Моя рідна мова / Мой родной язык Опции

[olex@]

Про мовну психотравму й українське ґетто.

Історія зі Скрипкою показала, що ще далеко не загоїлось там, де ми думали, що все позросталось. Знову раптово намалювалися «ми» і «вони».

» Нажмите, чтобы показать спойлер - нажмите опять, чтобы скрыть... «

Вирішила вперше розповісти про власний досвід україномовності, який завжди здавався мені очевидним для всіх, але сьогодні я вперше засумнівалась, спостерігаючи за категоричною «травлею» Скрипки. І подумала, що, можливо, потрібно сказати про це публічно. Мій пост більше для російськомовних моїх френдів, які не мали подібного пережиття. До того ж для мене це великий і досі не пережитий біль, і частково пояснює, чому Олег, для якого українська, до слова, навіть є не рідною, а вивченою, міг зірватися на таку емоційну некоректну репліку.

Отже, більшість україномовних дітей мого покоління (особливо центру і сходу) у свій спосіб пережили травму своєї україномовності і знають, що таке бути частиною українського ґетто в російському мовному і культурному морі. Я закінчила російську школу (батько вважав, що мене треба русифікувати, щоб підготувати до життя)… І ось ця школа життя була настільки жорстокою, що я досі ношу в голові рани і синці.

Україномовність у Києві – це коли ти дитиною виходив за поріг своєї київської квартири до школи і відразу ж, відразу відчував крижаний залізобетонний опір середовища. Найм’якіший вияв цього опору – ти інтуїтивно знаєш, що починаючи з ліфта, скрізь – у магазині, у дворі, школі, піонертаборі твоя українська – «нєкстаті», що це виклик, провокація для оточуючих, недоречна демонстрація скелету у шафі, тупе настоювання на цьому скелеті.

Це коли в тролейбусі мама говорить до тебе, п’ятирічної, українською, а чоловік в стоптаних сандалях з сусіднього місця каже: «он реп’ях до сраки прицепился бл.дь. Сколько же вас сюда приперлось, рагулей». Це коли ти називаєш своє ім’я, а тебе питають «А что за имя? Щирі украінци тіпа, да?». Це коли мама твоєї найближчої подруги каже твоїй мамі: «Мирослава хочет поступать в Шевченка на филфак? А вот я расстреляла бы всех сразу там, это же рассадник национализма». А твоя однокласниця, розповідаючи про поїздку в морський круіз, говорить: «С нами на корабле были дипломаты, интересно, что по-украински разговаривали... Не все украинцы жлобы, в основном, но не все». Це коли ти вступаєш в універ, потрапляєш нарешті в інше середовище (хоча б частково, маєш якусь підтримку) і твій сусід Володька, до якого ти заговорюєш українською питає: «Мира, а ты можеш не вы.бываться? Ты же вроде бы нормальный человек». Це коли тобі чотринадцять і маму викликають на розмову в КГБ за програму «Маруся Чурай», а бабуся звечора навіщось напрасовує мамі нічну сорочку у сумку на випадок арешту. Це коли директриса школи Зоя Сергіївна, викликавши маму до школи за якісь мої абсолютно невинні бешкети, какби вскольз на прощання каже: «Классный руководитель сообщила нам, что у вас в доме бывают гомосексуалисты и ранее судимые товарищи, поэтому я не знаю, что у нее там под чистенькой формой» (як я розумію, це про Параджанова). Одним словом, це тотально подвійне життя. Вдома – акторське письменницьке українське середовище, колядки, самвидав, в школі – ти російськомовна київська «дєвочка», хтось інший, вдаваний, не ти. І так десять років. Ви думаєте, що все це абсурд, ідіотизм і це не боляче? Що це не травма? Чи це пережите і загоєне в мені? Ви пишете пости про те, як сильно образив вас Скрипка своїм випадом? До речі, під час флешмобу #янебоюсьсказати я не раз думала про те, що всі сексуальні домагання, доторки дорослих чоловіків, різні посягання в підлітковому віці я навіть не згадую, хоч вони й були неодноразово. Для мене все перекрила мовна травма.
Пікетування Київської міської ради на підтримку проекту рішення про застосування української мови у сфері обслуговування. Київ, 20 квітня 2017 року

Пікетування Київської міської ради на підтримку проекту рішення про застосування української мови у сфері обслуговування. Київ, 20 квітня 2017 року

Я і десятки моїх знайомих україномовних пам’ятаємо кожну деталь, кожну підколку, хамство, кожен наш бій і кожну поразку на цих нескінченних барикадах. Ви не повірите, але я бачу україномовних людей перед тим, як вони відкриють рота. Ми навчились бачити і розпізнавати одне одного без слів, по очах. Так мало нас завжди було. Таким малим був і далі є наш український світ.

