Моя рідна мова / Мой родной язык Опции

[olex@]

Про мовну психотравму й українське ґетто.

Історія зі Скрипкою показала, що ще далеко не загоїлось там, де ми думали, що все позросталось. Знову раптово намалювалися «ми» і «вони».

» Нажмите, чтобы показать спойлер - нажмите опять, чтобы скрыть... «

Вирішила вперше розповісти про власний досвід україномовності, який завжди здавався мені очевидним для всіх, але сьогодні я вперше засумнівалась, спостерігаючи за категоричною «травлею» Скрипки. І подумала, що, можливо, потрібно сказати про це публічно. Мій пост більше для російськомовних моїх френдів, які не мали подібного пережиття. До того ж для мене це великий і досі не пережитий біль, і частково пояснює, чому Олег, для якого українська, до слова, навіть є не рідною, а вивченою, міг зірватися на таку емоційну некоректну репліку.

Отже, більшість україномовних дітей мого покоління (особливо центру і сходу) у свій спосіб пережили травму своєї україномовності і знають, що таке бути частиною українського ґетто в російському мовному і культурному морі. Я закінчила російську школу (батько вважав, що мене треба русифікувати, щоб підготувати до життя)… І ось ця школа життя була настільки жорстокою, що я досі ношу в голові рани і синці.

Україномовність у Києві – це коли ти дитиною виходив за поріг своєї київської квартири до школи і відразу ж, відразу відчував крижаний залізобетонний опір середовища. Найм’якіший вияв цього опору – ти інтуїтивно знаєш, що починаючи з ліфта, скрізь – у магазині, у дворі, школі, піонертаборі твоя українська – «нєкстаті», що це виклик, провокація для оточуючих, недоречна демонстрація скелету у шафі, тупе настоювання на цьому скелеті.

Це коли в тролейбусі мама говорить до тебе, п’ятирічної, українською, а чоловік в стоптаних сандалях з сусіднього місця каже: «он реп’ях до сраки прицепился бл.дь. Сколько же вас сюда приперлось, рагулей». Це коли ти називаєш своє ім’я, а тебе питають «А что за имя? Щирі украінци тіпа, да?». Це коли мама твоєї найближчої подруги каже твоїй мамі: «Мирослава хочет поступать в Шевченка на филфак? А вот я расстреляла бы всех сразу там, это же рассадник национализма». А твоя однокласниця, розповідаючи про поїздку в морський круіз, говорить: «С нами на корабле были дипломаты, интересно, что по-украински разговаривали... Не все украинцы жлобы, в основном, но не все». Це коли ти вступаєш в універ, потрапляєш нарешті в інше середовище (хоча б частково, маєш якусь підтримку) і твій сусід Володька, до якого ти заговорюєш українською питає: «Мира, а ты можеш не вы.бываться? Ты же вроде бы нормальный человек». Це коли тобі чотринадцять і маму викликають на розмову в КГБ за програму «Маруся Чурай», а бабуся звечора навіщось напрасовує мамі нічну сорочку у сумку на випадок арешту. Це коли директриса школи Зоя Сергіївна, викликавши маму до школи за якісь мої абсолютно невинні бешкети, какби вскольз на прощання каже: «Классный руководитель сообщила нам, что у вас в доме бывают гомосексуалисты и ранее судимые товарищи, поэтому я не знаю, что у нее там под чистенькой формой» (як я розумію, це про Параджанова). Одним словом, це тотально подвійне життя. Вдома – акторське письменницьке українське середовище, колядки, самвидав, в школі – ти російськомовна київська «дєвочка», хтось інший, вдаваний, не ти. І так десять років. Ви думаєте, що все це абсурд, ідіотизм і це не боляче? Що це не травма? Чи це пережите і загоєне в мені? Ви пишете пости про те, як сильно образив вас Скрипка своїм випадом? До речі, під час флешмобу #янебоюсьсказати я не раз думала про те, що всі сексуальні домагання, доторки дорослих чоловіків, різні посягання в підлітковому віці я навіть не згадую, хоч вони й були неодноразово. Для мене все перекрила мовна травма.
Пікетування Київської міської ради на підтримку проекту рішення про застосування української мови у сфері обслуговування. Київ, 20 квітня 2017 року

