9 мая. Ещё праздник?, Забудем ли мы своё прошлое? Опции

[Moonfighter]

Итак, вчера был очень большой праздник - 9 мая. День победы. Вот только был ли праздник? По крайней мере в Киеве. Вот в Севастополе был. В Москве был. А у нас? Прошлись депутаты по Крещатику, послушали выступление типа президента (или типа выступление президента ) получили свои гвоздички в подарок, поели-попили... И всё? Зачем делать такие праздники? Зачем президенту выступать с ТАКИМИ речами? "Повынни шануваты всих загыблых у вийни..." Чувак реально то ли выганялся, то ли он вообще идиот... Зачем ветеранам его политика? Просто поздравить не мог? А где же были "опозициянты"? Почему они не вышли поздравить ветеранов?
как вы думаете, уважаемые форумчане, сколько ещё просуществует праздник 9 Мая? Может его вообще скоро будут отмечать, как праздник "вызволытылив" Украины, подразумевая и СС Галычина, и УПА...
Мне вчера понравилось выступление на 5 канале какого-то нашего мудака (извините за мой французский) , который говорил, что вот мы (опозициянты) вышли на митинг 26 апреля, и что Чернобыльская катастрофа страшнее для украинского народа, чем ВОВ, а коалициянты не вышли... Ужассс!!! Я долго матерился. Ну почему обязательно везде всовывать политику? Вон в России - ветеранов посадили на трибуны, чтоб не устали, показали парад, самолёты пролетели над Красной площадью, Путин выступил, поздравил ветеранов, обосрал Эстонию, но как обосрал! Почему же наши "люби друзи" выбрасывая миллиарды на всякое гавно в виде разного рода митингов и забостовок, не могут сделать ветеранам хороший праздник? Ведь скоро некого будет поздравлять...

[Marmal]

ОУН-УПА

http://genocide007.webpark.pl/fotografie_ofiary.htm

www.starwon.com.au/~korey/Polski%20Holocaust.htm

http://www.wolyn.prv.pl

www.kresy.co.uk/wolyn_lost.html

И этих выродков прировнять к ветерана ВОВ???

А Армия Крайова украинцев не мочила?И как относяться К Армии Крайовой и Армии Людовой в Польше?
Не стоит Син опускаться уже настолько что бы выворачивать всю грязь, и даже поляки уже годятьс лишь бы своих бы обосрать и назвать "выродками" В польше например своих приравняли в правах уравняли всех граждан Польши и бойцов Людовой и бойцов Крайовой армии, в частности 21 января 1991 года законом о «ветеранах и репрессированных лицах».все граждане Польши, боровшиеся за суверенность и независимость родины... в формациях Войска Польского, союзнических армий, а также подпольных организациях, боровшихся за независимость, и в гражданской деятельности, подвергаясь опасности быть репрессированным»

Сообщение отредактировал Marmal - Apr 22 2009, 21:07

[A_Hill]

Досить цікава підбірка фото полонених солдат:
http://poetree.ru/photo/17 (обережно, закордон!)
Деякі досить красномовні.

[sin x]

А Армия Крайова украинцев не мочила?И как относяться К Армии Крайовой и Армии Людовой в Польше?
Не стоит Син опускаться уже настолько что бы выворачивать всю грязь, и даже поляки уже годятьс лишь бы своих бы обосрать и назвать "выродками" В польше например своих приравняли в правах уравняли всех граждан Польши и бойцов Людовой и бойцов Крайовой армии, в частности 21 января 1991 года законом о «ветеранах и репрессированных лицах».все граждане Польши, боровшиеся за суверенность и независимость родины... в формациях Войска Польского, союзнических армий, а также подпольных организациях, боровшихся за независимость, и в гражданской деятельности, подвергаясь опасности быть репрессированным»

Они мне не свои! Они преступники. Преступники, из которых делают героев, а молодеж этому подражает. Хотя я думаю что они просто не знают об этом. Просто зазомбированые рассазами борьбе за независимость и кровожадными коммунистами.

"выродки" потому что можно убить просто, а можно издеваться на жертвой. О чем есть куча свидетельст. их людьми трудно назвать.

[Blick]

Про Африку рассказать, или гугль поможет?

А что такого страшного было в Африке, поведайте мне. А то я, с моим высшим военным, как-то не в курсе.\
В Африке немцы толково воевали лишь благодаря "Пустынному Лису".

Кстати, если бы этот "Лис" командовал на Восточном фронте- неизвестно, как бы могло бы всё обернуться.
Роммель всё же поумнее Манштейна был.

[Marmal]

Они мне не свои! Они преступники. Преступники, из которых делают героев, а молодеж этому подражает. Хотя я думаю что они просто не знают об этом. Просто зазомбированые рассазами борьбе за независимость и кровожадными коммунистами.

"выродки" потому что можно убить просто, а можно издеваться на жертвой. О чем есть куча свидетельст. их людьми трудно назвать.

Я тебя про армию Крайову и Ледову спросил? Ты ведь с польского сайта инфу нашкрябал.И про кучу свидетельств можно поподробнее?

[sin x]

http://www.wolyn.prv.pl
на данном сайте следующая информация

» Нажмите, чтобы показать спойлер - нажмите опять, чтобы скрыть... «

перевод с польского штурманом, с форума http://www.anti-orange-ua.com.ru/

135 пыток и зверств, применяемых террористами ОУН – УПА к польскому населению Восточных окраин.

Перечисленные ниже методы пыток и зверств представляют собой только примеры и не охватывают полного собрания способов лишения жизни в муках, применяемых террористами ОУН – УПА, к польским детям, женщинам и мужчинам. Изобретательность пыток награждалась.

Преступления против человечества, совершённые украинскими террористами, могут быть предметом исследования не только историков, юристов, социологов, экономистов, но также и психиатров.

Даже сегодня, спустя более 50 лет с тех трагических событий, некоторые люди, которым спасли жизнь, при изложении переживают, у них начинают дрожать руки и челюсти, а голос ломается в гортани.