Перед цією агресією в дитинстві ти безсилий, незахищений, крихкий і тобі доводиться маневрувати, просити маму не говорити українською при дівчатах, бо дівчата кажуть, що це жлобство і ім’я твоє теж сільське. Мама у відповідь, лежачи з тобою в спальні плаче в темноті і каже: «Як так? Як мені моя дитина може таке казати? Господи, за що мені таке?» і ти відчуваєш, що твій світ розпинається в цьому мороці, відчуваєш, що єдина втіха – те, що цілу ніч ти не бачитимеш цього світу, школи, однокласників, маминих сліз, цієї всієї виснажливої битви, де ти наперед – жертва і де тобі не хочеться жити.

Ясна річ, що ці наші травми і неврози ми всі якось пережили, відрефлексували, витіснили, у мене не буває ніяких істерик, ніякого ідіотського кидання грошей в обличчя російськомовній касирці. Я не люблю сильних зворотів, категоричності, патріотичного пафосу, серед моїх найближчих друзів більше якраз російськомовних людей. Але мені хочеться, щоб мої російськомовні співвітчизники, сьогоднішні коментатори вчинку Скрипки ось ці мої травми і цей мій біль відчували, усвідомлювали, щоб вони у своїх оцінках, рішеннях, судженнях брали їх до уваги by default.

Після століть імперського катка варіант «а тепер давайте перегорнемо сторінку і з цього моменту хай буде мир, дружба, рівні можливості і політкоректність, а хто не погоджується з цим, той упоротий і національно озабочєний» – не працює. Це неможливо без проговорення, розуміння і усвідомлення вами того, що нам довелось пережити в кількох поколіннях. Тому, дорогі мої російськомовні друзі, інтелектуали, блогери, любимі колеги, перед тим, як судити Олега Скрипку – відчуйте будь ласка і наш біль, проникніться ним так, щоб ми це відчули. І тоді нас усіх попустить.

Скрипку жорстоко розпинати за його зрив.

Мені зрозумілі причини цього зриву. Олег один з тих, хто сам українізувався і став одним з кількох людей, які почали українське культурне відродження. Він бився і б’ється з цим опором шоубізнесового, медійного середовища довгі десятиліття. І це страшенно виснажливо, особливо коли ти кладеш на це життя. Для Скрипки російськомовність – гірка реальність постколоніалізму, портал російської культури і, як би нам не хотілося це визнавати, частково пожива, клей для ідей «русского міра» і російської державності. Я погоджуюся з ним у тому, що або наша національна революція поступово, нашими з вами спільними зусиллями, нашим порозумінням переможе, або між нами далі буде «трещина, замазанная густым пафосом» і вже наші діти, всі – і російськомовні, і україномовні – стануть одним великим ґетто в російському світі.

Мирослава Барчук, українська журналістка та телеведуча
з.і. Це правда. Не збираюся виправдовувати Олега Скрипку, тим більше, що коли грав проти нього в КВН - ФЕПС і ВТ vs радіофаку, спілкувалися виключно російською. Можна списати на те, що він був в образі Остапа Бендера, але це слабке виправдання.
Реально, на власному досвіді можу стверджувати, що Київ 80-х - був русифікованим містом і україномовність була серйозним викликом: або ти селюк, або ти націоналіст. Я мав певні проблеми з цим, бо російську мову вчив у школі, багато читав, але не розмовляв. Тому мені знадобився майже рік, щоб я, нарешті, зміг вільно володіти "язиком".
При всьому тому, мешкаючи спільно з мадярами в гуртожитку, намагався якось вивчити угорську.
(Бо ж скільки мов ти знаєш, стільки ти людина.)
Та йдеться не про те. А про мовний тиск. Свою українськість ти мусив приховувати, бо, бачте, незручно іншим. Математику, яку роками в школі вивчав українською, треба було перекладати на російську. А це складно - похідна є похідна, а не проізводная
І що смішно - я не був винятком. Зі мною в гуртожитку жили студенти - українські діти з усієї України, які, як я розумію тепер, теж, певною мірою потерпали.
Як зараз пам'ятаю слова моєї співгрупниці, коли затинаючись, я хотів щось сказати російською;
- Не бійся, говори українською, я своя.
Тоді не йшлося про політику, ми не думали про неї, про те, чому, чорт забирай!, ми приймаємо ці правила гри. Але відтоді у мені щось повернулося. І всюди, де було можливо, я говорив рідною мовою.
У Скрипки процес національної ідентифікації був складнішим. І українська його - набута мова.
І, в принципі, він має підстави звинувачувати інших в дебілізмі, бо сам зміг не лише вивчити, а й стати частиною української культури у більш важчі часи.
А після 25 років існування вже незалежної України, де державною мовою є українська, дійсно, не вивчити її здатні лише ідіоти, перепрошую за мою французьку.
з.і.2 Прошу вірно зрозуміти - ніхто не забороняє розмовляти російською, Боже збав. Але знати і вміти говорити мовою держави, в якій живеш - це обов'язково. Інакше, ти абсолютно не поважаєш ані народ, ані історію, ані культуру. Який сенс тоді мешкати тут?
Хоча, якщо дебіл, то є варіанти.

