Моя рідна мова / Мой родной язык Опции

[vlrvvv]

Ну почему же "чуши"... Тщательно отпрепарированные факты - вполне законный метод научного исследования. Не путать с "доказательствами". ;+))

1918 - 1919 pp. більшовики розстрілювали на вулицях Києва перехожих, зачувши їхню українську мову (факт добре відомий, але пошлемося й на радянське джерело: "Досить згадати розстріли червоногвардійцями в Києві, в Полтаві й інших містах людей за їх українську мову, за знайдений папірець нею написаний"... - це зі статті Василя Блакитного у газеті "Вісті ВУЦВК" від 3 червня 1921 року)

[Allex]

1918 - 1919 pp. більшовики розстрілювали на вулицях Києва перехожих, зачувши їхню українську мову

Вспомни, что происходило в Киеве в 18-19 годах, и кто именно говорил в русскоязычном тогда городе на украинском... ;+))

[vlrvvv]

Вспомни, что происходило в Киеве в 18-19 годах, и кто именно говорил в русскоязычном тогда городе на украинском... ;+))

Приведен факт совершения убийств за использование украинского языка. И не нужно мне писать "вспомни" - есть подтверждение того что происходило - приводим факты! Т.е. ответ должен быть конкретным - в Киеве происходило "описание происходившего с фактами", поэтому оправдано уничтожение людей по признаку владения украинским языком.

[dimicon]

Вспомни, что происходило в Киеве в 18-19 годах, и кто именно говорил в русскоязычном тогда городе на украинском... ;+))

И кто?

[Федор Сумкин]

1918 - 1919 pp. більшовики розстрілювали на вулицях Києва перехожих, зачувши їхню українську мову (факт добре відомий, але пошлемося й на радянське джерело: "Досить згадати розстріли червоногвардійцями в Києві, в Полтаві й інших містах людей за їх українську мову, за знайдений папірець нею написаний"... - це зі статті Василя Блакитного у газеті "Вісті ВУЦВК" від 3 червня 1921 року)

Удивительное рядом, почему то данная цитата находится исключительно в произведениях некоего Ивана Дзюбы. Как бы ознакомиться с оригиналом ?


Кстати, а почему автора не расстреляли за написанное в газете на мове ?

[Nesh_reanimator]

1918 - 1919 pp. більшовики розстрілювали на вулицях Києва перехожих, зачувши їхню українську мову (факт добре відомий, але пошлемося й на радянське джерело: "Досить згадати розстріли червоногвардійцями в Києві, в Полтаві й інших містах людей за їх українську мову, за знайдений папірець нею написаний"... - це зі статті Василя Блакитного у газеті "Вісті ВУЦВК" від 3 червня 1921 року)

А можно ссылку конкретно на статью "Василя Блакитного у газеті "Вісті ВУЦВК" від 3 червня 1921 року)"?

[vlrvvv]

Удивительное рядом, почему то данная цитата находится исключительно в произведениях некоего Ивана Дзюбы. Как бы ознакомиться с оригиналом ?
Кстати, а почему автора не расстреляли за написанное в газете на мове ?

Название газеты есть? Дата есть? Вперед в архивы! Или вы за 10минут успели это сделать?))) Начинайте уже говорить по сути, зачем эти виляния)))

[Allex]

И кто?

То петлюровцы, то еще всякие "враги"...

Война вообще-то...

Приведен факт совершения убийств за использование украинского языка.

Ну и что?

Когда русские с украинцами воевали - что этот факт иллюстрирует? Войну?

Совершенно не понятно, к чему этот факт здесь приведен.

[Nesh_reanimator]

Название газеты есть? Дата есть? Вперед в архивы! Или вы за 10минут успели это сделать?))) Начинайте уже говорить по сути, зачем эти виляния)))

Дык в том то всё и дело, что по приведённой статье гугл находит только статью Ивана Дзюбы. Ни никак не Василя Блакитного.
А то я тоже могу к каждому своему посту статьи в газетах прилепливать со случайным числом и названием

Сообщение отредактировал Nesh_reanimator - Feb 1 2011, 12:46

[Федор Сумкин]

Кстати, хотелось бы напомнить vlrvvv что от него до сих пор ждут ответов еще на позавчерашние вопросы. Про "большие города" и про фамилии "дессидентов, писателей".