001. Вбивание большого и толстого гвоздя в череп головы.
002. Сдирание с головы волос с кожей (скальпирование).
003. Нанесение удара обухом топора по черепу головы.
004. Нанесение удара обухом топора по лбу.
005. Вырезание на лбу «орла».
006. Вбивание штыка в висок головы.
007. Выбивание одного глаза.
008. Выбивание двух глаз.
009. Обрезание носа.
010. Обрезание одного уха.
011. Обрезание обоих ушей.
012. Прокалывание детей колами насквозь.
013. Пробивание заострённой толстой проволокой насквозь от уха до уха.
014. Обрезание губ.
015. Обрезание языка.
016. Разрезание горла.
017. Разрезание горла и вытягивание через отверстие языка наружу.
018. Разрезание горла и вкладывание в отверстие куска.
019. Выбивание зубов.
020. Ломание челюсти.
021. Разрывание рта от уха до уха.
022. Затыкание ртов паклей при транспортировке ещё живых жертв.
023. Разрезание шеи ножом или серпом.
024. Нанесение удара топором в шею.
025. Вертикальное разрубание головы топором.
026. Сворачивание головы назад.
027. Размозжение головы, вкладывая в тиски и затягивая винт.
028. Отрезание головы серпом.
029. Отрезание головы косой.
030. Отрубание головы топором.
031. Нанесение удара топором в шею.
032. Нанесение колотых ран головы.
033. Резание и стягивание узких полосок кожи со спины.
034. Нанесение других рубленых ран на спине.
035. Нанесение ударов штыком в спину.
036. Ломание костей рёбер грудной клетки.
037. Нанесение удара ножом или штыком в сердце или около сердца.
038. Нанесение колотых ран груди ножом или штыком.
039. Отрезание женщинам груди серпом.
040. Отрезание женщинам груди и посыпание ран солью.
041. Отрезание серпом гениталий жертвам мужского пола.
042. Перепиливание туловища пополам плотницкой пилой.
043. Нанесение колотых ран живота ножом или штыком.
044. Пробивание живота беременной женщине штыком.
045. Разрезание живота и вытаскивание наружу кишок у взрослых.
046. Разрезание живота женщине с беременностью на большом сроке и вкладывание вместо вынутого плода, например, живого кота и зашивание живота.
047. Разрезание живота и вливание вовнутрь кипятка – кипящей воды.
048. Разрезание живота и вкладывание вовнутрь его камней, а также бросание в реку.
049. Разрезание беременным женщинам живота и высыпание вовнутрь битого стекла.
050. Вырывание жил от паха до стоп.
051. Вкладывание в пах – вагину раскалённого железа.
052. Вставление в вагину сосновых шишек вперёд стороной верхушки.
053. Вставление в вагину заострённого кола и пропихивание его до горла, навылет.
054. Разрезание женщинам передней части туловища садовым ножом от вагины до шеи и оставление внутренностей снаружи.
055. Вешание жертв за внутренности.
056. Вкладывание в вагину стеклянной бутылки и её разбивание.
057. Вкладывание в анальное отверстие стеклянной бутылки и её разбивание.
058. Разрезание живота и высыпание вовнутрь корма, так называемой кормовой муки, для голодных свиней, которые этот корм вырывали вместе с кишками и другими внутренностями.
059. Отрубание топором одной руки.
060. Отрубание топором обеих рук.
061. Пробивание ладони ножом.
062. Отрезание ножом пальцев на руке.
063. Отрезание ладони.
064. Прижигание внутренней стороны ладони на горячей плите угольной кухни.
065. Отрубание пятки.
066. Отрубание стопы выше кости пятки.
067. Ломание тупым инструментом костей рук в нескольких местах.
068. Ломание тупым инструментом костей ног в нескольких местах.
069. Перепиливание туловища, обложенного с двух сторон досками, пополам плотницкой пилой.
070. Перепиливание туловища пополам специальной пилой.
071. Отпиливание пилой обеих ног.
072. Посыпание связанных ног раскалённым углём.
073. Прибивание гвоздями рук к столу, а стоп к полу.
074. Прибивание в костёле на кресте рук и ног гвоздями.
075. Нанесение ударов топором в затылок жертвам, предварительно уложенным на пол.
076. Нанесение ударов топором по всему туловищу.
077. Разрубание топором целого туловища на части.
078. Ломание по живому ног и рук в так называемой лямке.
079. Прибивание ножом к столу языка маленького ребёнка, который позже висел на нём.
080. Разрезание ребёнка ножом на куски и разбрасывание их вокруг.
081. Разпарывание живота детям.
082. Прибивание маленького ребёнка штыком к столу.
083. Вешание ребёнка мужского пола за гениталии на дверной ручке.
084. Выбивание суставов ног ребёнка.
085. Выбивание суставов рук ребёнка.
086. Удушение ребёнка накидыванием на него различных тряпок.
087. Бросание маленьких детей живьём в глубокий колодец.
088. Бросание ребёнка в пламя огня горящего здания.
089. Разбивание головки младенца, взяв его за ножки и ударив о стену или печь.
090. Подвешивание монаха за ноги возле кафедры в костёле.
091. Посадка ребёнка на кол.
092. Подвешивание на дереве женщины вверх ногами и издевательство над ней – отрезание груди и языка, рассечение живота, выкалывание глаз, а также отрезание ножами кусков тела.
093. Прибивание маленького ребёнка гвоздями к двери.
094. Вешание на дереве головой вверх.
095. Вешание на дереве ногами вверх.
096. Вешание на дереве ногами вверх и опаливание головы снизу огнём зажжённого под головой костра.
097. Сбрасывание со скалы вниз.
098. Утапливание в реке.
099. Утапливание сбрасыванием в глубокий колодец.
100. Утапливание в колодце и забрасывание жертвы камнями.
101. Протыкание вилами, а после жаренье кусков тела на костре.
102. Бросание на лесной поляне взрослого в пламя костра, вокруг которого украинские девушки пели и танцевали под звуки гармони.
103. Вбивание кола в живот насквозь и укрепление его в земле.
104. Привязывание человека к дереву и стрельба в него как по мишени.
105. Выведение на мороз нагишом или в белье.
106. Душение скрученной намыленной верёвкой, затянутой на шее, – арканом.
107. Волочение по улице тела при помощи верёвки, затянутой на шее.
108. Привязывание ног женщины к двум деревьям, а также рук выше головы и разрезание живота от промежности до груди.
109. Разрывание туловища при помощи цепей.
110. Волочение по земле привязанного к телеге.
111. Волочение по земле матери с тремя детьми, привязанных к возу, запряжённому конём, таким способом, что одна нога матери привязана цепью к возу, а к другой ноге матери – одна нога самого старшего ребёнка, а к другой ноге самого старшего ребёнка привязан младший ребёнок, а к другой ноге младшего ребёнка привязана нога самого младшего ребёнка.
112. Пробивание тела насквозь стволом карабина.
113. Стягивание жертвы колючей проволокой.
114. Стягивание колючей проволокой одновременно двух жертв.
115. Стягивание колючей проволокой одновременно нескольких жертв.
116. Периодическое стягивание туловища колючей проволокой и каждые несколько часов поливание жертвы холодной водой с целью прихода в себя и ощущения боли и страданий.
117. Закапывание жертвы в стоячем положении в землю по шею и оставление её в таком положении.
118. Закапывание в землю живьём по шею и срезание позже головы косой.
119. Разрывание туловища пополам при помощи лошадей.
120. Разрывание туловища пополам привязыванием жертвы к двум пригнутым деревьям и в последующем их освобождением.
121. Бросание взрослых в пламя огня горящего здания.
122. Поджигание жертвы предварительно облитой керосином.
123. Обкладывание вокруг жертвы снопами соломы и их поджигание, делая, таким образом, факел Нерона.
124. Вонзание ножа в спину и оставление его в теле жертвы.
125. Насаживание младенца на вилы и выбрасывание его в пламя костра.
126. Срезание лезвиями кожи с лица.
127. Вбивание между рёбер дубовых кольев.
128. Вешание на колючей проволоке.
129. Сдирание с тела кожи и заливание раны чернилами, а также обливание её кипящей водой.
130. Прикрепление туловища к опоре и бросание в него ножами.
131. Связывание – сковывание рук колючей проволокой.
132. Нанесение смертельных ударов лопатой.
133. Прибивание рук к порогу жилища.
134. Волочение тела по земле за ноги, связанные верёвкой.

Источник: «Na Rubieży» (Nr 35, 1999 r.).

[Федор Сумкин]

А что такого страшного было в Африке, поведайте мне. А то я, с моим высшим военным, как-то не в курсе.

Сказали же, там был второй фронт немцев. А в англии третий. Вот сам жду подробностей.

[sin x]

Я тебя про армию Крайову и Ледову спросил?

Я не могу ничего тебе сказать, так так не знаком с данной информацией, если дашь ссылки с удовольствием почитаю

[Marmal]

Я не могу ничего тебе сказать, так так не знаком с данной информацией, если дашь ссылки с удовольствием почитаю

Если не знаешь тогда нафига ты мне фото поляков выложил? Гугль в помощь!

[sin x]

Если не знаешь тогда нафига ты мне фото поляков выложил? Гугль в помощь!

Фото поляков преступлений ОУН-УПА, если бы их выложили в Зимбабве, я бы и тоже выложит.

Ладна посмотрю, польская история меня не сильно интересовала.