Пікетування Київської міської ради на підтримку проекту рішення про застосування української мови у сфері обслуговування. Київ, 20 квітня 2017 року

Я і десятки моїх знайомих україномовних пам’ятаємо кожну деталь, кожну підколку, хамство, кожен наш бій і кожну поразку на цих нескінченних барикадах. Ви не повірите, але я бачу україномовних людей перед тим, як вони відкриють рота. Ми навчились бачити і розпізнавати одне одного без слів, по очах. Так мало нас завжди було. Таким малим був і далі є наш український світ.

Перед цією агресією в дитинстві ти безсилий, незахищений, крихкий і тобі доводиться маневрувати, просити маму не говорити українською при дівчатах, бо дівчата кажуть, що це жлобство і ім’я твоє теж сільське. Мама у відповідь, лежачи з тобою в спальні плаче в темноті і каже: «Як так? Як мені моя дитина може таке казати? Господи, за що мені таке?» і ти відчуваєш, що твій світ розпинається в цьому мороці, відчуваєш, що єдина втіха – те, що цілу ніч ти не бачитимеш цього світу, школи, однокласників, маминих сліз, цієї всієї виснажливої битви, де ти наперед – жертва і де тобі не хочеться жити.

Ясна річ, що ці наші травми і неврози ми всі якось пережили, відрефлексували, витіснили, у мене не буває ніяких істерик, ніякого ідіотського кидання грошей в обличчя російськомовній касирці. Я не люблю сильних зворотів, категоричності, патріотичного пафосу, серед моїх найближчих друзів більше якраз російськомовних людей. Але мені хочеться, щоб мої російськомовні співвітчизники, сьогоднішні коментатори вчинку Скрипки ось ці мої травми і цей мій біль відчували, усвідомлювали, щоб вони у своїх оцінках, рішеннях, судженнях брали їх до уваги by default.

Після століть імперського катка варіант «а тепер давайте перегорнемо сторінку і з цього моменту хай буде мир, дружба, рівні можливості і політкоректність, а хто не погоджується з цим, той упоротий і національно озабочєний» – не працює. Це неможливо без проговорення, розуміння і усвідомлення вами того, що нам довелось пережити в кількох поколіннях. Тому, дорогі мої російськомовні друзі, інтелектуали, блогери, любимі колеги, перед тим, як судити Олега Скрипку – відчуйте будь ласка і наш біль, проникніться ним так, щоб ми це відчули. І тоді нас усіх попустить.

Скрипку жорстоко розпинати за його зрив.

Мені зрозумілі причини цього зриву. Олег один з тих, хто сам українізувався і став одним з кількох людей, які почали українське культурне відродження. Він бився і б’ється з цим опором шоубізнесового, медійного середовища довгі десятиліття. І це страшенно виснажливо, особливо коли ти кладеш на це життя. Для Скрипки російськомовність – гірка реальність постколоніалізму, портал російської культури і, як би нам не хотілося це визнавати, частково пожива, клей для ідей «русского міра» і російської державності. Я погоджуюся з ним у тому, що або наша національна революція поступово, нашими з вами спільними зусиллями, нашим порозумінням переможе, або між нами далі буде «трещина, замазанная густым пафосом» і вже наші діти, всі – і російськомовні, і україномовні – стануть одним великим ґетто в російському світі.

