в Берестю над Бугом до вересня 1939 року. 13 вересня, коли положення польських військ на тому відтинку стало критичним, в'язнична адміністрація і сторожа поспішно евакуювалися і в'язні вийшли на волю." На противагу цьому, коли Львів мав бути ось-ось захоплений німцями в 1941 році, Совіти не надто переймалися долею ув'язнених, тупо перестрілявши всіх, відступаючи.
Це при тому, що загострення стосунків між українцями та поляками після пацифікації було на останній межі, що власне і спричинило міжнаціональний терор на Волині з обох боків.
Я все хочу сказати, що до мене лаконічно висловив Anti - не можна всіх складати в одну купу. Звісно, були і недолюдки. Але факти свідчать про справжню боротьбу за Україну. Ця ідея змушувала шукати будь-яких прийнятних шляхів, особливо для чільників - організаторів спротиву. І те, що вона тривала і тривала, і навіть з поваленням Гітлера продовжувалася, говорить про серйозність ідеологічної складової.
Цілеспрямовані вбивства агентами НКВД Євгена Коновальця та Степана Бандери, (а перед тим Льва Троцького та безлічі інших інакомислячих) ясна річ, свідчать про благородство та високість СССР.
Віддаю належне цим службам, та доля зіграла злий жарт - саме наймення Бандери перетворилося на означення непримиренного борця за Україну, ладного пожертвувати своїм життям ради неї. Хто власне здатен на це зараз?

Те, що Ющенко присвоїв звання Героя - це закономірно. Творення національної ідеї -так він розуміє свою місію. Інша річ, що кришталевих героїв в нашій історії набереться небагато. Та зрештою героїв в інших країнах, якщо покопатися, можна поставити під сумнів. Одне незаперечно, Бандера неспроста посів третє місце серед визначних українців. То є символ. І відкидати його, заплющувати очі, заперечувати значення його для історії України - безглуздо.

[M1k1May3eR*]

Я в принцыпе поддерживаю

Вообще, конечно, очень неоднозначное решение. Проблем будет по самое нехочу. Мое мнение таково. Во время Второй Мировой Войны Украинская ССР водила в состав СССР. У СССР был четкий и определенный враг Германия и ее союзники. Все люди, которые действовали в военное время на стороне или не на стороне врага, но против войск в данном случае СССР - автомаически враги народа. Есть четкий враг - надо против него воевать. А вот уже в мирное время решать, содавать независимое государство или нет. Както в мирное время я не слышал, чтобы Бандера в мирное или довоенное время пытался создать независимую Украину.

А можна спросить, причем тут СССР? Ему не дают звание Героя СССР

Украина страна парадоксов, но я не хочу жить в стране героем которой является убийца.

НУ во первых никто не держит, оформляй визу и вперед
А во вторых есть такая вещь "презумпция невиновности", так вот, хоть один суд мира признал Бандеру убийцей? И фаткы убийств в студию, а то грязью поливать кого угодно можно

[Flameberg]

Одно ясно наверняка: те дебилы, которые в районном суде города Киева судят Сталина посмертно, не должны иметь никакого отношения к власти в нашей стране. Герой Бандера или нет - не важно абсолютно, имхо: это было давно, и ИСТИННЫХ его намерений или действий мы можем уже никогда не узнать. Со стороны Ющенко было бы правильнее постараться докопаться до правды и обелить имя Бандеры (если это возможно), дабы его родственники жили со спокойной душой.

Вообще, признание человека Героем своей страны должно носить объединяющий характер. Сейчас же просто подкинули дровишек в огонь: народ продолжает стучаться лбами и спорить: герой/не герой. Удачи.

Мое личное мнение: Бандера не герой. Он обычный человек, который совершал ошибки. Он точно так же пострадал в этой войне, как и многие другие.

[maximzuk]

не, лучше будем дружить с москалями, у них ведь "самая великая" личность 20го века-товарисч Сталин, а он был огогооо, он был выше "национализьма", лучший друг трудового народа как никак....
мдяя, грусно...

