Моя рідна мова / Мой родной язык Опции

[olex@]

Про мовну психотравму й українське ґетто.

Історія зі Скрипкою показала, що ще далеко не загоїлось там, де ми думали, що все позросталось. Знову раптово намалювалися «ми» і «вони».

» Нажмите, чтобы показать спойлер - нажмите опять, чтобы скрыть... «

Вирішила вперше розповісти про власний досвід україномовності, який завжди здавався мені очевидним для всіх, але сьогодні я вперше засумнівалась, спостерігаючи за категоричною «травлею» Скрипки. І подумала, що, можливо, потрібно сказати про це публічно. Мій пост більше для російськомовних моїх френдів, які не мали подібного пережиття. До того ж для мене це великий і досі не пережитий біль, і частково пояснює, чому Олег, для якого українська, до слова, навіть є не рідною, а вивченою, міг зірватися на таку емоційну некоректну репліку.

Отже, більшість україномовних дітей мого покоління (особливо центру і сходу) у свій спосіб пережили травму своєї україномовності і знають, що таке бути частиною українського ґетто в російському мовному і культурному морі. Я закінчила російську школу (батько вважав, що мене треба русифікувати, щоб підготувати до життя)… І ось ця школа життя була настільки жорстокою, що я досі ношу в голові рани і синці.

Україномовність у Києві – це коли ти дитиною виходив за поріг своєї київської квартири до школи і відразу ж, відразу відчував крижаний залізобетонний опір середовища. Найм’якіший вияв цього опору – ти інтуїтивно знаєш, що починаючи з ліфта, скрізь – у магазині, у дворі, школі, піонертаборі твоя українська – «нєкстаті», що це виклик, провокація для оточуючих, недоречна демонстрація скелету у шафі, тупе настоювання на цьому скелеті.

Це коли в тролейбусі мама говорить до тебе, п’ятирічної, українською, а чоловік в стоптаних сандалях з сусіднього місця каже: «он реп’ях до сраки прицепился бл.дь. Сколько же вас сюда приперлось, рагулей». Це коли ти називаєш своє ім’я, а тебе питають «А что за имя? Щирі украінци тіпа, да?». Це коли мама твоєї найближчої подруги каже твоїй мамі: «Мирослава хочет поступать в Шевченка на филфак? А вот я расстреляла бы всех сразу там, это же рассадник национализма». А твоя однокласниця, розповідаючи про поїздку в морський круіз, говорить: «С нами на корабле были дипломаты, интересно, что по-украински разговаривали... Не все украинцы жлобы, в основном, но не все». Це коли ти вступаєш в універ, потрапляєш нарешті в інше середовище (хоча б частково, маєш якусь підтримку) і твій сусід Володька, до якого ти заговорюєш українською питає: «Мира, а ты можеш не вы.бываться? Ты же вроде бы нормальный человек». Це коли тобі чотринадцять і маму викликають на розмову в КГБ за програму «Маруся Чурай», а бабуся звечора навіщось напрасовує мамі нічну сорочку у сумку на випадок арешту. Це коли директриса школи Зоя Сергіївна, викликавши маму до школи за якісь мої абсолютно невинні бешкети, какби вскольз на прощання каже: «Классный руководитель сообщила нам, что у вас в доме бывают гомосексуалисты и ранее судимые товарищи, поэтому я не знаю, что у нее там под чистенькой формой» (як я розумію, це про Параджанова). Одним словом, це тотально подвійне життя. Вдома – акторське письменницьке українське середовище, колядки, самвидав, в школі – ти російськомовна київська «дєвочка», хтось інший, вдаваний, не ти. І так десять років. Ви думаєте, що все це абсурд, ідіотизм і це не боляче? Що це не травма? Чи це пережите і загоєне в мені? Ви пишете пости про те, як сильно образив вас Скрипка своїм випадом? До речі, під час флешмобу #янебоюсьсказати я не раз думала про те, що всі сексуальні домагання, доторки дорослих чоловіків, різні посягання в підлітковому віці я навіть не згадую, хоч вони й були неодноразово. Для мене все перекрила мовна травма.
Пікетування Київської міської ради на підтримку проекту рішення про застосування української мови у сфері обслуговування. Київ, 20 квітня 2017 року

Пікетування Київської міської ради на підтримку проекту рішення про застосування української мови у сфері обслуговування. Київ, 20 квітня 2017 року

Я і десятки моїх знайомих україномовних пам’ятаємо кожну деталь, кожну підколку, хамство, кожен наш бій і кожну поразку на цих нескінченних барикадах. Ви не повірите, але я бачу україномовних людей перед тим, як вони відкриють рота. Ми навчились бачити і розпізнавати одне одного без слів, по очах. Так мало нас завжди було. Таким малим був і далі є наш український світ.