Мирослава Барчук, українська журналістка та телеведуча
з.і. Це правда. Не збираюся виправдовувати Олега Скрипку, тим більше, що коли грав проти нього в КВН - ФЕПС і ВТ vs радіофаку, спілкувалися виключно російською. Можна списати на те, що він був в образі Остапа Бендера, але це слабке виправдання.
Реально, на власному досвіді можу стверджувати, що Київ 80-х - був русифікованим містом і україномовність була серйозним викликом: або ти селюк, або ти націоналіст. Я мав певні проблеми з цим, бо російську мову вчив у школі, багато читав, але не розмовляв. Тому мені знадобився майже рік, щоб я, нарешті, зміг вільно володіти "язиком".
При всьому тому, мешкаючи спільно з мадярами в гуртожитку, намагався якось вивчити угорську.
(Бо ж скільки мов ти знаєш, стільки ти людина.)
Та йдеться не про те. А про мовний тиск. Свою українськість ти мусив приховувати, бо, бачте, незручно іншим. Математику, яку роками в школі вивчав українською, треба було перекладати на російську. А це складно - похідна є похідна, а не проізводная
І що смішно - я не був винятком. Зі мною в гуртожитку жили студенти - українські діти з усієї України, які, як я розумію тепер, теж, певною мірою потерпали.
Як зараз пам'ятаю слова моєї співгрупниці, коли затинаючись, я хотів щось сказати російською;
- Не бійся, говори українською, я своя.
Тоді не йшлося про політику, ми не думали про неї, про те, чому, чорт забирай!, ми приймаємо ці правила гри. Але відтоді у мені щось повернулося. І всюди, де було можливо, я говорив рідною мовою.
У Скрипки процес національної ідентифікації був складнішим. І українська його - набута мова.
І, в принципі, він має підстави звинувачувати інших в дебілізмі, бо сам зміг не лише вивчити, а й стати частиною української культури у більш важчі часи.
А після 25 років існування вже незалежної України, де державною мовою є українська, дійсно, не вивчити її здатні лише ідіоти, перепрошую за мою французьку.
з.і.2 Прошу вірно зрозуміти - ніхто не забороняє розмовляти російською, Боже збав. Але знати і вміти говорити мовою держави, в якій живеш - це обов'язково. Інакше, ти абсолютно не поважаєш ані народ, ані історію, ані культуру. Який сенс тоді мешкати тут?
Хоча, якщо дебіл, то є варіанти.

Сообщение отредактировал olex@ - Apr 25 2017, 12:32

[reltiss]

неплохо

хоть и много версий
http://ua-etymology.livejournal.com/122802.html

Ты так скоро и до логики Задорнова дойдешь

» Нажмите, чтобы показать спойлер - нажмите опять, чтобы скрыть... «

Ответ русского ученого филолога Михаилу Задорнову

.... а там уже и до Петросяна недалеко

[revolver]

Так а есть чем опровергнуть то мою логику??

во-первых, таким образом ты утверждаешь, что я минусы ставлю по сути вопроса, а не потому, что мне "не нравится автор" или потому что мне жарко и т.п.
во-вторых, признавая за собой правоту на основе моего отношения, ты утверждаешь, что я ошибаюсь всегда, без исключений (когда ставлю минус); это довольно смелое и очень спорное мнение

ты основываешь свою правоту минусами от человека, который всегда ошибается в сути вопроса, по твоему мнению

это нормально для тебя?

[reltiss]

если ты намекаешь, что я глупец, то мне интересна логическая цепочка, приведшая тебя к такому выводу

Да нет, не глупец. Человека, который сидя в гейропе рассказывает нам какая замечательная жизнь в Крыму и России, но при этом что он сильно любит Украину - такого назвать глупцом тяжело. Скорее всего он всех остальных таким считает. Я бы назвал его одним из синонимов этого слова https://ru.wiktionary.org/. Я же сказал - статья для тебя, и про тебя, но там не только об одних глупцах речь. Как по мне так умная сволочь гараздо опасней законченного глупца. В действиях глупца действительно почти никогда нет умысла, в отличии от умника......

во-первых, таким образом ты утверждаешь, что я минусы ставлю по сути вопроса, а не потому, что мне "не нравится автор" или потому что мне жарко и т.п.
во-вторых, признавая за собой правоту на основе моего отношения, ты утверждаешь, что я ошибаюсь всегда, без исключений (когда ставлю минус); это довольно смелое и очень спорное мнение

ты основываешь свою правоту минусами от человека, который всегда ошибается в сути вопроса, по твоему мнению

это нормально для тебя?

1. Ну если минус не за пост, а за "мне "не нравится автор" или потому что мне жарко и т.п." - то автор минуса либо женского полу, либо редкосное г.... Это по моему личному мнению.
2. Ну так получается, что когда ответить по сути нечего ты минуса ставишь. Так что разберись вначале сам с собой.
3. А что в этом ненормального? Особенно учитывая мои ответы 1 и 2.

