Моя рідна мова / Мой родной язык Опции

[olex@]

Про мовну психотравму й українське ґетто.

Історія зі Скрипкою показала, що ще далеко не загоїлось там, де ми думали, що все позросталось. Знову раптово намалювалися «ми» і «вони».

» Нажмите, чтобы показать спойлер - нажмите опять, чтобы скрыть... «

Вирішила вперше розповісти про власний досвід україномовності, який завжди здавався мені очевидним для всіх, але сьогодні я вперше засумнівалась, спостерігаючи за категоричною «травлею» Скрипки. І подумала, що, можливо, потрібно сказати про це публічно. Мій пост більше для російськомовних моїх френдів, які не мали подібного пережиття. До того ж для мене це великий і досі не пережитий біль, і частково пояснює, чому Олег, для якого українська, до слова, навіть є не рідною, а вивченою, міг зірватися на таку емоційну некоректну репліку.

Отже, більшість україномовних дітей мого покоління (особливо центру і сходу) у свій спосіб пережили травму своєї україномовності і знають, що таке бути частиною українського ґетто в російському мовному і культурному морі. Я закінчила російську школу (батько вважав, що мене треба русифікувати, щоб підготувати до життя)… І ось ця школа життя була настільки жорстокою, що я досі ношу в голові рани і синці.

Україномовність у Києві – це коли ти дитиною виходив за поріг своєї київської квартири до школи і відразу ж, відразу відчував крижаний залізобетонний опір середовища. Найм’якіший вияв цього опору – ти інтуїтивно знаєш, що починаючи з ліфта, скрізь – у магазині, у дворі, школі, піонертаборі твоя українська – «нєкстаті», що це виклик, провокація для оточуючих, недоречна демонстрація скелету у шафі, тупе настоювання на цьому скелеті.

Це коли в тролейбусі мама говорить до тебе, п’ятирічної, українською, а чоловік в стоптаних сандалях з сусіднього місця каже: «он реп’ях до сраки прицепился бл.дь. Сколько же вас сюда приперлось, рагулей». Це коли ти називаєш своє ім’я, а тебе питають «А что за имя? Щирі украінци тіпа, да?». Це коли мама твоєї найближчої подруги каже твоїй мамі: «Мирослава хочет поступать в Шевченка на филфак? А вот я расстреляла бы всех сразу там, это же рассадник национализма». А твоя однокласниця, розповідаючи про поїздку в морський круіз, говорить: «С нами на корабле были дипломаты, интересно, что по-украински разговаривали... Не все украинцы жлобы, в основном, но не все». Це коли ти вступаєш в універ, потрапляєш нарешті в інше середовище (хоча б частково, маєш якусь підтримку) і твій сусід Володька, до якого ти заговорюєш українською питає: «Мира, а ты можеш не вы.бываться? Ты же вроде бы нормальный человек». Це коли тобі чотринадцять і маму викликають на розмову в КГБ за програму «Маруся Чурай», а бабуся звечора навіщось напрасовує мамі нічну сорочку у сумку на випадок арешту. Це коли директриса школи Зоя Сергіївна, викликавши маму до школи за якісь мої абсолютно невинні бешкети, какби вскольз на прощання каже: «Классный руководитель сообщила нам, что у вас в доме бывают гомосексуалисты и ранее судимые товарищи, поэтому я не знаю, что у нее там под чистенькой формой» (як я розумію, це про Параджанова). Одним словом, це тотально подвійне життя. Вдома – акторське письменницьке українське середовище, колядки, самвидав, в школі – ти російськомовна київська «дєвочка», хтось інший, вдаваний, не ти. І так десять років. Ви думаєте, що все це абсурд, ідіотизм і це не боляче? Що це не травма? Чи це пережите і загоєне в мені? Ви пишете пости про те, як сильно образив вас Скрипка своїм випадом? До речі, під час флешмобу #янебоюсьсказати я не раз думала про те, що всі сексуальні домагання, доторки дорослих чоловіків, різні посягання в підлітковому віці я навіть не згадую, хоч вони й були неодноразово. Для мене все перекрила мовна травма.
Пікетування Київської міської ради на підтримку проекту рішення про застосування української мови у сфері обслуговування. Київ, 20 квітня 2017 року

Пікетування Київської міської ради на підтримку проекту рішення про застосування української мови у сфері обслуговування. Київ, 20 квітня 2017 року

Я і десятки моїх знайомих україномовних пам’ятаємо кожну деталь, кожну підколку, хамство, кожен наш бій і кожну поразку на цих нескінченних барикадах. Ви не повірите, але я бачу україномовних людей перед тим, як вони відкриють рота. Ми навчились бачити і розпізнавати одне одного без слів, по очах. Так мало нас завжди було. Таким малим був і далі є наш український світ.