Перед цією агресією в дитинстві ти безсилий, незахищений, крихкий і тобі доводиться маневрувати, просити маму не говорити українською при дівчатах, бо дівчата кажуть, що це жлобство і ім’я твоє теж сільське. Мама у відповідь, лежачи з тобою в спальні плаче в темноті і каже: «Як так? Як мені моя дитина може таке казати? Господи, за що мені таке?» і ти відчуваєш, що твій світ розпинається в цьому мороці, відчуваєш, що єдина втіха – те, що цілу ніч ти не бачитимеш цього світу, школи, однокласників, маминих сліз, цієї всієї виснажливої битви, де ти наперед – жертва і де тобі не хочеться жити.

Ясна річ, що ці наші травми і неврози ми всі якось пережили, відрефлексували, витіснили, у мене не буває ніяких істерик, ніякого ідіотського кидання грошей в обличчя російськомовній касирці. Я не люблю сильних зворотів, категоричності, патріотичного пафосу, серед моїх найближчих друзів більше якраз російськомовних людей. Але мені хочеться, щоб мої російськомовні співвітчизники, сьогоднішні коментатори вчинку Скрипки ось ці мої травми і цей мій біль відчували, усвідомлювали, щоб вони у своїх оцінках, рішеннях, судженнях брали їх до уваги by default.

Після століть імперського катка варіант «а тепер давайте перегорнемо сторінку і з цього моменту хай буде мир, дружба, рівні можливості і політкоректність, а хто не погоджується з цим, той упоротий і національно озабочєний» – не працює. Це неможливо без проговорення, розуміння і усвідомлення вами того, що нам довелось пережити в кількох поколіннях. Тому, дорогі мої російськомовні друзі, інтелектуали, блогери, любимі колеги, перед тим, як судити Олега Скрипку – відчуйте будь ласка і наш біль, проникніться ним так, щоб ми це відчули. І тоді нас усіх попустить.

Скрипку жорстоко розпинати за його зрив.

Мені зрозумілі причини цього зриву. Олег один з тих, хто сам українізувався і став одним з кількох людей, які почали українське культурне відродження. Він бився і б’ється з цим опором шоубізнесового, медійного середовища довгі десятиліття. І це страшенно виснажливо, особливо коли ти кладеш на це життя. Для Скрипки російськомовність – гірка реальність постколоніалізму, портал російської культури і, як би нам не хотілося це визнавати, частково пожива, клей для ідей «русского міра» і російської державності. Я погоджуюся з ним у тому, що або наша національна революція поступово, нашими з вами спільними зусиллями, нашим порозумінням переможе, або між нами далі буде «трещина, замазанная густым пафосом» і вже наші діти, всі – і російськомовні, і україномовні – стануть одним великим ґетто в російському світі.