Сообщение отредактировал reltiss - Aug 6 2017, 17:10

[revolver]

умная сволочь

странно получать такую характеристику от человека, делающего ошибки в тся/ться..
просто пройду мимо

[reltiss]

просто пройду мимо

Так и иди себе куда шел. Я то ведь тебя не трогал?? Если не знаешь куда идти - я легко тебе подскажу.

Сообщение отредактировал reltiss - Aug 6 2017, 17:16

[Linh]

Вот в принципе и вся суть - перевернуть все с ног на голову.
Тебя в кинотеатр не пускают? Или тебе запрещают переключить волну радиостанции? Если бы было так - тогда да, ущемление прав. А если нет, то это сугубо лично твоя проблема что тебе что то не нравится и ты чего то не понимаешь. В Америке русскоязычных не намного меньше чем у нас - но ничего, сидят себе тихноько
А теперь по улицам. А ничего что в свое время им точно так же имена давали? А потом сколько еще раз переименовывали? И делалось это все по решению партии и правительства, никого не спрашивая.... Тогда - это в порядке вещей, правильно и соответствовало чаяниям народа, а сейчас - ущемление прав. Только каких прав и кого? Меня например ни в чем не ущемили.

Вот в принципе и вся суть кастрюльного мышления.

[revolver]

вообще прикольно
вся боязнь украиноязычной тусовки в том, что если разрешить использовать русский официально, то украинскому языку что-то угрожает (ведь все тогда будут использовать русский)
в стране 40 млн. населения (да, будем оптимистами), но есть куча стран в той же любимой ЕС, где носителей национального языка в разы меньше и никто не боится за культуру, что она исчезнет

настоящая культура никуда не денется
а своими репрессивными мерами вы просто выводите из себя других
своими запретами и навязыванием

[ne4ubo]

Вот в принципе и вся суть кастрюльного мышления.

то в чому проявляється утискання коли вулиці перейменовують неруськоязичні? не запитали у руськоязичних що їм робити?

Сообщение отредактировал ne4ubo - Aug 6 2017, 18:56

[reltiss]

Вот в принципе и вся суть кастрюльного мышления.

Еще один
Это мышление любого ЗДРАВОМЫСЛЯЩЕГО человека. Какая разница как улица называется??? Тебе от этого холодно или жарко?? Или от этого зависит даст ли тебе сегодня твоя пассия?? Или в холодильнике жратвы прибавиться? Пример с социалистическим прошлым показателен тем, что тогда всем было по барабану, как очередным "мудрым решением партии и правительства" (это не прикол, а официальная формулировка тех лет) назвали (переименовали) ту или иную улицу (город). Зачастую даже никто не знал в честь какого очередного героя она названа. Ибо герои очень часто становились предателями родины и наоборот. Зато сейчас вдруг выясняется что эти названия "исторические". Только вот никто не может мне сказать откуда сия "история" начинается.
У любого нормального человека есть куча проблем и вопросов в кругу семьи и по работе которыми он занимается. Тоже самое относится к кинотеатрам и радиостанциям, да и всему остальному. Зона комфорта создается вокруг себя самим человеком. Это зависит и в том числе как на это смотреть. Кому то это просто по барабану (в том числе и мне), а кто то пену изо рта пускает и гордиться имперским прошлым (потому как больше нечем гордиться). Разруха начинается в головах.

Сообщение отредактировал reltiss - Aug 6 2017, 20:57

[Стас]

Так за это самое прошлое эти самые "исторические названия", как ты выражаешься, менялись десятки раз, в соотвествии с изменениями в политике руководящей партии. Да что там улицы, города по сколько раз переименовывали. Какое из названий является "историческим" - не подскажешь??