Сообщение отредактировал olex@ - Apr 25 2017, 12:32

[Cyrax79]

то я допускаю, что Украина ущербна сама по себе в качестве отдельной единицы

Я припускаю, що ти московський запроданець і за гроші рідних людей продаш, не те що місце де ти народився і що далі?
Про ущербність і твою реальну репутацію на цьому форумі і говорити не треба, всі про неї і так знають. Навіть адміністрація зізналась що ти її(репутацію) за гроші купив.

[revolver]

Я припускаю, що ти московський запроданець і за гроші рідних людей продаш, не те що місце де ти народився і що далі?
Про ущербність і твою реальну репутацію на цьому форумі і говорити не треба, всі про неї і так знають. Навіть адміністрація зізналась що ти її(репутацію) за гроші купив.

у Украины было время доказать самой себе, что независимость это благо и всё такое
не получилось.. бывает

я за Союз как РФ/Беларусь (с открытой границей, признанием гражданства и оф. русским)
буду голосовать за того, кто в этом направлении работает

а аграрное будущее оставьте себе, я хочу чтобы Украина производила ракеты, самолёты, высококлассное оружие и т.п.

[Cyrax79]

у Украины было время доказать самой себе, что независимость это благо и всё такое
не получилось..

Ага, звичайно. З радянським адміністративно-командним керівництвом, тобто перефарбованими комуністами. Які в голові з Кравчуком а потім Кучмою і побудували в Україні олігархат. Що стосується Роїсі, то там теж саме, тільки нафто-газова голка, якої в Україні немає.
Так от, коли Україна позбудеться всієї тої біомаси з СРСР головного мозку, можливо тоді і почнуться зміни на краще.

[Суничка]

Тут вообще-то обсуждение про язык и мову, а не про имперские почесухи в мозгах.

Кстати, вот... Откуда взялся колобок? Почему не круглобок? Откуда взялся закуток, а не зауголок? И таких примеров сотни, если не тысячи. Вообще очень тупо спорить на примере современных языков, которые развивались и смешивались по всей Европе. Сейчас в любом языке, если убрать заимствованные слова, то люди будут общаться языком Эллочки людоедки. И да, Украине украинский язык нужен.

[revolver]

Ага, звичайно. З радянським адміністративно-командним керівництвом, тобто перефарбованими комуністами. Які в голові з Кравчуком а потім Кучмою і побудували в Україні олігархат. Що стосується Роїсі, то там теж саме, тільки нафто-газова голка, якої в Україні немає.
Так от, коли Україна позбудеться всієї тої біомаси з СРСР головного мозку, можливо тоді і почнуться зміни на краще.

ага, может ещё всё-таки получится выслать неугодных
теперь мне понятно, почему население не растёт - это твои рецепты работают: выслать, ждать пока умрут, сами уезжают

ты реально гений государственной политики

Тут вообще-то обсуждение про язык и мову, а не про имперские почесухи в мозгах.

т.е. у тебя "незалежные почесухи" в мозгах?

Кстати, вот... Откуда взялся колобок? Почему не круглобок? Откуда взялся закуток, а не зауголок? И таких примеров сотни, если не тысячи.

ну так не вбросом пиши, а конкретнее; напиши детали

И да, Украине украинский язык нужен.

а кто против украинского?
тут все только "за"

[Cyrax79]

выслать, ждать пока умрут, сами уезжают

Та не треба нікого висилати. Я проти тоталітаризму, за який ти тут агітуєш. То вам, ваті, ГУЛАГи та тверду руку подавай.
Про те що чекати що помруть. То всі колись помремо, така вже природа життя.
А те що самі поїдуть, то це справа особиста. Якщо людину щось не влаштовує і вона хоче змінити місце проживання, то чому б ні?