Мирослава Барчук, українська журналістка та телеведуча
з.і. Це правда. Не збираюся виправдовувати Олега Скрипку, тим більше, що коли грав проти нього в КВН - ФЕПС і ВТ vs радіофаку, спілкувалися виключно російською. Можна списати на те, що він був в образі Остапа Бендера, але це слабке виправдання.
Реально, на власному досвіді можу стверджувати, що Київ 80-х - був русифікованим містом і україномовність була серйозним викликом: або ти селюк, або ти націоналіст. Я мав певні проблеми з цим, бо російську мову вчив у школі, багато читав, але не розмовляв. Тому мені знадобився майже рік, щоб я, нарешті, зміг вільно володіти "язиком".
При всьому тому, мешкаючи спільно з мадярами в гуртожитку, намагався якось вивчити угорську.
(Бо ж скільки мов ти знаєш, стільки ти людина.)
Та йдеться не про те. А про мовний тиск. Свою українськість ти мусив приховувати, бо, бачте, незручно іншим. Математику, яку роками в школі вивчав українською, треба було перекладати на російську. А це складно - похідна є похідна, а не проізводная
І що смішно - я не був винятком. Зі мною в гуртожитку жили студенти - українські діти з усієї України, які, як я розумію тепер, теж, певною мірою потерпали.
Як зараз пам'ятаю слова моєї співгрупниці, коли затинаючись, я хотів щось сказати російською;
- Не бійся, говори українською, я своя.
Тоді не йшлося про політику, ми не думали про неї, про те, чому, чорт забирай!, ми приймаємо ці правила гри. Але відтоді у мені щось повернулося. І всюди, де було можливо, я говорив рідною мовою.
У Скрипки процес національної ідентифікації був складнішим. І українська його - набута мова.
І, в принципі, він має підстави звинувачувати інших в дебілізмі, бо сам зміг не лише вивчити, а й стати частиною української культури у більш важчі часи.
А після 25 років існування вже незалежної України, де державною мовою є українська, дійсно, не вивчити її здатні лише ідіоти, перепрошую за мою французьку.
з.і.2 Прошу вірно зрозуміти - ніхто не забороняє розмовляти російською, Боже збав. Але знати і вміти говорити мовою держави, в якій живеш - це обов'язково. Інакше, ти абсолютно не поважаєш ані народ, ані історію, ані культуру. Який сенс тоді мешкати тут?
Хоча, якщо дебіл, то є варіанти.

Сообщение отредактировал olex@ - Apr 25 2017, 12:32

[revolver]

Книгарь : літопис українського письменства. - Київ : Час.
Травень / ред. М. С. Зеров. – 1919. – 50 c.

[revolver]

Ілюстрована Україна : літературно-художній журнал для українських родин.
Рік: 1913 Випуск: № 01

[revolver]

из того же журнала, минутка отдыха:

[revolver]

В Раду внесли законопроект о свободном выборе языка выступления в парламенте

Документ также предлагает определить, что теле- и радиокомпании Украины могут по собственному усмотрению вещать как на одном, так и на нескольких языках

Принятый в последние дни работы предыдущего парламента закон о государственном языке обязывает все органы государственной власти Украины использовать только украинский язык. Предложенный же законопроект предлагает в регламенте Верховной рады установить, что заседания самого парламента, его комитетов и комиссий ведутся на государственном языке. Однако оратор может свободно выбирать язык своего выступления, а его перевод на государственный язык, в случае необходимости, обеспечивает аппарат Верховной рады. Проекты законов, других нормативных актов вносятся на рассмотрение на государственном языке.

[olex@]

В Раду внесли законопроект о свободном выборе языка выступления в парламенте

Документ также предлагает определить, что теле- и радиокомпании Украины могут по собственному усмотрению вещать как на одном, так и на нескольких языках

Принятый в последние дни работы предыдущего парламента закон о государственном языке обязывает все органы государственной власти Украины использовать только украинский язык. Предложенный же законопроект предлагает в регламенте Верховной рады установить, что заседания самого парламента, его комитетов и комиссий ведутся на государственном языке. Однако оратор может свободно выбирать язык своего выступления, а его перевод на государственный язык, в случае необходимости, обеспечивает аппарат Верховной рады. Проекты законов, других нормативных актов вносятся на рассмотрение на государственном языке.

Рабінович не в змозі вивчити українську? Заради одного недоумка змінювати державну політику щодо української мови?

[revolver]

Рабінович не в змозі вивчити українську? Заради одного недоумка змінювати державну політику щодо української мови?

ради Джемилёвых

[olex@]

ради Джемилёвых

Байдуже кого.

[revolver]

Байдуже кого.

ради граждан Украины

[olex@]

ради граждан Украины

Граждане Украины по определению должны знать свой государственный язык.
По крайней мере, если ты депутат, то по возрасту и требованиям закона к выборам неминуемо должен пройти детский сад, школу, ПТУ (вуз в лучшем случае). Я не представляю себе, чтобы сейчас было бы возможно каким-либо образом избежать "знакомства" с украинским языком. Ну, или надо быть полным дебилом или украинофобом.
з.ы. Специально отвечаю на русском, чтобы ты понял: двуязычие и более - не повод менять закон в угоду кому-то или чему-то.
Верховна Рада - найвища державна інституція на законодавчому рівні. І якщо вже їм буде начхати на це, то що тоді, взагалі, Україна?

[Diablo]

двуязычие и более - не повод менять закон в угоду кому-то или чему-то.