[Marmal]

http://www.gulag.ipvnews.org/article20070225.php
http://swechkin.narod.ru/nkvd.htm

Сообщение отредактировал Marmal - Apr 22 2009, 22:45

[A_Hill]

этот миф начался с вырывая фразы из контекста

» Нажмите, чтобы показать спойлер - нажмите опять, чтобы скрыть... «

5 мая 1941 г. Сталин выступая перед выпускниками военных академий, в которой он говорил о возможности действовать наступательным образом. Данное выступление в обстановке - когда враг сосредоточил силы у наших границ убедило маршалов разработать предупредительный удар. "Идея предупредить нападение Германии, - говорил Жуков - появилась у нас с Тимошенко". Данная задача была поручена Василевскому. Документ 15 мая был был доложен наркому и Жукову. Этот документ не подписали, так предварительно доложили Сталину, на что Сталин ответил (как пишет Жуков) "Вы что, с ума сошли, немцев хотите спровоцировать?". Жуков состался на складывающуюся у границ СССР обстановку и выступление Сталина 5 мая. На что Сталин сказал, что своим выступлением он хотел "подбодрить присутствующих" в связи с тем, что "газеты всего мира трубят" "о непобедимости немецкой армии"

Вот из такой маленькой истории рождается большая ложь.

Знаєш що, дружище.. З твоєї маленької брехні нічого не виросте.. Тільки маленький бздик..
Скільки разів просили: не потрібно молоти дурниці!
Читаємо, вивчаємо, аналізуємо:
Міркування з приводу «Міркувань…»

67 років тому, 22 червня 1941 року, нацистська Німеччина напала на Радянський Союз. Як готувалися німці до вторгнення, ні для кого не секрет. Розбір плану «Барбаросса» проводився неодноразово. А от про плани наступальної війни, яку готував Кремль, ми знаємо більше з белетристики. Спробуємо провести скрупульозний розгляд — а він необхідний, бо забагато фальсифікацій з приводу сталінських планів напередодні війни з’явилося останнім часом.

Мова йтиме про «Міркування щодо плану стратегічного розгортання сил Радянського Союзу на випадок війни з Німеччиною та її союзниками» від 15 травня 1941 року (Центральний архів Міністерства оборони Російської Федерації, фонд 16А, опис 2951, справа 237, аркуші 1–15). Цей документ було розсекречено тільки після серпня 1991 року, його фрагменти вперше оприлюднили в статті кандидата військових наук В.Кисельова «Упрямые факты начала войны» (ВИЖ № 2, 1992 р.). Повний текст «Міркувань…» від 15 травня 1941 року в Росії вперше опублікував генерал-полковник Ю.Горьков у статті «Готовил ли Сталин упреждающий удар против Гитлера в 1941 г. » («Новая и новейшая история» № 3, 1993 г. , с. 29–45).
Коротка передісторія


Зазначений документ є директивним стратегічним оперативним планом ведення бойових дій РСЧА проти фашистської Німеччини та її союзників. Розробкою таких планів постійно займаються оперативні управління генеральних штабів збройних сил усіх великих держав, і, звісно ж, СРСР у цьому питанні не був винятком. Всі вони є наступальними. У принципі, так і має бути.
Ще 1 жовтня 1938 року Йосип Сталін на нараді пропагандистів Москви і Ленінграда пояснював, що «бувають випадки, коли більшовики самі нападатимуть, якщо війна справедлива, якщо обстановка дозволяє, якщо умови сприяють, самі почнуть нападати. Вони зовсім не проти наступу, не проти всякої війни. Те, що ми кричимо про оборону, — це вуаль, вуаль. Всі держави маскуються».

Як зазначив у своїй статті Ю.Горьков, у різний час оперативні плани війни мали різні назви: «Про стратегічне розгортання Червоної Армії на випадок війни на Заході за варіантом ПС» (1924 р.), «Записка щодо оборони СРСР» (1927 р.), «План стратегічного розподілу РСЧА та оперативного розгортання на Заході» (1936 р.), «Основи стратегічного розгортання на Далекосхідному театрі воєнних дій» (1938 р.) , «Міркування про основи стратегічного розгортання Збройних Сил Радянського Союзу на Заході та Сході на 1940—1941 рр.» (18 вересня 1940 р.), «Уточнений план стратегічного розгортання Збройних Сил Радянського Союзу на Заході та на Сході» (11 березня 1941 р.),
«Міркування щодо плану стратегічного розгортання сил Ра­дянського Союзу на випадок війни з Німеччиною та її союзниками» (15 травня 1941 р.).

Читаємо далі:

» Нажмите, чтобы показать спойлер - нажмите опять, чтобы скрыть... «

В основу останнього було покладено положення мобілізаційного плану МП-41 (ЦАМО РФ, ф. 15А, оп. 2154, с. 4, аа. 199—287). Відразу ж після затвердження «Міркувань...» від 15 травня 1941 року (про саме затвердження йтиме мова нижче) у штаби всіх військових підрозділів (до полків включно) було розіслано червоні пакети з конкретними оперативними планами бойових дій і попереджальні написи «Розкрити за сигналом «Гроза». Як відомо, команда ця так і не надійшла. Але це зовсім інша тема.

Випереджальний удар — наступ методом нападу
У першому ж розділі «Міркувань…» їхній головний упорядник генерал-майор О.Василевський сформулював основну ідею плану:

«Враховуючи, що Німеччина наразі тримає свою армію відмобілізованою, із розгорнутими тилами, вона має можливість попередити (підкреслено в тексті. — В.Н.) нас у розгортанні і завдати раптового удару. Щоб запобігти цьому, вважаю за необхідне в жодному разі не давати ініціативи дій Німецькому Командуванню, випередити (підкреслено в тексті. — В.Н.) противника в розгортанні й атакувати німецьку армію в той час, коли вона перебуватиме в стадії розгортання і не встигне ще організувати фронт і взаємодію родів військ».

Після наведеної фрази втрачає сенс будь-яка полеміка з приводу казуїстичних міркувань прибічників сталінських міфів про те, що «наступальна — не означає нападальна».

Другий розділ «Міркувань…» доцільно процитувати повністю, тому що він містить основні завдання наступу:

«Першою стратегічною метою дій військ Червоної Армії поставити — розгром головних сил німецької армії, котрі розгортаються на південь від лінії Брест—Демблін, і вихід на 30-й день операції на фронт Остроленка, р. Нарев, Лович, Лодзь, Крейцбург, Оппельн, Оломоуц». Далі рукою заступника начальника Генштабу РСЧА генерал-лейтенанта М.Ватутіна дописано: «Наступною стратегічною метою мати наступом із району Катовіце в північному або північно-західному напрямку розгромити великі сили центру та північного крила німецького фронту й оволодіти територією колишньої Польщі та Східної Пруссії.

Найближче завдання — розгромити німецьку армію на схід від р. Вісла і на Краківському напрямку, вийти на р.р. Нарев, Вісла й оволодіти районом Катовіце», для чого (продовжує Василевський):

«а) головний удар силами Південно-Західного фронту (підтвердження завчасної організації фронтів. — В.Н.) завдати в напрямку Краків, Катовіце, відрізаючи Німеччину від її південних союзників;

б) допоміжний удар лівим крилом Західного фронту завдати в напрямку Седлець, Демблін, із метою сковування Варшавського угруповання й оволодіння Варшавою, а також сприяння Півленно-Західному фронту в розгромі Люблінського угруповання противника;

в) вести активну оборону проти Фінляндії, Східної Пруссії, Угорщини, Румунії і бути готовим завдати удару проти Румунії за сприятливої обстановки». Закінчує Ватутін: «Таким чином Червона Армія почне наступальні дії з фронту Чижев, Лютовіско силами 152 дивізій проти 100 німецьких. На інших ділянках держкордону передбачається активна оборона».

Як пише Горьков, глибина запланованої операції при завдаванні випереджального удару становила б 300—350 км, а смуга фронту наступу — 350—400. Щодо активної оборони на інших напрямах, він повідомляє, що остання «...може складатися із сукупності оборонних і наступальних операцій».