Историческое название - то, которое было присвоено во время создания улицы. Да, многие утеряны, это я и имел в виду когда писал про историческое наследие и память

[olex@]

вообще прикольно
вся боязнь украиноязычной тусовки в том, что если разрешить использовать русский официально, то украинскому языку что-то угрожает (ведь все тогда будут использовать русский)
в стране 40 млн. населения (да, будем оптимистами), но есть куча стран в той же любимой ЕС, где носителей национального языка в разы меньше и никто не боится за культуру, что она исчезнет

настоящая культура никуда не денется
а своими репрессивными мерами вы просто выводите из себя других
своими запретами и навязыванием

Я не буду наводити відомі списки утискань української мови. їх чимало, в різних варіантах.
Якщо погуглиш, то знайдеш. Тому так, перетворення російської мови у державну мову України загрожує існуванню української мови (як це трапилося в Білорусі, і чого не допустили в Прибалтиці).
Я навіть не буду брати період "за царя Панька". Повернемося назад років на 60, від часу згортання політики коренізації і початку політичних репресій та розстріляного відродження.
В цьому ракурсі абсолютно по блюзнірському виглядає твоя фраза "настоящая культура никуда не денется".
Ще й як подінеться. Знищити приватну власність, церкву, народну культуру, бо зрештою, Голодомор підірвав підвалини українства, бо саме село живило українство. А потім говорити, якщо є, то хай виживає. Як-небудь.
Ні, друже. 60 років політики сприяння, розвитку та рекламування, щоб вирівняти становище, а там побачимо. Це ж справедливо, врешті решт.До того ж, у російської мови є величезне поле можливостей для розвитку в самій Росії. От якби не було би РФ, я перший би стурбувався захистом зникаючої мови.
До того ж, хіба це репресії? Нав'язування? Це смішно.
На форумі одиниці пишуть виключно українською і ми вам щось нав'язуємо?
Кінотеатри - то, звісно, вбивчий аргумент Садочки, школи, вузи...
Так, вибачте, це Україна. Хочете інакше, завжди є вибір.
Он зараз купа дітей моїх знайомих попхалися у Польщу вчитися в університетах.
То здай спершу екзамен зі знання польської мови і мандруй. Інакше, ні.
Правила прості. Державна мова - українська, все інше - хоч суахілі.
До речі, поцікався, як було у Фінляндії зі шведської мовою. І як стало.
За моїм твердим переконанням, так має бути і у нас.

[Cyrax79]

настоящая культура никуда не денется

Ага, прямо як у Білорусі. Де скоро вже всі забудуть білоруську мову. Головне щоб руськайазичних не утискали.

[explosive]

Спілкувався недавно з білорусами, кажуть, близько 2-4% лише спілкуються білоруською.
Вимирає, їм сумно за це, але нічого не можуть зробити.

[reltiss]

Мне вот тоже интересно: где все крикуны об равноправии языков и культур были при комуняках??? Да и не только при них. Начало уничтожения всего украинского началось намного раньше, как и переписывание Рассией истории под себя. Меня в свое время никто не спрашивал в какой школе (язык преподавания) я хочу учиться, на каком языке смотреть телевизор и фильм в кинотеатре, или как должна называться та или иная улица. С меня насильно сделали русскоязычного, а сейчас местные поцреоты "руськага мира" мне тыкают - "ты же сам на русском пишешь". Так вот я не хочу что бы это повторилось и с моими детьми. Я прекрасно знаю что такое Рассея и "руський мир". У них не бывает золотой середины - только крайности. И тем более ни о каком равноправии и речи быть не может. Очень хорошо о русизме сказал покойный Дудаев еще в середине 90-х:
Русизм - это особая форма человеконенавистнической идеологии, основанная на великодержавном шовинизме, полной бездуховности и безнравственности.
Отличается от известных форм фашизма, расизма, национализма, особой жестокостью, как к человеку, так и к природе. Принцип действия - уничтожение всего и вся, тактика выжженной земли. Отличается шизофренической формой мании мирового господства. Обладая рабской психологией, паразитирует на ложной истории, на оккупированных территориях и угнетаемых народах. Русизму характерен постоянный политический, юридическо-правовой и идеологический терроризм.
Всегда русская политика сводилось к одному: сидя по горло в куче дерьма затащить туда же и всех соседей.
Но при том что я русскоязычный, за вот уже почти полвека, я ни разу не сталкивался с проблемами касательно языка. Все документы, анкеты и прочее всегда заполняю на русском и ноу проблем. Был во многих местах на Западной Украине, Карпатах и Закарпатье - ноу проблем. Проблемы русскоязычных я наблюдаю только на нашем форуме и у политиканов в телике перед очередными выборами.