Ради народа Украины, весьма немеленькой части народа Украины, законы менять не нужно? В Раде каждый день меняются законы, вступают в действие новые, но в интересах значительной части населения страны законы меняться не должны? Или только относительно языка не должны? А насчёт других сфер - должны? Экономики, образования?

Верховна Рада - найвища державна інституція на законодавчому рівні. І якщо вже їм буде начхати на це, то що тоді, взагалі, Україна?

Раде вообще наплевать на закон. По крайней мере текущему созыву. То, как снималась неприкосновенность этому пример.

Сообщение отредактировал Diablo - Sep 8 2019, 11:34

[olex@]

6% українців спілкуються вдома українською мовою, 28% - російською, - дослідження

66% громадян України вважають, що українська мова має бути єдиною державною мовою. Вона домінує в освіті, кінопрокаті, книговиданні та радіо, але здає позиції на телебаченні та у сфері послуг.

Як інформує Цензор.НЕТ із посиланням на Інтерфакс-Україна, про це свідчать дані аналітичного огляду рухом "Простір свободи".

Згідно з аналітичним оглядом "Становище української мови в Україні в 2019 році", оприлюдненим у п'ятницю, 46% українців спілкуються вдома завжди або переважно українською мовою, 28% - російською мовою. Водночас 66% громадян України вважають, що українська має бути єдиною державною мовою, а кількість прихильників ухваленого закону про мову (59%) більш як удвічі перевищує кількість його противників (27%).

» Нажмите, чтобы показать спойлер - нажмите опять, чтобы скрыть... «

Частка української мови в прайм-тайм провідних телеканалів за рік зменшилася із 64% до 40%, а російської - зросла із 7% до 27%. Зазначається, що решту часу займають двомовні російсько-українські програми.

"Такий регрес можливий через компромісні формулювання в законі "Про телебачення і радіомовлення", які створюють лазівки для русифікації телеефіру", - вважають автори дослідження.

Читайте на "Цензор.НЕТ": Сьогодні в Україні проведуть радіодиктант єдності

Зазначається, що 56% всіх пісень на загальнонаціональних радіостанціях звучать українською мовою, а 90% часу радіопрограми ведуться українською мовою. Обидва показники зросли за рік і значно перевищують встановлені законом квоти (35% для пісень і 60% для мови ведення).

"Можна констатувати, що українська мова стала природною для радіоефіру в усіх регіонах країни", - йдеться в огляді.

Частка школярів, які здобувають освіту українською мовою, за рік зросла з 91 до 92%, а частка першокласників - із 95 до 96%. У 7 областях України українською мовою навчаються 100% першокласників.

"Водночас реальна мовна ситуація в навчальних закладах часто не відповідає офіційній статистиці і значна частина освітнього процесу всупереч закону здійснюється російською мовою", - заявляють у "Просторі свободи".

Із 374 фільмів, що вийшли цього року в кінопрокат, 47 зняті в оригіналі українською мовою, 194 дубльовані, а 152 - озвучені з іноземної мови на українську, 78 фільмів мають українські субтитри. У 89% випадків фільми в кінотеатрах транслюються українською як мовою оригіналу або дубляжу, в інших випадках - озвучені або із субтитрами українською.

Частка газет, що видаються українською мовою, становить 33% від сумарного тиражу. Водночас кількість книг українською мовою зростає як в абсолютному, так і у відносному вимірах, і становить 85% від сукупного тиражу виданих в Україні книг.

За підсумками моніторингу кафе і ресторанів, у 26 містах (усі обласні центри, крім окупованих, а також Кривий Ріг, Маріуполь, Краматорськ і Сєверодонецьк) лише 37% закладів харчування мають українську вивіску, лише в 75% є меню українською та тільки в 51% закладів персонал обслуговує україномовних клієнтів українською мовою.

Моніторинг автовокзалів і пасажирських міжміських автобусів у 20 містах засвідчив, що персонал перевізників у 37%, а працівники кас і довідкових служб автовокзалів у 40% випадків використовують російську мову в обслуговуванні україномовних клієнтів. Російська мова зафіксована в 11% звукових оголошень на автовокзалах та в 10% табличок на міжміських автобусах.

Огляд базується на даних державної статистики, соціології та моніторингових досліджень.