Сили та засоби
Третій розділ «Міркувань…» містить план розподілу видів Збройних Сил СРСР по фронтах (на Заході) і округах (на решті території СРСР) — до дивізій і полків. Процитую лише ту частину плану, яка стосується сухопутних сил, зосереджуваних на Заході:

«1. Сухопутні сили Червоної Армії в складі — 198 сд, 61 тд, 31 мд, 13 кд — усього 303 дивізії та 74 артполки РГК, розподілити таким чином:

а) Головні сили в складі 163 сд, 58 тд, 30 мд і 7 кд (усього 258 дивізій) і 53 артполків РГК мати на Заході, із них: у складі Північного, Північно-Західного, Західного і Південно-Західного фронтів — 136 сд, 44 тд , 23 мд, 7 кд (усього 210 дивізій) і 53 артполки РГК; у складі резерву Головного командування за Південно-Західним і Західним фронтами — 27 сд, 14 тд, 7 мд (усього 48 дивізій)»…

Четвертий розділ «Міркувань…» називається «Склад і завдання розгортуваних на Заході фронтів (карта
1:1 000 000)». Процитую лише його частину, котра стосується найпотужнішого «нашого» Південно-Західного фронту:

«Південно-Західний фронт — вісім армій, у складі 74 стрілецьких, 28 танкових, 15 моторизованих і 5 кавалерійських дивізій, а усього 122 дивізій і 91 полку авіації, із найближчими завданнями.

а) концентричним ударом армій правого крила фронту оточити і знищити основне угруповання противника на схід від р. Вісли в районі Люблін;

б) одночасно ударом із фронту Сенява, Перемишль, Лютовіска розбити сили противника на Краківському і Сандомирско-Келецькому напрямках і оволодіти районом Краків, Катовіце, Кельце, маючи на увазі надалі наступати з цього району в північному та північно-західному напрямку для розгрому великих сил північного крила фронту противника й оволодіння територією колишньої Польщі та Східної Пруссії;

в) міцно обороняти держкордон з Угорщиною та Румунією і бути готовим до завдавання концентричних ударів проти Румунії». Закінчив цей пункт Ватутін: «З районів Черновиці та Кишинів із найближчою метою розгромити північне крило Румунської армії і вийти на рубіж р. Молдова, Ясси».

Маскування підготовки
Необхідні заходи щодо маскування підготовки випереджального удару викладено в кінці четвертого розділу:

«Щоб забезпечити виконання викладеного вище задуму, необхідно завчасно провести наступні заходи, без яких неможливим є завдавання раптового удару по противнику як із повітря, так і на землі:

1. здійснити приховане відмобілізування військ під виглядом навчальних зборів запасу;

2. під виглядом виходу в табори здійснити приховане зосередження військ ближче до західного кордону, передусім зосередити всі армії резерву Головного командування;

3. таємно зосередити авіацію на польові аеродроми з віддалених округів і одразу ж почати розгортати авіаційний тил;

4. поступово під виглядом навчальних зборів і тилових навчань розгортати тил і госпітальну базу».

Коментарі тут не потрібні. Зрозуміло, що перелічені заходи запропоновані професіоналом високого класу.

П’ятий розділ «Міркувань...» має назву «Угруповування резервів Головного командування». У ньому конкретно вказано райони зосередження і склад резервів Головного командування для забезпечення успіху та розвитку наступальних дій основних сил РСЧА, призначених для завдання випереджального удару.

Продовження глобальної брехні
Перед розглядом шостого розділу «Міркувань…» необхідно зробити невеличкий відступ. Річ у тім, що генерал-полковник Горьков, оцінюючи значення останнього директивного оперативного плану війни (тобто «Міркувань...»), на початку своєї статті зробив вимушене зізнання: «Саме з цим планом ми вступили у війну, ним керувалися командуючі військами округів і їхні штаби, діяли війська». (Щоправда, наприкінці статті він дуже непереконливо, радше за чужим наполяганням, намагався довести, що 1941 року Сталін проти Гітлера випереджального удару не готував. Упевнений, що мою думку розділять і читачі, на підставі аналізу, викладеного в попередніх розділах «Міркувань…»)

Мабуть, за таке відверте зізнання Горькову добряче перепало, бо через три роки він разом із Ю.Сьоміним опублікував серію статей під дуже тенденційним і помітним заголовком: «Конец глобальной лжи. Оперативные планы западных приграничных военных округов 1941 года свидетельствуют: СССР не готовился к нападению на Германию» (ВИЖ, №№ 2—6 за 1996 рік). У них насправді було опубліковано не оперативні плани (вони досі за сімома печатками), а плани прикриття (оборони) кордонів чотирьох західних військових округів, тобто зовсім інші плани. Дуже м’яко кажучи, Горьков навмисне припустився «неточності» у розрахунку на непоінформованість і наївність читачів. Шкода, що цю «неточність» пропустила редакція настільки поважного видання.

Прикриття підготовки
Шостий розділ під назвою «Прикриття зосередження та розгортання» процитуємо повністю:

«Для того щоб убезпечити себе від можливого раптового удару противника, прикрити зосередження і розгортання наших військ і підготовку їх до переходу в наступ, необхідно:

1. організувати міцну оборону і прикриття держкордону, використовуючи для цього всі війська прикордонних округів і майже всю авіацію, призначену для розгортання на заході;

2. розробити детальний план протиповітряної оборони країни і привести в повну готовність засоби ППО.

З цих питань мною віддано розпорядження і розробка планів оборони держкордону та ППО повністю завершується до 1.6.1941 р.

Склад і угруповування військ
прикриття — відповідно до доданої карти».

Тут коментарі необхідні. Як відомо, прикриття (оборона) держкордону здійснюється лише частиною військ (спеціально для цього виділених) для забезпечення проведення відкритої мобілізації, зосередження та розгортання головних сил при підготовці стратегічного наступу (при підготовці стратегічної оборони, котра має здійснюватися завчасно, прикриття кордону не потрібне). Схоже, що упорядник «Міркувань...» Василевський мав на увазі не лише оборону держкордону. Плани прикриття, які надійшли до штабів військ після оперативних планів, містили також і наступальні задачі. Тому для їхньої реалізації й було призначено стільки військ (див. виділене мною в пункті 1 шостого розділу і пункт а) третього розділу). Інакше напрошується резонне запитання: якщо для прикриття використовують усі війська прикордонного округу, то що ж їм доведеться прикривати?

Підтвердженням сказаного є план прикриття та оборони кордону Київського особливого військового округу, тобто Південно-Західного фронту, опублікований у ВИЖ № 4 за 1996 рік. Для прикриття виділяли чотири армії з восьми — 5, 6, 12, 26-та. Їм було поставлено завдання дійсно оборонні, а от резервам командування округу, окрім завершення розгрому з’єднань противника, котрий вторгся, також наказувалося:

«в) за сприятливих умов бути готовими за вказівкою Головного командування завдати стрімких ударів для розгрому угруповань противника, перенесення бойових дій на його територію і захоплення вигідних рубежів».

Окрім завдань прикриття, перед авіацією округу (ПЗФ) було поставлено й наступальні завдання:

«а) послідовними ударами бойової авіації по встановлених базах і аеродромах, а також діями в повітрі знищити авіацію противника і з перших же днів війни завоювати панування в повітрі…

б) руйнацією залізничних мостів і вузлів Ченстохов, Катовіце, Краків, Кельце, а також діями по угрупованнях противника порушити і затримати зосередження та розгортання його військ…»

Ще «крутіші» завдання було поставлено перед авіацією Головного командування (тобто стратегічних резервів):

«а) руйнування залізничних вузлів Бреслау, Крайцбург, Оппельн;

б) систематичні нальоти на основні військово-промислові об’єкти».

Мабуть, постановка наступальних завдань перед розробниками конкретних планів прикриття перешкоджала їм провести ретельну оцінку можливих дій противника, передусім — варіанта раптового переходу в наступ переважаючих сил ворога.

Невдала «деза»
Закінчується шостий розділ «Міркувань...» абзацом, дописаним рукою Ватутіна: «Одночасно необхідно всемірно форсувати будівництво укріплених районів, почати будівництво укріпрайонів на тиловому рубежі Осташков, Почеп і передбачити будівництво нових укріпрайонів 1942 р. на кордоні з Угорщиною, а також продовжувати будівництво укріпрайонів по лінії старого держкордону».