Перед цією агресією в дитинстві ти безсилий, незахищений, крихкий і тобі доводиться маневрувати, просити маму не говорити українською при дівчатах, бо дівчата кажуть, що це жлобство і ім’я твоє теж сільське. Мама у відповідь, лежачи з тобою в спальні плаче в темноті і каже: «Як так? Як мені моя дитина може таке казати? Господи, за що мені таке?» і ти відчуваєш, що твій світ розпинається в цьому мороці, відчуваєш, що єдина втіха – те, що цілу ніч ти не бачитимеш цього світу, школи, однокласників, маминих сліз, цієї всієї виснажливої битви, де ти наперед – жертва і де тобі не хочеться жити.

Ясна річ, що ці наші травми і неврози ми всі якось пережили, відрефлексували, витіснили, у мене не буває ніяких істерик, ніякого ідіотського кидання грошей в обличчя російськомовній касирці. Я не люблю сильних зворотів, категоричності, патріотичного пафосу, серед моїх найближчих друзів більше якраз російськомовних людей. Але мені хочеться, щоб мої російськомовні співвітчизники, сьогоднішні коментатори вчинку Скрипки ось ці мої травми і цей мій біль відчували, усвідомлювали, щоб вони у своїх оцінках, рішеннях, судженнях брали їх до уваги by default.

Після століть імперського катка варіант «а тепер давайте перегорнемо сторінку і з цього моменту хай буде мир, дружба, рівні можливості і політкоректність, а хто не погоджується з цим, той упоротий і національно озабочєний» – не працює. Це неможливо без проговорення, розуміння і усвідомлення вами того, що нам довелось пережити в кількох поколіннях. Тому, дорогі мої російськомовні друзі, інтелектуали, блогери, любимі колеги, перед тим, як судити Олега Скрипку – відчуйте будь ласка і наш біль, проникніться ним так, щоб ми це відчули. І тоді нас усіх попустить.

Скрипку жорстоко розпинати за його зрив.

Мені зрозумілі причини цього зриву. Олег один з тих, хто сам українізувався і став одним з кількох людей, які почали українське культурне відродження. Він бився і б’ється з цим опором шоубізнесового, медійного середовища довгі десятиліття. І це страшенно виснажливо, особливо коли ти кладеш на це життя. Для Скрипки російськомовність – гірка реальність постколоніалізму, портал російської культури і, як би нам не хотілося це визнавати, частково пожива, клей для ідей «русского міра» і російської державності. Я погоджуюся з ним у тому, що або наша національна революція поступово, нашими з вами спільними зусиллями, нашим порозумінням переможе, або між нами далі буде «трещина, замазанная густым пафосом» і вже наші діти, всі – і російськомовні, і україномовні – стануть одним великим ґетто в російському світі.