[revolver]

ждём перепись в конце следующего года
в процентах - это хорошо, посмотрим от какого числа

дослидження же не проводится на Донбассе, в Крыму
провели бы вообще только во Львове - было бы ещё больше

со временем и оттоком населения статистика всё более "улучшается", т.к. образование уже на украинском, многие стесняются русского и т.п.

[olex@]

Так, ситуація покращується.
Сьогодні закінчую тижневий меломанський марафон.
Починав з Laud-а, The Hardkiss "Акустика", ЦЕШО і сьогодні ввечері IYOV.
І, о жах, практично всі співають українською, розбавляючи іноді виступи англійською.
Наскільки різноманітна, різностилева музика, професійна і нова, що так і хочеться сказати:
Дякую за квоти!
Звісно, вони не досконалі. Але як багато з'явилося нових імен.
Скільки співаків побороли свій страх і почали пробувати себе в нашому мовному середовищі.
Оце називається "нє нада стєсняцца".

[revolver]

так а кто им раньше-то мешал петь на украинском?

[olex@]

так а кто им раньше-то мешал петь на украинском?

Дивно, що ти питаєш про такі банальні речі.
Якби ти ще був іноземцем, то я б зрозумів. А так....
Наче й не жив в УРСР, де прийнятними були лише народні пісні і то після Мареничів, чи хіба що 100 грамів.
Певний час вважалося, що рок можливий лише англійською мовою.
Але на те були інші причини.
В одному схожість - звичка, менталітет, якісь нав'язані суспільством норми.
Донедавна якщо ти говориш чи співаєш українською, то ти селюк, лох, рагуль, невдаха.
Бо ж популярність здобувається В Росії. Поодинокі випадки типу ОЕ не можна вважати правилом.
Софочка мала неймовірну славу в Україні та кар'єру вона зробила як російськомовна співачка.
"Пятница" в своїх перших двох альбомах мала аж дві! україномовні пісні.
Зараз Бабкін випустив повністю український диск.
Гурт The Hardkiss почав з англомовних хітів. "Залізна ластівка" - українська.
Звучить шедеврально.
І це в мені говорить не кожна корова, що своє теля лиже, а тисячі годин прослуханих рок-пісень.
Отож. Дещо змінилося, а ти наче й не помітив. Хоча ні, помітив, коли написав про "стесняются".
Ні, не соромляться, просто вже не так актуально (я вже не кажу про війну). Більш важливо зараз знання англійської, польської, іспанської, німецької.
Поступово йде переорієнтація. На свій ринок, на захід, на схід. Корейці залюбки слухають україномовні пісні, японці, китайці. Бо їм насправді, байдуже, що не російською мовою. Все одно вони її не знають. А етніка зараз в моді. А з цим у нас ніколи проблем не було. Наш мелос, наша мова, де багато голосних, просто приречена до співу.

[SSSK0]

Зараз Бабкін випустив повністю український диск.Гурт The Hardkiss почав з англомовних хітів. "Залізна ластівка" - українська.
Звучить шедеврально. І це в мені говорить не кожна корова, що своє теля лиже, а тисячі годин прослуханих рок-пісень.

Ок. Просто шикарно! О вкусах не спорят...

Корейці залюбки слухають україномовні пісні, японці, китайці.

Удивительно... Круто сказано, но без пруфов в сказки не верю... Какие украиноязычные группы успешно гастролировали в Корее, Китае, Японии?

Первый же тыц в инет выдает такое Топ-100 Южной Кореи

[olex@]

Ок. Просто шикарно! О вкусах не спорят...
Удивительно... Круто сказано, но без пруфов в сказки не верю... Какие украиноязычные группы успешно гастролировали в Корее, Китае, Японии?

Первый же тыц в инет выдает такое Топ-100 Южной Кореи

Йдеться не лише про смаки.

Зайди в youtube. Маса відео, де корейці слухають українських співаків і цікаво реагують на них.
Звісно, це не зовсім та світова популярність, аднако тенденція

[SSSK0]

Зайди в youtube. Маса відео, де корейці слухають українських співаків і цікаво реагують на них.
Звісно, це не зовсім та світова популярність, аднако тенденція

Ок. Я так и думал... каждый склонен верить в свои идеалы... это нормально и правильно... вообще не спорю про развитие национального продукта в рамках Украины.

А вот с мировыми гастролями на укр. яз не сложилось, да и не будет такого почти никогда, кроме редчайших частных случаев... и это тоже нормально... каждый исполнитель сам выбирает - или вечно крутится в рамках одной страны, или попытаться выйти на мировой уровень...