Сообщение отредактировал Cyrax79 - Aug 7 2017, 15:51

[revolver]

Я проти тоталітаризму, за який ти тут агітуєш. То вам, ваті, ГУЛАГи та тверду руку подавай.

знаешь, мне немного надоело твоё брюзжание про репу, про кремлёвские деньги, продажность, подкладывание высказываний/мнений, которые я не озвучивал

если тебе хотелось прекратить общение, то ты своего добился

[ne4ubo]

а кто против украинского?
тут все только "за"

і ти теж "за"? не помітно.
а помітив що Україні потрібна українська мова? не англійська, не російська, а українська. більше ніяких перераховано не було. от і думай, якщо є чим.

Сообщение отредактировал ne4ubo - Aug 7 2017, 16:05

[revolver]

і ти теж "за"? не помітно.
а помітив що Україні потрібна українська мова? не англійська, не російська, а українська. більше ніяких перераховано не було. от і думай, якщо є чим.

слушай, нет никаких эталонов в этом вопросе
будет так, как захотят люди (проголосуют/продвинут/добьются)
я вполне понимаю твоё ощущение правоты
просто я считаю иначе и буду соответственно поступать

ничего страшного в этом нет

от і думай, якщо є чим.

это раз

[str1ke]

Ага, звичайно. З радянським адміністративно-командним керівництвом, тобто перефарбованими комуністами. Які в голові з Кравчуком а потім Кучмою і побудували в Україні олігархат. Що стосується Роїсі, то там теж саме, тільки нафто-газова голка, якої в Україні немає.
Так от, коли Україна позбудеться всієї тої біомаси з СРСР головного мозку, можливо тоді і почнуться зміни на краще.

Дело не в советском мышлении, тогда люди сами уничтожили ту систему в которой жили из за своей жадности и желания большего багатства. Парт номенклатура бедной не была никогда, но хотелось ещё большего, только вот видимо поздно поняли что натворили. А те кто пришли потом, оказались ещё более жадными и голодными.
Население Украины никогда не избавится от желания поживится здесь и сейчас, так как никто бедным быть не хочет, все хотят быть богатыми и успешными сегодня не прикладывая особых усилий.

Сообщение отредактировал str1ke - Aug 7 2017, 16:14

[Linh]

Новый закон об украинизации: жестяная жесть

[drone]

Ага, звичайно. З радянським адміністративно-командним керівництвом, тобто перефарбованими комуністами. Які в голові з Кравчуком а потім Кучмою і побудували в Україні олігархат. Що стосується Роїсі, то там теж саме, тільки нафто-газова голка, якої в Україні немає.
Так от, коли Україна позбудеться всієї тої біомаси з СРСР головного мозку, можливо тоді і почнуться зміни на краще.

Хм. После того как коммунисты взяли власть они не жаловались не то что на имперский шовинизм головного мозга подавляющей массы населения и его ПГМ, а даже на ЕМНИП 85% неграмотность этого самого населения. Они просто взяли и через 25 лет выиграли вторую империалистическую войну превратив сырьевую колонию в сверхдержаву. Интересно почему праваки всегда хотят подождать когда может быть что-то изменится, а не взять и робыть здесь и сейчас?

[olex@]

» Нажмите, чтобы показать спойлер - нажмите опять, чтобы скрыть... «

Новый закон об украинизации: жестяная жесть

Що треба знати про цього "політолога", експерта з української мови.
Фанат "ДНР" и "русского мира"

[drone]

Ще й як подінеться. Знищити приватну власність, церкву, народну культуру, бо зрештою, Голодомор підірвав підвалини українства, бо саме село живило українство.

Сэло жывыло украйынство? С этим можно согласиться. Именно сэло было основой махновщины которая помогла большевикам не то что выбить контру с Украины, а просто победить интервентов во время т.н. "Гражданской" войны. Это вам не буржуазная интеллигенция состоящая из лакеев капитала, готовая в любой момент предложить свои услуги новому господину, которая тогда жила в городах и приветствовала немецких освободителей что разграбляли села вывозя зерно и прочий провиант например.

Сообщение отредактировал drone - Aug 9 2017, 15:24

[Linh]

Що треба знати про цього "політолога", експерта з української мови.
Фанат "ДНР" и "русского мира"

А где он писал что он фанат ДНР? Там только про самообстрелы и обплевывание майданной власти.
В Украине ругать власть вроде еще не запрещено, или уже нельзя?