Можна зрозуміти занепокоєння заступника начальника Генштабу з приводу дотримання цілковитої таємності «Міркувань...», спеціально написаних від руки в єдиному примірнику з позначкою «Тільки особисто», замість найвищого грифа таємності «Цілком таємно. Особливої важливості». Але заходи дезінформації мали бути більш витонченими і більш правдоподібними. А вийшло, як у відомому прислів’ї «У городі бузина, а в Києві дядько». Не те що завербований німецькою розвідкою агент, а й будь-яка нормальна людина, ознайомившись зі змістом «Міркувань...», вважала б написану «дезу» примітивною. Про яке будівництво укріпрайонів 1942 року могла йти мова, коли у восьмому розділі «Міркувань...» вказано норми забезпечення боєприпасами і паливно-мастильними матеріалами, необхідними для завдавання випереджального удару 1941 року?

Однак історики — прибічники сталінських міфів (які, звісно ж, розуміють, що це була «деза»), на підставі ватутінської приписки тривалий час після оприлюднення «Міркувань...» намагалися всіх запевнити в тому, що 1941 року Генштаб не готував раптового нападу на Німеччину та її союзників. Зараз вони трохи притихли.

Непідписаний першотвір
Ці ж історики стверджували, що коли «Міркування...» не підписані наркомом оборони С.Тимошенком і начальником Генштабу Г.Жуковим (хоча їхні підписи і позначені), а тим більше не затверджені Й.Сталіним, то вони, мовляв, не мали юридичної чинності. Чиста казуїстика! І ці «Міркування...», і попередні ніким не були підписані з метою забезпечення абсолютної таємності.

Те ж можна сказати і з приводу їхнього затвердження. Ось думка згаданого в преамбулі кандидата військових наук Кисельова: «Таким чином, намічені в «Міркуваннях...» від 15 травня 1941 року заходи почали втілюватися в життя, що було б неможливим без їхнього затвердження політичним керівництвом, тобто Сталіним».

Втілення в життя
От факти виконання заходів щодо маскування:

1. Під виглядом навчальних зборів запасу з кінця травня 1941 року проводилося приховане відмобілізування військ. Додатково було призвано 805,2 тис. осіб (24% приписного особового складу за планом мобілізації), що дало можливість посилити 99 дивізій як у західних прикордонних округах, так і висунутих із внутрішніх округів. Їхня чисельність досягла 85—95% від планової за штатами воєнного часу.

2. Під виглядом виїзду до таборів із 13 травня 1941 року було здійснено висування до західного кордону 16, 19, 21 і 22-ї армій і почалося висування 77 дивізій другого ешелону: «12 червня командування прикордонних округів (читай фронтів. — В.Н.) розпочало приховане розгортання військ уже других ешелонів» (ЦАМО РФ, ф. 16А, оп. 2951, с. 842, с. 132—133). Ще 114 дивізій із другого ешелону і західних прикордонних округів мали зайняти райони зосередження в 20—80 км від кордону до 1 липня. «Ця передислокація з внутрішніх округів, по суті, була початком стратегічного зосередження радянських військ на театрах військових дій. Висування здійснювалося з дотриманням найсуворіших заходів маскування, із великою обережністю, поступово, без збільшення зазвичайного графіка роботи залізниць» (Стратегический очерк Великой Отечественной войны 1941—1945 г. М., 1961, с. 146). Більша частина дивізій другого ешелону на 22 червня перебувала в русі — в ешелонах або похідних колонах. Одночасно до західних кордонів залізницями перекидалося 47 тисяч вагонів військових вантажів.

Сказане спростовує поширену тезу про те, що «всі приготування до війни на місцях припинялися згори». Точніше було б сказати, що припинялися вони лише на словах і на папері, щоб спантеличити німецьку розвідку.

3. На польові аеродроми в смузі 20—100 км від кордону перекидалися авіаційні полки та дивізії з віддалених військових округів. До 22 червня в західних округах було 64 винищувальних, 50 бомбардувальних, сім розвідувальних і дев’ять штурмових авіаполків, у яких налічувалося 7628 літаків. Трохи далі розміщувалися чотири далекобомбардувальні корпуси й одна далекобомбардувальна дивізія, в яких налічувалося 1346 літаків.

Тривало розгортання авіаційного тилу (із 10 квітня 1941 р. автономного від стройових частин ВПС). На складах західних округів уже зберігалися сотні тисяч тонн бензину, бомб, набоїв, снарядів, запасних частин, продовольства тощо (1941 г. — уроки и выводы, с. 198—199; Статистический сборник № 1, с. 16—18).

4. Тил сухопутних військ
і госпітальна база під виглядом навчальних зборів і тилових навчань переміщалися ближче до західного кордону. Окружні склади були переповнені, тому просто неба зберігалися 14 400 вагонів боєприпасів і 4370 вагонів матеріальної частини та озброєння. Все це було підготовкою «… до забезпечення глибоких наступальних операцій» (Пастуховський Г.П. Развертывание оперативного тыла в начальный период войны. ВИЖ № 6, 1988 р., с. 19).

Госпітальна база, на жаль, після 22 червня була майже повністю втрачена. Генерал-полковник медичної служби Ф.Комаров свідчить, що «формовані санітарні установи фронту (Західного. — В.Н.) на території східної Білорусі залишилися без майна» (ВИЖ № 8, 1988 р., с. 43).

Дата початку
У «Міркуваннях…» її немає. Ось що з цього приводу вважає кандидат історичних наук Б.Соколов (Вторая мировая. Факты и версии. М., АСТ—ПРЕСС, 2006 г., с. 64):

«Є один документ, який фіксує ймовірну дату нападу на Німеччину 1941 року. На плані стратегічного розгортання Червоної Армії, складеному 11 березня 1941 року, заступник начальника Генштабу генерал-лейтенант М.Ватутін на розділі, присвяченому південно-західному (тобто основному) напрямку, залишив дуже красномовну резолюцію: «Наступ розпочати 12.06». Зрозуміло, що призначити дату імовірного нападу на 12 червня Ватутін міг лише за наказом Сталіна. Однак зосередити війська та необхідні запаси до запланованої дати не вдалося, і її перенесли на липень. Цілком можливо, що цього разу точної дати заздалегідь визначати не стали, поставивши її в залежність від реального зосередження на кордоні військ і запасів».

З тезою недостатньої готовності, якою так люблять козиряти офіційні історики, можна погодитися лише частково. По-перше, тому, що повної готовності ніколи не буває, — військові знають, що наступальні операції планують і починають до досягнення повної готовності. По-друге, готовність (і намір) був ще 1940 року, коли німці тримали в Польщі лише нечисленні окупаційні війська. Тоді здійсненню сталінського наміру завадило несподівано швидке падіння Франції. По-третє, і гітлерівський план «Барбаросса» був забезпечений усього двомісячним запасом палива та боєприпасів, що зовсім не завадило розпочати його здійснення 22 червня 1941 року.

Головна причина відсутності дати полягала в тому, що Сталін до останнього сподівався на початок операції «Морський лев», тобто на німецьке вторгнення на Британські острови. Навіть в останньому своєму листі до Сталіна від 14 травня 1941 року Гітлер продовжував його задурювати, обіцяючи швидке висадження в Англії і прохаючи при цьому
«...найпереконливішим чином... не піддаватися на жодні провокації з боку моїх генералів, які забули обов’язок. І, саме собою зрозуміло, постаратися не давати їм жодного приводу».

Підтвердженням сказаному є текст цілком таємного орієнтування за підписами С.Тимошенко, Г.Жукова й А.Жданова, котре надійшло 11 червня 1941 року до Військових рад прикордонних округів:

«За інформацією, що надходить розвідувальними та урядовими каналами, у період із 4 по 10 липня 1941 року німецькі війська почнуть широкомасштабні бойові дії проти Англії, включаючи висадження на Британські острови великих сил повітряного та морського десантів.

У зв’язку з цим може виникнути необхідність у проведенні заходів військового характеру для захисту державних інтересів СРСР у світлі зміни військово-політичної обстановки в Європі.