Мирослава Барчук, українська журналістка та телеведуча
з.і. Це правда. Не збираюся виправдовувати Олега Скрипку, тим більше, що коли грав проти нього в КВН - ФЕПС і ВТ vs радіофаку, спілкувалися виключно російською. Можна списати на те, що він був в образі Остапа Бендера, але це слабке виправдання.
Реально, на власному досвіді можу стверджувати, що Київ 80-х - був русифікованим містом і україномовність була серйозним викликом: або ти селюк, або ти націоналіст. Я мав певні проблеми з цим, бо російську мову вчив у школі, багато читав, але не розмовляв. Тому мені знадобився майже рік, щоб я, нарешті, зміг вільно володіти "язиком".
При всьому тому, мешкаючи спільно з мадярами в гуртожитку, намагався якось вивчити угорську.
(Бо ж скільки мов ти знаєш, стільки ти людина.)
Та йдеться не про те. А про мовний тиск. Свою українськість ти мусив приховувати, бо, бачте, незручно іншим. Математику, яку роками в школі вивчав українською, треба було перекладати на російську. А це складно - похідна є похідна, а не проізводная
І що смішно - я не був винятком. Зі мною в гуртожитку жили студенти - українські діти з усієї України, які, як я розумію тепер, теж, певною мірою потерпали.
Як зараз пам'ятаю слова моєї співгрупниці, коли затинаючись, я хотів щось сказати російською;
- Не бійся, говори українською, я своя.
Тоді не йшлося про політику, ми не думали про неї, про те, чому, чорт забирай!, ми приймаємо ці правила гри. Але відтоді у мені щось повернулося. І всюди, де було можливо, я говорив рідною мовою.
У Скрипки процес національної ідентифікації був складнішим. І українська його - набута мова.
І, в принципі, він має підстави звинувачувати інших в дебілізмі, бо сам зміг не лише вивчити, а й стати частиною української культури у більш важчі часи.
А після 25 років існування вже незалежної України, де державною мовою є українська, дійсно, не вивчити її здатні лише ідіоти, перепрошую за мою французьку.
з.і.2 Прошу вірно зрозуміти - ніхто не забороняє розмовляти російською, Боже збав. Але знати і вміти говорити мовою держави, в якій живеш - це обов'язково. Інакше, ти абсолютно не поважаєш ані народ, ані історію, ані культуру. Який сенс тоді мешкати тут?
Хоча, якщо дебіл, то є варіанти.

Сообщение отредактировал olex@ - Apr 25 2017, 12:32

[SSSK0]

Гаразд. Я не буду сперечатися про очевидні речі, як українська музика формує тренди в Росії.

Да не то слово - не формирует, а определяет... конец года и на всех премиях все знакомые лица: Лобода, Лорак, Брежнева, Королева, Варум, Монатик, Барских...

Ти просто не цікавився і не цікавишся українською музикою. Тому не можеш відстежити розвиток та динаміку.

Вообще не спорю... имхо, музыка, зажатая в рамках одной страны - не совсем музыка... искусство - оно интернациональное и космополитичное изначально - иначе, это просто что-то не то...

Ну вот просто для понимания уровня: Компании Dolby, CoolConnections и Pathé Live представят одно из самых ярких музыкальных событии предстоящей осени. Фильм-концерт легендарной французской певицы Милен Фармер "MYLÈNE FARMER 2019 - THE FILM" выйдет в формате Dolby Atmos и будет представлен публике только один раз - 7 ноября 2019 года. Российские зрители увидят концерт одновременно с поклонниками певицы в Бельгии, Швейцарии, Канаде и Франции.

[revolver]

Свидомые мечтают об апартеиде с целью «защиты мовы» (Руслан Осташко)

[olex@]

Имперские русофобы
Павел Казарин

Владимир Путин заявил, что Россия сталкивается с попытками «бесцеремонно сократить пространство русского языка в мире». Обвинил во всем «пещерных русофобов» и госполитику отдельных стран. Пообещал бороться.

Российский президент остается заложником своего прошлого. В рамках которого любые проблемы принято объяснять происками, а не ошибками. Потому что с происками можно объявить борьбу, а ошибки сперва нужно признать.

Российскому президенту никто не объяснил причин популярности английского языка. Никто не рассказал ему о том, что изучение языка не делает человека частью «английского мира». Вслед за учебниками не приходят экспедиционные корпуса. Английский язык не посягает на идентичность – выучивший его француз остается французом, а китаец – китайцем. И потому никому в мире не придет воспринимать этот язык как угрозу.

А вот русский язык подобной «политической нейтральностью» похвастаться не может. Современный Кремль продает его как пакетный товар. В комплекте с ним идет лояльность к империи, солидарность с российской трактовкой истории и латентное антизападничество. Если же речь идет о соседях России, то русский язык поставляется сюда как повод для вторжения: любой носитель объявляется российской собственностью, которую Москва обязана защищать.

Россия умудрилась превратить заграничные “русские школы” в фабрики “русских людей”. Которые обязаны быть в оппозиции к своему государству. К его истории и языку. Кремль сперва загоняет их в языковое гетто, отрезает им пути для интеграции в общество, а затем использует как рычаг давления и шантажа. То, что могло стать инструментом «мягкой силы», Москва предпочитает использовать как предлог для применения грубой.

Английский язык – это язык науки и бизнеса, путешествий и общения. Его учат для того, чтобы получить путевку в жизнь. А русский язык Россия умудрилась превратить в оружие. И нет ничего удивительного в том, что в соседних странах пытаются защищаться не столько от самого языка, сколько от всего того, что Россия норовит поставить вместе с ним в рамках «пакетного предложения».