[vlrvvv]

Когда русские с украинцами воевали - что этот факт иллюстрирует? Войну?
Совершенно не понятно, к чему этот факт здесь приведен.

А что такое война по вашему? Википедию хоть смотрели?
Война́ — конфликт между политическими образованиями (государствами, племенами, политическими группировками и т. д.), происходящий в форме военных (боевых) действий между их вооружёнными силами. Население Киева - это вооруженные силы?

"Розстрілювали за «буржуйський вигляд», за «косий погляд», «за кожне українське слово» або й просто так, як писав очевидець тих подій, уродженець Дебальцева (Донеччина) поет Володимир Сосюра. Людей хапали просто на вулицях або в домівках і розстрілювали просто за те, що вони говорили українською мовою або мали охайний («непролетарський») вигляд. Зокрема, російські більшовики розстріляли київського митрополита Володимира. Муравйов у своїх зведеннях писав, що він воював з «гайдамаками», «щирими українцями» чи «панами українцями». Загалом за неповний місяць окупації червоними було вбито, за різними оцінками, від 10 до 30 тисяч городян (населення міста на той час не перевищувало 300 тисяч)". - http://www.unian.net/ukr/news/news-418355.html

Кстати, хотелось бы напомнить vlrvvv что от него до сих пор ждут ответов еще на позавчерашние вопросы. Про "большие города" и про фамилии "дессидентов, писателей".

1. Города все. All cities. (уже ж отвечалось)
2. "У 1936 році тут було створено спецоб’єкт, який суворо охоронявся НКВД, а вже 20 березня 1937 р. Президією Київської міської ради було прийнято таємну постанову про відведення та відмежування землі для спеціальних потреб. Ця земля стала місцем поховань для розстріляних у Києві за рішенням судів та позасудових органів. Вироки виконувалися в підвалах приміщення Київського обласного управління НКВД (нині там знаходиться Український інститут національної пам’яті, вул. Липська, 16), звідки тіла вночі відвозили до Биківні. Перед радянсько-німецькою війною заарештованих знищували безпосередньо біля виритих у лісі ям. Биківня стала останнім притулком для тисяч жертв, серед яких фундатор Академії мистецтв, професор Київського художнього інституту М. Бойчук, письменник Я. Савченко, поети М. Семенко й М. Скуба, художник, член Президії Академії наук УРСР, директор інституту економіки О. Асаткін."

» Нажмите, чтобы показать спойлер - нажмите опять, чтобы скрыть... «

14 травня 2009 року в Прес-центрі Служби безпеки України відбулись громадські слухання “Трагедія Биківні: як це було”, на яких виступили співробітник ГДА СБУ д.і.н, професор Василь Даниленко, старший науковий співробітник Інституту історії України НАНУ Олег Бажан, Голова Київського обласного товариства “Меморіал” Роман Круцик.

Василь Даниленко повідомив, що СБУ на даний момент встановила прізвища 14 191 особи, яким було винесено вироки в Києві та які захоронені в Биківні.

3. В архив уже сбегали?

[Allex]

Дык в том то всё и дело, что по приведённой статье гугл находит только статью Ивана Дзюбы.

Ну - не проиндексирована еще библиотека Вернадского в Гугле, ну что ж тут поделаешь... Если есть настроение - вперед, адрес дать? ;+))

А что такое война по вашему? Википедию хоть смотрели?

Если тебе так нравится Педивикия - поинтересуйся у нее, что такое "гражданская война"...

"Розстрілювали за «буржуйський вигляд», за «косий погляд», «за кожне українське слово» або й просто так

Ну и что? Что большевички зверствовали - это вроде как все и так знают... К чему это здесь?

1. Города все. All cities. (уже ж отвечалось)

Не заметил как-то перечисления, какие именно "большие города" на момент образования СССР были преимущественно украинскими. Вот Киев - мы уже выяснили, не был. Так что твоя фраза "Города все" как-то не понятна... Растолкуй, пожалуйста.

Василь Даниленко повідомив, що СБУ на даний момент встановила прізвища 14 191 особи, яким було винесено вироки в Києві та які захоронені в Биківні.

О. "Сотни тысяч" превратились в 14 191. Уже легче... ;+))

А теперь скажи пожалуйста - сколько из этих четырнадцати тысяч были расстреляны именно по национальному признаку?