…Штабам військових округів (фронтів) і підпорядкованим їм армійським і корпусним штабам до 1 липня 1941 року бути готовими до проведення наступальних операцій, завершивши відповідні командно-штабні ігри… Жодних інших заходів без особливого розпорядження не проводити» (Бунич И. Операция «Гроза». Киев, АСК, Санкт-Петербург, Облик, 1998 г. Книга вторая, с. 597).

Оборона, якої не було
У контексті обговорюваних «Міркувань…» необхідно нагадати про те, що планів оборони Червона Армія не мала. Ні стратегічних, ні фронтових, ні армійських, ні дивізійних. Їх навіть не розробляли. Будь-но вони, ними давно вже козиряли б прибічники сталінських міфів. А те, що нам «підсунули» плани прикриття (тобто оборони кордонів), котрі, як було показано вище, містили і наступальні завдання, свідчить лише про те, що нас досі сприймають за «гвинтиків». Доки ж?

Навіть після «раптового» нападу (лапки тому, що військово-політичне керівництво СРСР просто не хотіло вірити в його можливість, попри повідомлення розвідки і свідчення перебіжчиків) команди перейти до хоча б позиційної оборони (тобто відступити, обкопатися, перегрупувати сили з урахуванням конкретної обстановки) не було. Її дали лише в серпні, коли вже було «перемелено» у безплідних спробах наступу кадрові, найбільш підготовлені частини Червоної Армії, і діри у розваленому фронті довелося затикати горами трупів ненавчених ополченців.

Розбирати зараз явно нездійсненні генштабівські директиви від 22 червня 1941 року №№1, 2, 3 й інші причини червневого розгрому в цій статті не будемо — це тема окремої великої, серйозної і необхідної розмови. Найбільш нетерплячим і допитливим можу порадити ознайомитися із зазначеними директивами самостійно (ВИЖ №№5, 6 за 1989 р. «Первые дни войны в документах»). Скажу лише, що директива №3 містить багато наступальних положень з аналізованих «Міркувань…», особливо для «нашого» ПЗФ.

Якби…( замість висновку)
Дозволю собі завершити розбір «Міркувань…» трьома цитатами, якими, на мій погляд, сказано майже все.

«Випереджальний удар врятував би нашій Батьківщині мільйони життів і, можливо, призвів би значно раніше до тих же політичних результатів, до яких країна, розорена, голодна, холодна, втративши цвіт нації, прийшла 1945 р., встановивши знамено перемоги над Рейхстагом.

І те, що такого удару завдано не було, що наступальна док­трина, старанно розроблена в Генеральному штабі Червоної Армії й енергійно здійснювана в травні—червні 1941 р., не була реалізована, можливо, є одним із основних прорахунків Сталіна» (Сахаров А.М. Война и советская дипломатия: 1939—1945 гг. () Вопросы истории №7,
1995 г., с. 26).

З цією думкою перегукується позиція доктора історичних наук М.Мельтюхова: «На жаль, не зумівши правильно оцінити загрозу німецького нападу… Сталін як мінімум на місяць відклав завершення військових приготувань до удару по Німеччині, котрий, як ми тепер знаємо, був єдиним шансом зірвати німецьке вторгнення. Мабуть, це рішення є одним із основних історичних прорахунків Сталіна, котрий втратив сприятливу можливість розгромити найпотужнішу європейську державу і, вийшовши на узбережжя Атлантичного океану, усунути вікову західну загрозу нашій країні» (Правда Виктора Суворова. М., Яуза, 2006 г.,
с. 99).

Та більш реалістичною мені здається думка раніше згаданого Б.Соколова:

«Якби радянські генерали могли глянути правді у вічі й реально оцінити стан своїх військ, то вони мали б ще напередодні війни постаратися переконати Сталіна от у чому: Червона Армія проти вермахту в найближчому майбутньому успішно наступати не може. Оптимальним способом бойових дій для Червоної Армії була б оборона з розташуванням основного угруповання військ
по лінії укріплень на старому державному кордоні. У західних районах Білорусі та України й у Прибалтиці слід було б тримати лише невеличкі рухливі частини прикриття, котрі мали б тільки з’ясувати угруповання і напрям основних ударів противника, а потім відступити до головних сил. Літаки треба було застосовувати лише над бойовими порядками своїх військ для відбивання ворожих атак, а танки — лише невеличкими групами для безпосередньої підтримки піхоти. Це більше відповідало б рівню підготовки радянських солдат і офіцерів. Однак замість цього Сталін і його генерали від першого і до останнього дня війни прагнули дотримуватися наступальної стратегії, що призвело до важких утрат» (Вторая мировая. Факты и версии. М., АСТ—ПРЕСС, 2006 г.).

Правильно. Оборона завжди є простішим видом бойових дій, аніж наступ. Тим паче, коли її здійснюють на своїй території. Тактика вимотування і виснаження німецько-фашистських військ значно раніше дозволила б перейти до успішних наступальних дій. Ех, якби та аби...

На завершення необхідно сказати, що і Гітлер, і Сталін одночасно готували один проти одного не попереджувальні (превентивні), а наступальні удари, агресивні війни. Першим напав Гітлер, тому вермахт і домігся спочатку певних успіхів. Але розпочата восени 1941 року народна війна зумовила, зрештою, нашу перемогу.

Сообщение отредактировал A_Hill - Apr 22 2009, 22:45

[sin x]

Непідписаний першотвір
Ці ж історики стверджували, що коли «Міркування...» не підписані наркомом оборони С.Тимошенком і начальником Генштабу Г.Жуковим (хоча їхні підписи і позначені), а тим більше не затверджені Й.Сталіним, то вони, мовляв, не мали юридичної чинності. Чиста казуїстика! І ці «Міркування...», і попередні ніким не були підписані з метою забезпечення абсолютної таємності.

Те ж можна сказати і з приводу їхнього затвердження. Ось думка згаданого в преамбулі кандидата військових наук Кисельова: «Таким чином, намічені в «Міркуваннях...» від 15 травня 1941 року заходи почали втілюватися в життя, що було б неможливим без їхнього затвердження політичним керівництвом, тобто Сталіним».

Втілення в життя
От факти виконання заходів щодо маскування:

Т. е. доказательств что документ подписан нету! Все остальное можно считать теорией, фантастикой, фальсификацией и т.д.

Сообщение отредактировал sin x - Apr 22 2009, 23:21

[А.Н.Оним]

Нет, просто оставить все как есть, а на западной Украине бойцам УПА присвоить ветеранов(тем кто воевал). И не раздувать с этого политической бульки. Они воевали за свою землю, а наши деды воевали под указом против фашистов. Оба лагеря были узурпаторами на земле УПА. А вся эта ругань, не более чем война политиков за голоса. Как и с нац языком.

Каким боком бойцы УПА относятся к ветеранам ВОВ?

ЗЫ Что значит на земле УПА?

Ну, раз влада не може заткнути 80-90 річних старих пердунів, замінивши почесне "учасник ВВВ" на однакове для всіх "учасник бойових дій", то треба дочекатись їх смерті, щоб вся ця історія сприймалась як факт.

"участник боевых действий" есть. Под этим "знаменем" собран и всякий сброд.
МБ лучче " участник освободительного движения Украины во второй мировой войне" и выделить набор "льгот"?

Крикун може в зрозумілій формі питання повторити?

Повторяю:
Где находились внутренние войска во время февральских/октябрських событий 17 года?

2. Они воевали за свой край, интересы, культуру и язык. А не прогнулись как все под натиск революции. Это типа как сейчас влезет Россия танками и сделает тут провинцию России, я точно пойду с автоматом на них. И по вашему, Федор, я буду бандитом?

Если Вы будете воевать за эфимерное образование (страну) "цветущий Киев" то да. Если за страну Украина/Россия - нет //по материалам описаного Вами варианта/

[А.Н.Оним]

ЗЫ Также не совсем понятна логика Вермахта. Захватили туеву хучу новеньких (ниразу не использовавшихся) танков и самоходных орудий и... не использовали почти ниодной.
К чему бы это...