[sergo_riz]

А вот с мировыми гастролями на укр. яз не сложилось, да и не будет такого почти никогда, кроме редчайших частных случаев... и это тоже нормально... каждый исполнитель сам выбирает - или вечно крутится в рамках одной страны, или попытаться выйти на мировой уровень...

Мировой уровень (и в попсе и в роке) не столь сильно зависит от языка. Тут много факторов - талант композитора, исполнителя, реклама, коньюктура, "фишки" присущие именно этому исполнителю, его индивидуальность. А это появляется лишь в процессе развития. И развитие мало помалу происходит. В Европу наши исполнители потихоньку пробиваются.
Поиск своего слушателя, популяризация собственной музыки, невозможны без продвижения своего музыкального продукта на разных уровнях, в том числе и в медиапространстве. Квоты как раз помогают обеспечить к нему доступ большему количеству отечественных исполнителей.
К слову, российский рок, российская попса за рубежом интересны в подавляющем большинстве лишь русскоязычной публике. Это совсем не говорит о высоком качестве музыкального продукта.

Сообщение отредактировал sergo_riz - Nov 12 2019, 15:24

[olex@]

Ок. Я так и думал... каждый склонен верить в свои идеалы... это нормально и правильно... вообще не спорю про развитие национального продукта в рамках Украины.

А вот с мировыми гастролями на укр. яз не сложилось, да и не будет такого почти никогда, кроме редчайших частных случаев... и это тоже нормально... каждый исполнитель сам выбирает - или вечно крутится в рамках одной страны, или попытаться выйти на мировой уровень...

Гаразд. Я не буду сперечатися про очевидні речі, як українська музика формує тренди в Росії.
Просто наведу приклад, ні, ні, я не Казку

IYOV (ЙОВ) — опера-реквієм для підготовленого фортепіано, віолончелі, барабанів та голосів режисера Владислава Троїцького та композиторів Романа Григоріва та Іллі Разумейка.
Music Theatre NOW включив оперу IYOV до десятки найвидатніших музичних творів сучасності
Створення і постановки
Опера IYOV створена 2015 і вперше виконана в ДК «КПІ» 1 березня 2015[2]. Згодом оновлена версія була представлена на фестивалі Gogolfest.[3]. Пізніше «Йова» ставили в різних містах України та в Європі — у Польщі, Австрії, Македонії, Данії, а у січні 2018 року — на фестивалі Prototype у Нью-Йорку[4]. 7 квітня 2018 «Йова» вперше було поставлено на сцені Національної опери України[5].

8 листопада я дивився і слухав її в "Київській Русі". Щоб мати уявлення, що це, дам посилання

» Нажмите, чтобы показать спойлер - нажмите опять, чтобы скрыть... «

IYOV (opera-requiem) NOVA OPERA

Далі. Тобі щось говорять назви гуртів "Мотанка", Jinjer, Sinoptik, Stoned Jesus?
Останні три, правда, в основному англійські тексти. Але Мотанка!!!

Гурт відомий перемогою на W:O:A Metal Battle 2018 (2nd Winner) в рамках найбільшого фестивалю важкої музики в світі Wacken Open Air. В грудні 2018 музиканти підписали контракт з одним із найбільших метал-лейблів світу Napalm Records, де і відбудеться реліз їхнього першого альбому, що був раніше записаний на плівку в Берліні. Загалом гурт вже встиг побувати на інших чисельних фестивалях Німеччини, Польщі та України та був фіналістом найбільших бенд-контестів в Німеччині: Emergenza, SPH Band Contest, Dittrock.[1]
У березні гурт оголосив дату релізу дебютного альбому на Napalm Records – 7 червня 2019 року. Альбом отримав однойменну назву – ‘Мотанка’.[2] А вже в квітні відбулась презентація першого кліпу на пісню “Verba”

Я ще не казав про Даху-Браху, яка вєе є синонімом української world-music.
Чи Альону-Альону, що отримала ANCHOR Award (міжнародна музична премія, яка вручається найперспективнішим молодим талантам).
Ти просто не цікавився і не цікавишся українською музикою. Тому не можеш відстежити розвиток та динаміку.
Якщо вже Любов Успенська співає українською "Без тебе", то це вже швах.