А то я тоже могу к каждому своему посту статьи в газетах прилепливать со случайным числом и названием

Да, и на какое-то время это прокатит.

Пока ты случайно не прилепишь какую-нибудь газету, которая в Гугле найдется или кто-нибудь не поленится и сходит в библиотеку. ;+))

[vlrvvv]

Если тебе так нравится Педивикия - поинтересуйся у нее, что такое "гражданская война"...

Поинтересуйся лучше, была ли Украина и Россия в тот момент в состоянии официальной войны)))

[Nesh_reanimator]

Ну - не проиндексирована еще библиотека Вернадского в Гугле, ну что ж тут поделаешь... Если есть настроение - вперед, адрес дать? ;+))

Если тебе так нравится Педивикия - поинтересуйся у нее, что такое "гражданская война"...

С чего ты взял, что эта статья находится именно в библиотеке Вернадского?

[Федор Сумкин]

Поинтересуйся лучше, была ли Украина и Россия в тот момент в состоянии официальной войны)))

А что это за государства такие "Украина и Россия" ?

[Nesh_reanimator]

Поинтересуйся лучше, была ли Украина и Россия в тот момент в состоянии официальной войны)))

Была гражданская война в России. Или в Российской Империи, если угодно.

[vlrvvv]

"Сотни тысяч" превратились в 14 191. Уже легче... ;+))

Науковці Служби безпеки розсекречують документи про “Биківнянський архіпелаг” (сумний аналог Архіпелагу ГУЛАГ) – 18 місць по всій Україні, де системно і цілеспрямовано знищували учасників визвольного руху та неугодних комуністичній владі. Ці місця ретельно маскували, імена жертв засекречували, виконавців, аби приховати масштаби репресій, часто знищували “в наступній партії”.
Сьогодні виявлено 18 “аналогів” Биківні — місць захоронень жертв масових політичних репресій 1937–1941рр. зокрема: місце, де згодом збудовано Центральний універмаг в Хмельницькому, парк культури і відпочинку у Вінниці, 9-й кілометр Запорізького шосе, центральне міське кладовище в Сумах. Биківнянський архіпелаг розкинувся по всій Україні.

[Allex]

Поинтересуйся лучше, была ли Украина и Россия в тот момент в состоянии официальной войны

А кто это такие? И при чем тут "официальная" война к гражданской?

С чего ты взял, что эта статья находится именно в библиотеке Вернадского?

С того, что там находится самое большое собрание "макулатуры"... ;+))

[vlrvvv]

А кто это такие? И при чем тут "официальная" война к гражданской?
С того, что там находится самое большое собрание "макулатуры"... ;+))

При том что две страны официально находились в состоянии войны.

Пожалуйста, оставляй в цитате только ту фразу, на которую отвечаешь.

Сообщение отредактировал Allex - Feb 1 2011, 13:36

[Allex]

При том что две страны официально находились в состоянии войны.

Это которые?

[olex@]

Про мовну психотравму й українське ґетто.

Історія зі Скрипкою показала, що ще далеко не загоїлось там, де ми думали, що все позросталось. Знову раптово намалювалися «ми» і «вони».

» Нажмите, чтобы показать спойлер - нажмите опять, чтобы скрыть... «

Вирішила вперше розповісти про власний досвід україномовності, який завжди здавався мені очевидним для всіх, але сьогодні я вперше засумнівалась, спостерігаючи за категоричною «травлею» Скрипки. І подумала, що, можливо, потрібно сказати про це публічно. Мій пост більше для російськомовних моїх френдів, які не мали подібного пережиття. До того ж для мене це великий і досі не пережитий біль, і частково пояснює, чому Олег, для якого українська, до слова, навіть є не рідною, а вивченою, міг зірватися на таку емоційну некоректну репліку.

Отже, більшість україномовних дітей мого покоління (особливо центру і сходу) у свій спосіб пережили травму своєї україномовності і знають, що таке бути частиною українського ґетто в російському мовному і культурному морі. Я закінчила російську школу (батько вважав, що мене треба русифікувати, щоб підготувати до життя)… І ось ця школа життя була настільки жорстокою, що я досі ношу в голові рани і синці.