[yartat]

Поляки издали множество книг о преступлениях ОУН-УПА. Для Вас они будут аргументом?

А сколько они издали книг о преступлениях Армии Крайовы?

[leonid2002]

Того, кто хоть как-то содействовал фашистам, сложно назвать Героем

СССР поддерживало Гитлера и Германию, немецкие полигоны находились на територии СССР, только вот Гитлер первый напал

[chatrix]

Нет сомнения что сегодняшним указом Ющенко сильно осложнил стране жизнь.

Ющенко хочет оставить хоть какой то след после себя. По поводу нового указа я только ЗА! Бандера - герой! Странно что человек (наверное) живущий на территории Украины может такое отрицать. Сразу возникает вопрос "Остались ли на Украине настоящие патриоты?!" Куда уже усложнять нам жизнь и так уже хуже некуда, сомневаюсь что указ о присвоение Героя Украины человеку посмертно сильно нам усложнит жизнь. По поводу указа я наоборот рад, поздно правда но лучше поздно чем никогда!
Cумкину от меня лично антиреспект!

[PADRE_P.S.]

Украина страна парадоксов, но я не хочу жить в стране героем которой является убийца.

Ну вот типичный упрощенный взгляд... Да во всех странах есть герои-убийцы. Для французов Наполеон - тоже герой... Для русских становится снова героем Сталин, список очень длинный...

[Иеремия]

Ану скажи мені, коли це бендеровці вбивали "невинных мирных граждан"? Джерело, будь ласка. Тут колись одне чудо вже намагалося це довести, але не змогло. Ти наступний.

Пожалуйста:

Автор Виктор Полищук:
1) «Gorzka prawda: zbrodniczość OUN-UPA».
2) «Ideologia nacjonalizmu ukraińskiego».
3) «Apokalipsa według Wiktora Ukraińca».
4) «Fałszowanie historii najnowszej Ukrainy».
5) «Ocena polityczna i prawna OUN i UPA».
6) «Akcja Wisła – próba oceny».
7) «Zginęli z rąk ukraińskich?».
«Pojęcie integralnego nacjonalizmu ukraińskiego».
9) «Ukraińskie ofiary OUN-UPA».
10) «Integralny nacjonalizm ukraiński jako odmiana faszyzmu».
11) «Dowody zbrodni OUN i UPA».


Другие авторы:
1) «Ludobójstwo dokonane przez nacjonalistów ukraińskich na ludności polskiej Wolynia, 1939-1945» / Władysław Siemaszko, Ewa Siemaszko, t. I, II. Warszawa: Wydawn. von borowiecky, 2000. – s. 1038.
Related Names: Siemaszko, Ewa. Description: 2 v.: ill., maps; 25 cm. Notes: Vol. 2 includes bibliographical references (p. 1295-1336) and index.
Subjects: World War, 1939-1945 – Atrocities. World War, 1939-1945 – Ukraine – Volhynia. Poles – Crimes against – Ukraine – Volhynia.Volhynia (Ukraine) – History – 20th century.
2) Aleksander Korman. «Piate przykazanie boskie – Nie zabijaj!: nieukarane ludobójstwo dokonane przez Ukraińskich szowinistów w latach 1939-1945». Londyn: Kolo Lwowian, 1989. 46 p.;
Subject(s): World War, 1939-1945 Poland. Poland History Occupation, 1939-1945. Poland Relations Ukraine. Ukraine Relations Poland. 22 cm. Notes: In Polish; summary in English.
3) Aleksander Korman. «Ludobójstwo UPA na Ludnośći Polskiej». Nortom.
(«Геноцид УПА польского населения». – Александр Корман. Изд. «Нортом»).
4) Aleksander Korman. «Stosunek UPA do Polaków na Ziemiach południowo-wschodnich II Rzeczypospolitej». Wyd. Nortom. Ilość stron 166.
(«Отношение УПА к полякам на юго-восточных землях Республики Польши» – Александр Корман. Изд. «Нортом. Количество страниц 166»).
5) Edward Prus. «Holocaust po-banderowsku». Wydawnictwo: Nortom, Marzec 2001.
(«Холокост по-бандеровски». – Эдвард Прус. Изд. «Нортом»).
6) Edward Prus. «Rycerze Żelaznej Ostrogi».
(«Рыцари железной остроги. Военные отряды украинских националистов в период II мировой войны». – Эдвард Прус. Изд. «Атла 2»».
7) «Wolyn Galicja Wschodnia 1943 – 1944. Волинь. Схiдна Галичина». Oprac. Zbiorowe pod red. D. Nalecz i H. Boriaka, Warszawa – Kijow 2003, ss. 432, ISBN 83-89115-18-2, ISBN 966-8225-01-5. T.1. Przewodnik. Archiwa Państwowe.
(«Волынь. Восточная Галиция 1943 – 1944». Т.1. Руководство. Архивы государств).
A. Żupański. «Droga do prawdy o wydarzeniach na Wołyniu». Wydawnictwo Adam Marszałek. Ilość stron 461.
9) C. Piotrowski. «Krwawe żniwa za Styrem, Horyniem i Słuszą». Wydawnictwo Adam Marszałek. Ilość stron 369.
10) Z. Stański, W. Stański. «Poryck – miasteczko Kresowe. Symbol tragedii Polaków na Wołyniu». Wydawnictwo Adam Marszałek. Ilość stron 177.