[Ipman]

Каким боком бойцы УПА относятся к ветеранам ВОВ?
Если Вы будете воевать за эфимерное образование (страну) "цветущий Киев" то да. Если за страну Украина/Россия - нет //по материалам описаного Вами варианта/

1. Отнести не к ветеранам ВОВ, а к участникам боевых действий. Или же освободительной борьбе.
2. Я описал вариант того что они боролись с оккупантом под которым уже прогнулась вся страна, а они еще нет (комуняк с их вождем). Фашизм - однозначно зло, но комунизм в всех его проявлениях я считаю похожим злом, и лично я б с ним боролся так же. Наелись уже этого равенства, все равны - все бедны, а если ты веришь в бредовую идеологию и тусуешся в партии значит получишь миску побольше.

Сообщение отредактировал Ipman - Apr 23 2009, 0:00

[Blick]

ЗЫ Также не совсем понятна логика Вермахта. Захватили туеву хучу новеньких (ниразу не использовавшихся) танков и самоходных орудий и... не использовали почти ниодной.
К чему бы это...

А вот это как раз вполне логически объяснимо.
Снаряды где брать для этих самых орудий и танков???? Захваченных боеприпасов не хватит.
Да и первые советские САУ и танки, прямо скажем, были не ахти...

[Дядя Джек]

МИД РФ опубликовало документы о преступлениях ОУН - УПА

Предоставленные Госархивом Российской Федерации документы, свидетельствующие о сотрудничестве националистических формирований на Украине в годы Второй мировой войны с нацистами и их злодеяниях.

Архив
сейчас начнутся крики,что это подделка...
господа,это фотокопии документов, а не сивый бред пользователей ЖЖ.
читайте..много интерсного...

конечно это всё правда, особенно простенькие писульки, которые не проштампованы, практически не пронумерованы и печатями не заверены.

думаю таких вот документов можна вообще найти миллионы с обеих сторон дискуссии.

как то не вяжется это с практикой ведения домоводства, в котором компетентные органы всё стараются заверить, особенно смешны какие то там акты без печатей и штампов организаций/архивов. не солидно выглядит както...

[olex@]

никто не спорит--во всех нациях были есть и будут предатели. и беларусы,и русские служили у немцев не с меньшим успехом...
но уважаемые--ИЗ НИХ НИКТО НЕ ДЕЛАЕТ ГЕРОЕВ!!!
я не могу представить себе демонстрацию предателей где-нибудь в центре Брянска или Смоленска.
не могу представить развешенную по Москве рекламу памяти "власовцев"...просто потому,что там это НЕВОЗМОЖНО... а вот здесь...

А що десь Власов чи вірніше РОА воювали з німцями? Чи може десь просто сказав, гітлерівці - мої вороги, бо вони нищать мій народ?

Каким боком бойцы УПА относятся к ветеранам ВОВ?

Саме тим, що з 42-43 рр. почали воєнні дії проти фашистів, в тому числі.

Сообщение отредактировал olex@ - Apr 23 2009, 8:04

[olex@]

Я вижу, у нас с некоторыми "господами" совсем разное представление о ВОВ.

Процитирую, хоть не совсем в тему.

» Нажмите, чтобы показать спойлер - нажмите опять, чтобы скрыть... «

Много лет я спорил - в жизни, в сети - с людьми, которые рассказывали мне про мою страну какие-то странные вещи.
Я пытался что-то доказывать, обосновывать, приводить цифры, свои воспоминания, воспоминания и впечатления друзей и знакомых - но они стояли на своём. Было так - а не иначе.
"В 1981 на центральном рынке города Новосибирска на единственном мясном прилавке рубили что-то вроде дохлой лошади" - говорил мне Петр Багмет, известный в фидо, как "пан аптекарь".
Помилуйте? пан аптекарь! - но я жил в двух кварталах от этого рынка - и он был весьма богат! Я же там был! Так и он там был...
И меня вдруг осенило! Мы жили в разных странах! Да что там в разных странах - в разных реальностях! И не только пан аптекарь - но немало других.
Мне даже стало жалко их - в такой страшной и неприглядной реальности ОНИ жили. Уже в детском саду их били воспитатели, ненавидели и изводили другие дети, их кормили насильно мерзкой липкой кашей.
В моем садике были замечательные жёлтые цыплята, выложенные кирпичом жёлтым по силикатному, воспитатели читали нам замечательные книжки, к нам приходили шефы с кукольными спектаклями. Были огромные кубики, с полметра, из которых можно было строить корабли и замки. Настольные игры, игрушки куклы - все было. А на праздники мы устраивали замечательные утренники, вылезая из кожи, чтобы порадовать родителей. Мы декламировали стихи, танцевали, пели. Даже помню, на ложках играли. А с какой гордостью мы показывали моряцкий танец в родительском НИИ! А какой матросский воротник и бескозырку сшила для меня мама!
А ИХ с самых детских лет их посылали с шести утра стоять в очередях, за молоком. И даже в новый год в подарках им давали маленькие сморщенные, кислые мандарины! Но я - то помню - что мои мандарины были очень-очень вкусные!
И даже дома их кормили какими-то ужасными синими курами, серой лапшой. И сахар был у них серый, мокрый и несладкий.
И в школе им было тяжело. Над ними издевались тупые учителя. От них в библиотеках прятали книги.
А в моей реальности - мне приносили новинки, с ещё не просохшими штампами.
Учителя у меня по большей части были замечательные люди.
А ещё их, почти всех, насильно загоняли. Сначала в октябрята, потом в пионеры. И всю дальнейшую жизнь загоняли. Куда только не загоняли. Да, их реальность можно было только стойко переносить.
Летом я один сезон проводил в пионерском лагере, другой - с бабушкой в городке отдыха "Радуга", и минимум раз в два года мы ездили всей семьёй в Крым, в Анапу. Море, ракушки, крабы, арбуз, закопанный глубоко в мокрый песок - это Анапа. Это здорово! Им - путёвок не давали, их лагеря больше напоминали концентрационные, чем пионерские, городков отдыха не было.
Да, потом их загоняли в комсомол. В их комсомоле надо было молчать на собраниях и выполнять приказы. И были злые партийные кураторы. Если ты не слушал злого куратора - то могло случиться что-то страшное. Такое страшное. что ОНИ даже сказать не могут.
Я же перевернул первое же отчётно-выборное, после чего сам оказался в комитете комсомола. И партийным куратором у нас была Лидия Аркадьевна - милейший человек.
Их с самого детства отрезали от заграницы. Им не давали встречаться с иностранцами, а если вдруг такое случалось - то забирали все, что иностранец давал бедному ребёнку.
Ужас, правда? А в моей замечательной стране - были клубы интернациональной дружбы. Мы общались с американцами, англичанами, немцами. И с западными - тоже. Переписывались даже. Чехи и словаки вообще были как родные. Французов, правда, не помню. А когда к транзитного самолёта сняли пожилого шотландца с сердечным приступом - его не спрятали от народа в спец лечебнице, как это произошло бы в ИХ мире - а положили в ветеранскую палату к деду. И сестра бегала к ним переводить. И потом даже бандероль с какими-то сувенирами пришла. И её никто не отобрал. Ведь это была не их - НАША страна.
А ещё мне жалко их родителей. Они были такие хорошие - но их всегда затирали злые начальники. Денег всегда не хватало, и они искали какие-то шабашки. а злые начальники им запрещали эти шабашки искать. И работали с ними всегда плохие люди - они все время завидовали. Их родителей тоже загоняли - в партию.
Один из НИХ почему-то очень гордился, что комбайны, которые изобретал его папа очень плохо работали. Хотя папа был очень талантливый.
И моя мама была очень талантливая. но её "изделия" почему-то работали. И я гордился именно этим. Наверное, потому, что это было в другой стране. А начальник у нее был жук. но почему-то это было скорее похвалой. Он был чернявый и очень хитрый - я хорошо его помню.
А ещё мама была изобретателем. И статьи писала. И её за это не наказывали, а наоборот - платили деньги. И почему-то в партию её никто не загонял.
А ещё им врали. Все. Газеты, радио, телевизор, учителя. Даже родители. Одна девочка спросила - папу - почему он слушает Аркадия Северного - ведь это враг ? А папа ответил - потому что врага надо знать в лицо. А сам просто его любил, этого Северного. Ещё этот папа рассказывал - что заставляли его прислушиваться во время олимпиады к разговорам с иностранцами - и докладать куда надо, а при возможности разговоры сводить к правильным. Но ведь ему уже не было веры, правда?
Став старше, я заметил, что реальности разошлись не в момент моего рождения.
В "их" стране - кабанчика приходилось резать ночью, чтоб не забрал комиссар... А в моей в это время уже и комиссаров-то не было, в начале 70-х.
Они жили в какой-то странной "верхней вольте с ракетами" - а мы в великой мировой державе.