Україномовність у Києві – це коли ти дитиною виходив за поріг своєї київської квартири до школи і відразу ж, відразу відчував крижаний залізобетонний опір середовища. Найм’якіший вияв цього опору – ти інтуїтивно знаєш, що починаючи з ліфта, скрізь – у магазині, у дворі, школі, піонертаборі твоя українська – «нєкстаті», що це виклик, провокація для оточуючих, недоречна демонстрація скелету у шафі, тупе настоювання на цьому скелеті.

Це коли в тролейбусі мама говорить до тебе, п’ятирічної, українською, а чоловік в стоптаних сандалях з сусіднього місця каже: «он реп’ях до сраки прицепился бл.дь. Сколько же вас сюда приперлось, рагулей». Це коли ти називаєш своє ім’я, а тебе питають «А что за имя? Щирі украінци тіпа, да?». Це коли мама твоєї найближчої подруги каже твоїй мамі: «Мирослава хочет поступать в Шевченка на филфак? А вот я расстреляла бы всех сразу там, это же рассадник национализма». А твоя однокласниця, розповідаючи про поїздку в морський круіз, говорить: «С нами на корабле были дипломаты, интересно, что по-украински разговаривали... Не все украинцы жлобы, в основном, но не все». Це коли ти вступаєш в універ, потрапляєш нарешті в інше середовище (хоча б частково, маєш якусь підтримку) і твій сусід Володька, до якого ти заговорюєш українською питає: «Мира, а ты можеш не вы.бываться? Ты же вроде бы нормальный человек». Це коли тобі чотринадцять і маму викликають на розмову в КГБ за програму «Маруся Чурай», а бабуся звечора навіщось напрасовує мамі нічну сорочку у сумку на випадок арешту. Це коли директриса школи Зоя Сергіївна, викликавши маму до школи за якісь мої абсолютно невинні бешкети, какби вскольз на прощання каже: «Классный руководитель сообщила нам, что у вас в доме бывают гомосексуалисты и ранее судимые товарищи, поэтому я не знаю, что у нее там под чистенькой формой» (як я розумію, це про Параджанова). Одним словом, це тотально подвійне життя. Вдома – акторське письменницьке українське середовище, колядки, самвидав, в школі – ти російськомовна київська «дєвочка», хтось інший, вдаваний, не ти. І так десять років. Ви думаєте, що все це абсурд, ідіотизм і це не боляче? Що це не травма? Чи це пережите і загоєне в мені? Ви пишете пости про те, як сильно образив вас Скрипка своїм випадом? До речі, під час флешмобу #янебоюсьсказати я не раз думала про те, що всі сексуальні домагання, доторки дорослих чоловіків, різні посягання в підлітковому віці я навіть не згадую, хоч вони й були неодноразово. Для мене все перекрила мовна травма.
Пікетування Київської міської ради на підтримку проекту рішення про застосування української мови у сфері обслуговування. Київ, 20 квітня 2017 року

Пікетування Київської міської ради на підтримку проекту рішення про застосування української мови у сфері обслуговування. Київ, 20 квітня 2017 року

Я і десятки моїх знайомих україномовних пам’ятаємо кожну деталь, кожну підколку, хамство, кожен наш бій і кожну поразку на цих нескінченних барикадах. Ви не повірите, але я бачу україномовних людей перед тим, як вони відкриють рота. Ми навчились бачити і розпізнавати одне одного без слів, по очах. Так мало нас завжди було. Таким малим був і далі є наш український світ.

Перед цією агресією в дитинстві ти безсилий, незахищений, крихкий і тобі доводиться маневрувати, просити маму не говорити українською при дівчатах, бо дівчата кажуть, що це жлобство і ім’я твоє теж сільське. Мама у відповідь, лежачи з тобою в спальні плаче в темноті і каже: «Як так? Як мені моя дитина може таке казати? Господи, за що мені таке?» і ти відчуваєш, що твій світ розпинається в цьому мороці, відчуваєш, що єдина втіха – те, що цілу ніч ти не бачитимеш цього світу, школи, однокласників, маминих сліз, цієї всієї виснажливої битви, де ти наперед – жертва і де тобі не хочеться жити.