Сообщение отредактировал reltiss - Aug 7 2017, 11:36

[tabor]

Спілкувався недавно з білорусами, кажуть, близько 2-4% лише спілкуються білоруською.
Вимирає, їм сумно за це, але нічого не можуть зробити.

Поганий приклад. Білоруси не з тим складом характеру та не з такою історією мови, ніж українці.

[revolver]

Голодомор підірвав підвалини українства, бо саме село живило українство.

население Украины с 1930 по 1939 г выросло на 10 млн.


городское 6 млн. + 4 млн. сельское
при том, что была заметная миграция в город

руськайазичних

не коверкай слова

Спілкувався недавно з білорусами, кажуть, близько 2-4% лише спілкуються білоруською.
Вимирає, їм сумно за це, але нічого не можуть зробити.

а чего именно сумно? им не дают говорить на этом языке? или их надо заставлять?

Начало уничтожения всего украинского началось намного раньше, как и переписывание Рассией истории под себя.

вам так просто легче смотреть на мир
удобнее, когда есть кто-то виноватый
спой гимн

[olex@]

Поганий приклад. Білоруси не з тим складом характеру та не з такою історією мови, ніж українці.

Питання не тільки в характері білорусів.
Коли я в 70-х роках навчався в середній школі, до нас прийшла дівчинка (вже не пам'ятаю, з Гомелю, здається). Сиділа за партою, слухала вчителів, та відмовлялася відповідати, мотивуючи тим, що не знає української мови. Зрештою, педагогам набридли її відмовки і її змусили відповідати білоруською мовою.
Зрозуміло, що клас лежав, але її мова була живою, а дівчинка не була якимось виключенням. Я залюбки брав у неї твори білоруських письменників і поетів, було цікаво. До того ж білоруська, якщо не помиляюся, одна з найближчих мов.
Цілеспрямована партійна мовна політика, спрямована на створення совєцьких людей, не передбачала національних особливостей. У імперії не має бути розбіжностей, вже тоді, як я розумію, будувався "руській мір". Русифікація Білорусі мала системний характер і зводила білоруську мову до мови забитого села, в принципі, як і у нас.
Та, коли країни стали вільними, державною білоруська мова була дуже короткий термін.

» Нажмите, чтобы показать спойлер - нажмите опять, чтобы скрыть... «

У XX ст. білоруська мова тільки протягом двох нетривалих періодів упритул наблизилася до здобуття реального статусу державної (у 20-х рр., до початку сталінських репресій, і в 1991—95 pp.) Наприкінці існування Радянського Союзу (1990 р.) Верховна Рада Білоруської РСР ухвалила надзвичайно ліберальний «Закон про мови», що проголошував білоруську мову державною.

Після проведення в країні референдуму 1995 p., що більшість країн світу визнали нелегітимним, державна політика, спрямована на впровадження білоруської мови в різні сфери громадського життя, згортається. 1998 р. Національні збори Республіки Білорусь ухвалюють нову редакцію «Закону про мови», в якому проголошено державність білоруської й російської мов. Юридичне закріплення необов'язковості використання білоруської мови в офіційному вжитку спричинило майже повсюдне її витіснення зі структур державної влади. Більшість статей згаданого закону сформульовано таким чином, що в одночасному застосуванні двох мов немає ані найменшої потреби. Наприклад, у статті восьмій зазначено: «У Республіці Білорусь мовами діловодства й документації, а також мовами взаємостосунків державних органів, органів місцевого керування й самоврядування, підприємств, установ, організацій і громадських об'єднань є білоруська і (або) російська мова».

Наприкінці 80-х pp. XX ст. у Мінську не було жодної білоруськомовної школи. Від 1990-го до 1995-го кількість шкіл з білоруською мовою навчання невпинно зростала, а після цього періоду запанувала стійка зворотна тенденція. Так, у 1997—1998 навчальному році базову і середню освіту білоруською мовою здобувало майже 13,5 % столичних школярів, а в 1999—2000 — близько 11 % учнів Мінська.