Причем, эта судьба постигла не только язык. Современная Россия пытается загнать под ружье всех классиков без исключения. Мол, если хочешь восхищаться Чеховым и Чайковским – будь добр радоваться Крыму, Донбассу и чтить скрепы. Хочешь восхищаться Гагариным и Менделеевым – привыкай молиться на кирпичные стены Кремля и тех, кто в них лежит. Любишь Станиславского и Мейерхольда – люби еще Советский Союз, патриарха Кирилла и «Единую Россию».

Кремль сам умудрился начинить культурное наследие своей страны архаикой, мракобесием и шовинизмом. Объявил пятой колонной всех, кто с этим не согласен. И теперь обижается, когда соседние страны пытаются этот комплексный обед не покупать.

Владимир Путин абсолютно прав. Пространство русского языка сокращается из-за сознательной государственной политики отдельных стран.
Например, России.

Дехто зрозумів це раніше, інтуїтивно.
Дехто на рівні емоцій.
Казарін пояснив на свідомому рівні.
У будь-якому випадку, хай горять у пеклі ті, хто привів до того, що можна ненавидіти російську мову.

[Федор Сумкин]

Дехто зрозумів це раніше, інтуїтивно.
Дехто на рівні емоцій.
Казарін пояснив на свідомому рівні.

Пояснить буд ласка, а в Индию сначала пришли экспедиционные корпуса, а потом учебники или таки наоборот ? И что вообще лучше, когда приходит учебник или когда приходит экспедиционный корпус ?

[olex@]

Пояснить буд ласка, а в Индию сначала пришли экспедиционные корпуса, а потом учебники или таки наоборот ? И что вообще лучше, когда приходит учебник или когда приходит экспедиционный корпус ?

Краще залишити минуле в минулому.
А не відновлювати імперію в 21 столітті.

[reltiss]

Пояснить буд ласка, а в Индию сначала пришли экспедиционные корпуса, а потом учебники или таки наоборот ? И что вообще лучше, когда приходит учебник или когда приходит экспедиционный корпус ?

А чего так мелко берешь? Начинай с крестовых походов, или еще круче - Македонского вспомни))

[Федор Сумкин]

Краще залишити минуле в минулому.
А не відновлювати імперію в 21 столітті.

Отличная логика. Крым отошел 5 лет назад, давай его тоже залишити минуле в минулому, отличная же идея...

А чего так мелко берешь? Начинай с крестовых походов, или еще круче - Македонского вспомни))

Можно еще колонизацию Америк вспомнить, тоже язык насаждался при помощи "экспедиционных корпусов", всё это показывает только одно, автор статье высосал свои аргументы даже не из пальца...

[SSSK0]

Мы тут как-то спорили о национальностях, о том, что это нечто трудноуловимое и не применяющееся в цивилизованном мире, ведь существует только гражданство... ну и раса, вроде как может быть более/менее точно определена...

25 ноября 2019 - Верховный суд поставновил, что нельзя установить национальность через суд

Большая Палата Верховного Суда при рассмотрении дела №810/2732/18 повторно определила, что факт принадлежности лица к определенной национальности не может быть установлен в судебном порядке. Об этом пишет Юрлига.

Национальная принадлежность человека - акт его личного самоопределения и никоим образом не влияет на его публично-правовые отношения с государством.

[olex@]

Отличная логика. Крым отошел 5 лет назад, давай его тоже залишити минуле в минулому, отличная же идея...

Можно еще колонизацию Америк вспомнить, тоже язык насаждался при помощи "экспедиционных корпусов", всё это показывает только одно, автор статье высосал свои аргументы даже не из пальца...

Казала мама - не бери брудного до рота...
Так ні.
Ти весь час пересмикуєш. І думаєш, що це непомітно. Але ж це видно всім.
Путин пообещал защищать соотечественников всюду
Саме зараз. І під цим лозунгом росіяни вдерлися на Донбас, загарбали Крим.
Ти не можеш скласти два плюс два?
Чи ти хочеш сказати, що США, Англія, Австралія, Канада і бозна скільки ще країн, де офіціально вживається англійська, можуть розв'язати війну з кимось під приводом захисту англомовного населення?
Світові потуги можуть вирішувати свої проблеми, навіть порушуючи міжнародні угоди, з позиції сили, але вони ніколи не будуть використовувати мову як причину вторгнення. Захист своїх громадян як маніпуляція, це буває. Захист миру від ядерної зброї - так.
Але анексувати чужі землі, бо там "рускій мір" - ця божевільна конструкція лише у ватних головах імперців.
І ще. Останнє. Колонізація призводить до насадження мови колонізаторів. Це найбільш ефективний спосіб навчання тубільного народу. Твої запитання з "підколкою", вибач мені за прямоту, тупі. Хіба Крим не вмів говорити російською?