Ясна річ, що ці наші травми і неврози ми всі якось пережили, відрефлексували, витіснили, у мене не буває ніяких істерик, ніякого ідіотського кидання грошей в обличчя російськомовній касирці. Я не люблю сильних зворотів, категоричності, патріотичного пафосу, серед моїх найближчих друзів більше якраз російськомовних людей. Але мені хочеться, щоб мої російськомовні співвітчизники, сьогоднішні коментатори вчинку Скрипки ось ці мої травми і цей мій біль відчували, усвідомлювали, щоб вони у своїх оцінках, рішеннях, судженнях брали їх до уваги by default.

Після століть імперського катка варіант «а тепер давайте перегорнемо сторінку і з цього моменту хай буде мир, дружба, рівні можливості і політкоректність, а хто не погоджується з цим, той упоротий і національно озабочєний» – не працює. Це неможливо без проговорення, розуміння і усвідомлення вами того, що нам довелось пережити в кількох поколіннях. Тому, дорогі мої російськомовні друзі, інтелектуали, блогери, любимі колеги, перед тим, як судити Олега Скрипку – відчуйте будь ласка і наш біль, проникніться ним так, щоб ми це відчули. І тоді нас усіх попустить.

Скрипку жорстоко розпинати за його зрив.

Мені зрозумілі причини цього зриву. Олег один з тих, хто сам українізувався і став одним з кількох людей, які почали українське культурне відродження. Він бився і б’ється з цим опором шоубізнесового, медійного середовища довгі десятиліття. І це страшенно виснажливо, особливо коли ти кладеш на це життя. Для Скрипки російськомовність – гірка реальність постколоніалізму, портал російської культури і, як би нам не хотілося це визнавати, частково пожива, клей для ідей «русского міра» і російської державності. Я погоджуюся з ним у тому, що або наша національна революція поступово, нашими з вами спільними зусиллями, нашим порозумінням переможе, або між нами далі буде «трещина, замазанная густым пафосом» і вже наші діти, всі – і російськомовні, і україномовні – стануть одним великим ґетто в російському світі.

Мирослава Барчук, українська журналістка та телеведуча
з.і. Це правда. Не збираюся виправдовувати Олега Скрипку, тим більше, що коли грав проти нього в КВН - ФЕПС і ВТ vs радіофаку, спілкувалися виключно російською. Можна списати на те, що він був в образі Остапа Бендера, але це слабке виправдання.
Реально, на власному досвіді можу стверджувати, що Київ 80-х - був русифікованим містом і україномовність була серйозним викликом: або ти селюк, або ти націоналіст. Я мав певні проблеми з цим, бо російську мову вчив у школі, багато читав, але не розмовляв. Тому мені знадобився майже рік, щоб я, нарешті, зміг вільно володіти "язиком".
При всьому тому, мешкаючи спільно з мадярами в гуртожитку, намагався якось вивчити угорську.
(Бо ж скільки мов ти знаєш, стільки ти людина.)
Та йдеться не про те. А про мовний тиск. Свою українськість ти мусив приховувати, бо, бачте, незручно іншим. Математику, яку роками в школі вивчав українською, треба було перекладати на російську. А це складно - похідна є похідна, а не проізводная
І що смішно - я не був винятком. Зі мною в гуртожитку жили студенти - українські діти з усієї України, які, як я розумію тепер, теж, певною мірою потерпали.
Як зараз пам'ятаю слова моєї співгрупниці, коли затинаючись, я хотів щось сказати російською;
- Не бійся, говори українською, я своя.
Тоді не йшлося про політику, ми не думали про неї, про те, чому, чорт забирай!, ми приймаємо ці правила гри. Але відтоді у мені щось повернулося. І всюди, де було можливо, я говорив рідною мовою.
У Скрипки процес національної ідентифікації був складнішим. І українська його - набута мова.
І, в принципі, він має підстави звинувачувати інших в дебілізмі, бо сам зміг не лише вивчити, а й стати частиною української культури у більш важчі часи.
А після 25 років існування вже незалежної України, де державною мовою є українська, дійсно, не вивчити її здатні лише ідіоти, перепрошую за мою французьку.
з.і.2 Прошу вірно зрозуміти - ніхто не забороняє розмовляти російською, Боже збав. Але знати і вміти говорити мовою держави, в якій живеш - це обов'язково. Інакше, ти абсолютно не поважаєш ані народ, ані історію, ані культуру. Який сенс тоді мешкати тут?
Хоча, якщо дебіл, то є варіанти.

Сообщение отредактировал olex@ - Apr 25 2017, 12:32