[Linh]

Русский язык во Львове

[explosive]

Ну ми взагалі тут всіх розстрілюємо за русскій...
Я чимало язиків поклав.
Гей, забава, забава аж до рання. Гей, забава, забава цілу ніч!!!!

[Суничка]

Ну ми взагалі тут всіх розстрілюємо за русскій...
Я чимало язиків поклав.
Гей, забава, забава аж до рання. Гей, забава, забава цілу ніч!!!!

Видела полное видео на Варте. Основная претензия была, что они ведут себя, как быдло. Но русскоязычная челюсть возбудилась и возмутилась. Язык уже затронули в процессе. Тем более, как я поняла, мадама сама возжелала, чтобы с ней на русском общались.

P.S. Ну да, конечно. Вы там те еще фошизды. ПерехОдите на русский в кафешках, когда у вас на русском спрашивают. Что это такое? Не держите марку!

[olex@]

Сэло жывыло украйынство? С этим можно согласиться. Именно сэло было основой махновщины которая помогла большевикам не то что выбить контру с Украины, а просто победить интервентов во время т.н. "Гражданской" войны. Это вам не буржуазная интеллигенция состоящая из лакеев капитала, готовая в любой момент предложить свои услуги новому господину, которая тогда жила в городах и приветствовала немецких освободителей что разграбляли села вывозя зерно и прочий провиант например.

На відміну від інших, мені, здавалося, ти знаєш історію.
Тож не варто аж так вкрай вітати співробітництво Махно з большєвіками, яке виявилося згубним, як для нього, так і всього повстанського руху. Зрештою, і для всіх українських селян.

А где он писал что он фанат ДНР?

Так, ти правий. Як на мене, він просто рідкісний мудак і хамло.
Достатньо подивитися повну версію скандалу з Миколою Вереснем.
Але, звісно, то є лише моя поодинока думка.

Вы там те еще фошизды. ПерехОдите на русский в кафешках, когда у вас на русском спрашивают. Что это такое? Не держите марку!

Закарпаття. Біля басейна шикарного готелю граються діти. До 6-7 років.
Хлопчик - мад'яр. Давид. Розмовляє з батьком і старшим братом угорською мовою.
Дівчинка спілкується українською з мамою.
Підбігає третя дитина, я так зрозумів, або Київ, або Дніпро.
"Как тєбя зовут?"- звертається до Давида.
Тато радить йому, відповідай українською.
Хлопчик нітиться, соромиться, мовчить.
Та наполегливий "російськомовний" не вгаває.
"А тебя, дєвочка?"
Кілька хвилин тиради про себе, і зрештою, крига скресла.
Діти жваво спілкуються.
Навіть запитувати не буду, зрозуміло, що російською.
Чому? Бо "западенці" навчили своїх дітей і рідної мови, і української, і російської?
І культури? А у інших - "рускоязичні" щелепи? І їм в Україні достатньо російської?
Бо це мова міжнародного спілкування?
Ей! Ми в Україні. Мова міжнаціонального спілкування українських громадян по замовчуванню - державна.
І доки цього не зрозуміють, доводиться приймати закон, який так не подобається семченко&ко.

Сообщение отредактировал olex@ - Aug 10 2017, 9:19

[Stanzz]

Закарпаття. Біля басейна шикарного готелю граються діти. До 6-7 років.
Хлопчик - мад'яр. Давид. Розмовляє з батьком і старшим братом угорською мовою.
Дівчинка спілкується українською з мамою.
Підбігає третя дитина, я так зрозумів, або Київ, або Дніпро.
"Как тєбя зовут?"- звертається до Давида.
Тато радить йому, відповідай українською.
Хлопчик нітиться, соромиться, мовчить.
Та наполегливий "російськомовний" не вгаває.
"А тебя, дєвочка?"
Кілька хвилин тиради про себе, і зрештою, крига скресла.
Діти жваво спілкуються.
Навіть запитувати не буду, зрозуміло, що російською.
Чому? Бо "западенці" навчили своїх дітей і рідної мови, і української, і російської?
І культури? А у інших - "рускоязичні" щелепи? І їм в Україні достатньо російської?
Бо це мова міжнародного спілкування?
Ей! Ми в Україні. Мова міжнаціонального спілкування українських громадян по замовчуванню - державна.
І доки цього не зрозуміють, доводиться приймати закон, який так не подобається семченко&ко.

Прям вижу как ребенку в 6 лет не пофиг, его волнует вопрос языка, он консультируется с отцом по поводу выбора языка для дальнейшего разговора со сверстниками