[olex@]

На підтвердження моїх слів
Число изучающих русский язык в мире упало в 2 раза со времен распада СССР

Подробнее на РБК:
https://www.rbc.ru/society/28/11/2019/5ddd1...a79473d0d9b0ab1

[Федор Сумкин]

Чи ти хочеш сказати, що США, Англія, Австралія, Канада і бозна скільки ще країн, де офіціально вживається англійська, можуть розв'язати війну з кимось під приводом захисту англомовного населення?

Вообще не заморачиваются причинами - придумали и вперед.

Але анексувати чужі землі, бо там "рускій мір" - ця божевільна конструкція лише у ватних головах імперців.

А уничтожение государств "во имя демократии" это значит по вашему нормально ?

[olex@]

Вообще не заморачиваются причинами - придумали и вперед.
А уничтожение государств "во имя демократии" это значит по вашему нормально ?

Звісно, це ненормально.
Але зараз ми говоримо не про них.
Не злазь з теми.

[Федор Сумкин]

Звісно, це ненормально.
Але зараз ми говоримо не про них.
Не злазь з теми.

Ну так и чем же по вашему отличается "анексувати чужі землі, бо там "рускій мір"" от "построить демократию уничтожив страну"

[Danilo]

Ну так и чем же по вашему отличается "анексувати чужі землі, бо там "рускій мір"" от "построить демократию уничтожив страну"

Єто какую-же страну уничтожили США во имя демократии? Как я понимаю, намек бьіл в их сторону?
А отличие вьі указали сами: первьіе аннексируют чужие земли, вторьіе строят демократию

Сообщение отредактировал Danilo - Nov 30 2019, 16:25

[SSSK0]

Число изучающих русский язык в мире упало в 2 раза со времен распада СССР

Задачка для украинофилов - найдите свой язык в популярном сегменте интернета...



Сообщение отредактировал SSSK0 - Nov 30 2019, 17:05

[Федор Сумкин]

Єто какую-же страну уничтожили США во имя демократии? Как я понимаю, намек бьіл в их сторону?

Ливия отличный пример страны куда США принесли демократию.

А отличие вьі указали сами: первьіе аннексируют чужие земли, вторьіе строят демократию

Вот только странно, что с аннексированных территорий люди не бегут, из страны где построили демократию разбегаются во все стороны, почему же так ?

[olex@]

Ну так и чем же по вашему отличается "анексувати чужі землі, бо там "рускій мір"" от "построить демократию уничтожив страну"

Йдеться про привід.
Якщо вже про демократію ще можна якось посперечатися, та наводити як причину анексії захист російськомовних - абсурдно.
Чи не так?
Чи тобі аби причепитися?

[Федор Сумкин]

Йдеться про привід.

Чем придуманное от и до "ОМП" хуже или лучше "захист російськомовних" ? Русскоговорящие по крайне мере таки есть в наличии.

Якщо вже про демократію ще можна якось посперечатися, та наводити як причину анексії захист російськомовних - абсурдно.

А кто это делает причиной ?

Чи не так? Чи тобі аби причепитися?

Мне интересно ваши личное мнение, не штампы минстеця.

[Danilo]

Ливия отличный пример страны куда США принесли демократию.

Ливия уничтожена?
Как давно?

Вот только странно, что с аннексированных территорий люди не бегут, из страны где построили демократию разбегаются во все стороны, почему же так ?

То есть, когда США строят демократию, страну они не уничтожают. Хорошо, еще один миф в головах разрушен (надеюсь).

[Федор Сумкин]

Ливия уничтожена? Как давно?

С 2011 года.

То есть, когда США строят демократию, страну они не уничтожают. Хорошо, еще один миф в головах разрушен (надеюсь).

Вы считаете что Ливия в данный момент процветающая страна, а уничтоженная ?