У 2007—2008 рр. білоруською мовою навчалися 195.6 тис. учнів (18,4 % від загальної кількості), з них 14.7 тис. першокласників (16,7 %). Більшість білоруськомовних шкіл розташовані в сільській місцевості.

В містах білоруськомовну освіту отримують лише 1,9 % учнів. У 2009—2010 рр. в містах Білорусі існували лише 34 школи з викладанням білоруською мовою. Більшість з них (19) знаходились у Мінську та Мінській області, 5 шкіл у Гродненській області, по 3 у Брестській, Вітебській, Гомельській областях. Найменше — лише одна школа була Могильовській області. У багатьох містах (Брест, Могильов) білоруськомовні школи відсутні.

"Європейська" двомовність Білорусі привела до того, що

З даними перепису населення 2009 року, більшість населення — 5058,4 тис. (53,2 %) вказали рідною мовою білоруську. Це на 20 % менше, аніж під час перепису 1999 року. Російську мову вказали рідною 41,5 % населення, що майже вдвічі більше, аніж у 1999 році (24,1 %).

Серед міського населення білоруську назвали рідною 44,1 % населення, російську — 49,8 %. Серед сільського населення — 79,7 % та 17,7 % відповідно.

Більшість населення (70,2 %) вказали російську, як мову, що нею вони розмовляють вдома. Це на 7,4 % більше, ніж під час минулого перепису. Кількість людей, які вказали основною розмовною мовою білоруську скоротилось з 36,7 % у 1999 до 23,4 % у 2010.

Серед міського населення російську, як основну розмовну мову, назвали 81,9 % населення, а білоруську — 11,3 %. Серед сільського населення більшість назвала основною розмовною мовою білоруську — 58,7 % та російську — 36,2 %.

Вважаю, що за 8 років мовна ситуація значно погіршилася, судячи з того, що відомі розробники програмних продуктів відмовилися від білоруської локалізації. І як на мене, це просто жахливо. Послухайте, як звучить мова.
Маючи такий приклад перед очима, не варто навіть починати говорити про державність російської.

Сообщение отредактировал olex@ - Aug 7 2017, 14:04

[reltiss]

население Украины с 1930 по 1939 г выросло на 10 млн.

Ты путаешь два понятия: население в целом и украинское население. Все верно. Свято место пусто не бывает. Татар вон тоже вывезли из Крыма, но население полуострова тоже увеличилось. Это лишний раз показывает как, и какими методами проводилась руссификация страны. Причем насильная руссификация.

Сообщение отредактировал reltiss - Aug 7 2017, 13:44

[revolver]

Ты путаешь два понятия: население в целом и украинское население. Все верно. Свято место пусто не бывает. Татар вон тоже вывезли из Крыма, но население полуострова тоже увеличилось. Это лишний раз показывает как, и какими методами проводилась руссификация страны. Причем насильная руссификация.

та тебе всё время что-то мешает
с 1991 года у страны независимость
русификации нет? - нет
руководство страны из Украины? - да

результат виден всем

если судить по текущим результатам независимости - либо независимость мешает, либо с нацией что-то не так
винить других много ума не надо
т.к. сейчас в подавляющем большинстве проблем Украины винят Россию, то я допускаю, что Украина ущербна сама по себе в качестве отдельной единицы
если есть возражения с примерами - я с удовольствием ознакомлюсь с ними

[reltiss]

та тебе всё время что-то мешает

Вот же упоротый пассажир.....
Покажи хоть один мой пост, где я говорю что мне кто то или что то мешает???
Я наоборот пытаюсь донести мысль, что мне, как русскоязычному, абсолютно ничего не мешает и не притесняет. Я живу своей жизнью, занимаюсь своей семьей и делами. Зато ты постоянно ноешь, что спать спокойно не можешь пока в кинотеатрах идут фильмы на украинском языке, а по радио звучит украинская музыка.

Сообщение отредактировал reltiss - Aug 7 2017, 14:50