Даже Великая Отечественная Война у нас оказалась разной. В их реальности - врага "завалили мясом", воевал некий странный субъект под названием "простой мужик". Коммунисты - отсиживались в тылах. Все. Поголовно. На одного убитого немца приходилось четыре, а то и пять убитых "простых мужиков". но "простой мужик" таки победил. Вопреки всем. И коммунистам в тылу, и Жукову, который спал и видел, как побольше "простого мужика" извести. И командирам, которые только с ППЖ развлекаться могли и пить трофейный шнапс, добытый "простым мужиком". А особенно - вопреки лично тов. Сталину. Танки у нас были плохие. Автоматы плохие. Самолёты плохие. Но только те, которые наши. Союзники поставляли нам хорошие. Вот именно хорошими танками "простой мужик" и победил. Но злой Сталин забрал у "простого мужика" все плоды победы, а самого "простого мужика" посадил в Гулаг. Такой он был нехороший.
В моей реальности - тоже была война. Но в ней воевали все. И партийные и беспартийные. Все советские люди - кому позволяло здоровье и возраст. И даже кому не позволял - шли воевать тоже. Коммунист дед Иван Данилович, до войны - сельский учитель - погиб при прорыве у местечка "Мясной бор". Коммунист дед Федор Михайлович Гаврилов, до войны - директор школы - прошёл всю войну, был ранен, награждён орденами и медалями. потери на той войне были страшными. но именно потому, что враг не щадил гражданское население. А солдат погибло почти столько же - сколько у врага и его союзников вместе на восточном фронте. Потому, что воевали хорошо - и быстро учились. И была техника, которую производила наша, советская промышленность. Отличная боевая техника. Было тяжело - но моя страна победила.
Мы - жили, строили, думали о будущем, учились. Нас волновали мировые проблемы.
А они - думали как свалить эту мерзостную систему.
И самое страшное - свалили. И тут реальности на короткое время пересеклись - потому что исчезла и моя страна.
Мы, те кто был в ней счастлив - даже не подозревали, что свое счастье нужно защищать, держаться за него зубами и ногтями.
Вот и не защитили.
А дальше - миры вновь разошлись. У "них" настало счастье - ведь появились бананы, колбаса, женское белье и свобода.
А у нас - началась полоса трагедий - разваливалась наука, производство, вчерашние союзные республики охватил огонь войны, в котором бывшие советские граждане убивали бывших же советских. Старики остались без защиты и гарантий.
Но это уже совсем другая история.

Я відповім записом з блогу германича: http://germanych.livejournal.com/116736.html#cutid1
Вы за какой СССР?

» Нажмите, чтобы показать спойлер - нажмите опять, чтобы скрыть... «

Помнится, была в 70-х миниатюра, которую читал со сцены юморист Винокур. Что-то там такое про исполнителя «Попутной песни» Глинки. Исполнитель давал пианисту ноты и долго объяснял: «Тут играем, тут не играем, тут жирное пятно – рыбу заворачивали, тут снова играем, а вот тут не играем».

Многие совки, особенно те, в ком советский патриотизм пробудился как-то неожиданно внезапно и поздно, относятся к истории СССР точно так же, как тот винокуровский исполнитель к нотам. Для них нет сплошной истории СССР, а есть какая-то причудливая мозаика: «Вот это было, этого не было, вот это СССР, а вот это уже не СССР, а тут и вовсе жирное пятно – рыбу заворачивали».

Фактически, совки отстаивают светлый образ не реальной страны, а чего-то ими же самими выдуманного, слепленного из тех фактов, которые лично совкам кажутся выигрышными при полном игнорировании всего остального. Всё прочее с омерзением отбрасывается и «разоблачается», как клевета, ложь, фальшивка на светлый образ СССР. Собственно, совки ведут себя как классические сектанты, не желая видеть правду о их любимом выдуманном герое.

Так вот в этой связи мне хочется спросить у совков: Совки, ответьте честно и прямо – вы за какой Советский Союз? За тот, который наградил Тимашук Лидию Федосеевну орденом Ленина? Или же вы за тот Советский Союз…

…который орден Ленина у Тимашук Л.Ф. отобрал?

И ведь разница между этими двумя СССР – всего пара месяцев; 20 января 1953 года её наградили, а уже 3 апреля признали награждение ошибочным. Что же случилось за эти два с половиной месяца? Всё верно, умер Великий Вождь Народов Иосиф Виссарионович. И те же самые люди, которые были верными соратниками И.В., стали отменять дела рук его. А прошла ещё пара лет, и один из ближайших сподвижников – Никита Сергеевич, метал громы, молнии и проклятия в адрес недавнего Отца Народов. И всё это был Советский Союз.

Так вы за какой, совки? Неужели вы не понимаете, что защищая и мифологизируя один, необходимо уничтожить и облить помоями другой. Если запуск первого искусственного спутника и первого космонавта – это предмет гордости (и вполне оправданной гордости), то следует признать, что это был Советский Союз Хрущёва. Того самого Хрущёва, который нанёс удар по системе ГУЛАГа и публично признал совершаемое в 30-40-х годах – преступлением. Заметьте, совки, по образу Сталина нанесли удар вовсе не братья Стругацкие. Нет, по Сталину ударил с трибуны съезда верный ленинец Хрущёв. Берию расстрелял не режиссёр Тарковский или какие другие метущиеся советские интеллигенты, а генералы Советской армии.

Если же истинный Советский Союз – это СССР Сталина, то следует признать Хрущёва гнусным негодяем, а заодно признать гнусными негодяями и всех, кто ему помогал уничтожать Л.П. Берию, включая высших руководителей армии, МВД и госбезопасности. И уж тогда неминуемо следует признать, что Советский Союз такого гнусного негодяя, как Хрущёв, просто не может быть хорошим и правильным Советским Союзом. И тогда не следует очень уж педалировать космические достижения, ибо на фоне такого злодеяния, как вынос тела Отца Народов из мавзолея, должны померкнуть любые другие достижения.

А ведь дальше был ещё Советский Союз Брежнева. Который вырос из Советского Союза Хрущева. А этот Советский Союз (брежневский), отстоял от сталинского ещё дальше, ибо признал западные Правда человека, на что Сталин не пошёл бы ни при каких обстоятельствах. Вы ведь должны помнить, совки, что произошло в Хельсинки 1 августа 1975 года. Это ведь не академик Сахаров, а Генеральный секретарь ЦК КПСС Л.И. Брежнев подписал документ, признав Права человека. Это именно Л.И. Брежнев, подписав этот документ, обязался соблюдать авторское право. И – вот фокус – как только СССР лишился права безнаказанно воровать западные объекты авторского права, так сразу дела в экономике СССР пошли резко вниз, а сама экономика стала стремительно переходить на капиталистические рельсы. Брежневский СССР и СССР Сталина – это словно два разных государства. А вы, совки, за какой?

Ответьте совки хотя бы самим себе: что именно вы защищаете, когда говорите: «В СССР жилось лучше»? В каком СССР жилось лучше? Какой СССР был самым правильным? Какой СССР вы защищаете? Ау, совки, не молчите!