Купить книги можно тут:

» Нажмите, чтобы показать спойлер - нажмите опять, чтобы скрыть... «

Книжный Интернет-магазин:
Księgarnia ODKRYWCY – www.odk.pl
94-015, Łodź, 2 Skr. Poczt. 2101.
Tel.: (42) 634-89-93, fax: (42) 634-89-92. Biuro: (42) 630-71-41.

[Maretti]

все,что он и может (я о ющенке) так это подписывать и давать что-то ... да и как Президент он "ноль" , по-этому,что вы ожидали ?! человек доживает последний месяц.Лучше пусть народ его запомнит по этому награждению,чем по неумению управлять страной и собой )))

[ReservoirDog]

Н.М.Карамзин. История государства Российского

О Киевской Руси пишут очень многие историки и Карамзин тут ни при чем.
Kievan Rus' (Old East Slavic Рѹ́сь IPA: [rusĭ], Greek: Ρωσία, Latin: Russia, Ruthenia, Belarusian: Кіеўская Русь, Russian: Ки́евская Русь, romanised: Kievskaya Rus’, IPA: [rusʲ], Ukrainian: Ки́ївська Русь), usually written simply Kievan Rus and sometimes Kyivan Rus', was a medieval state which existed from approximately 880 to the middle of the 13th century. Founded by the Scandinavian traders (Varangians) called "Rus'" and centred in the city of Kiev (now the capital of Ukraine), Rus' polity is widely considered an early predecessor of three modern East Slavic nations: Belarusians, Russians and Ukrainians,although attempts to nationalize the medieval state's history are common among historians from the three countries.
The reigns of Vladimir the Great (980–1015) and his son Yaroslav I the Wise (1019–1054) constitute the Golden Age of Kiev, which saw the acceptance of Christianity and the creation of the first East Slavic written legal code, the Russkaya Pravda (Old East Slavic for The Russian Truth). The early leaders of Rus' were most likely a Scandinavian warrior-elite that ruled a majority of Slavic subjects. Scandinavians gradually intermarried and merged with the Slavic population — the third known ruler of Rus', Sviatoslav I, Rurik's grandson, already has a Slavic name. Michael Psellus asserts that Scandinavians continued to remain in control until at least the mid-11th century. The state's power gradually fell due to the decline of Constantinople, the drying up of trade routes and the subsequent Mongol invasion of Rus'.

[Ricardo]

Иеремия, что вы етим хотите доказать?
сколько было украинцев убито?

[Иеремия]

А сколько они издали книг о преступлениях Армии Крайовы?

А мы здесь героев Армии Крайовой обсуждаем?

[drocha]

может кто продолжит,последнее сообщение было ого как давно ,времена то как изменились