День памяти жертв Голодомора Опции

[Serg]

Улас Самчук "Марія"
І тільки не треба заливати, що це художній твір.

А не приходит в голову что голодомор ООН не признает потому что и тогда и в какой то мере сейчас забирают (тогда ВСЕ, сейчас немного оставляют) свои же местные можновладцi - тогда савецкие, а сейчас демакраты./Кто когда нибудь сталкивался с сельским хозяйством знает что зажиточные крестьяне этой стране пока НЕ НУЖНЫ.

[BoraP]

Мое мнение, что Геноцид был, однозначно!
Мой дед рассказывал, как он сбегал из села на заработки, причем не денег, а еды и ездил куда-то в Беларусь. А потом как шпион ночью, пробирался обратно в село, поскольку на дорогах стояли посты и из села никого не выпускали, а тех кто возвращался обыскивали и забирали продукты, у него умерло от голода две маленькие сестры.
И это рассказывалось полушепотом вечером на кухне еще в 80 годах, он так и умер не поверив до конца в то, что то страшное время когда за подобные разговоры можно было пострадать, прошло.
Можно спорить о том, кто в этом виноват, конкретные люди, или власть в общем и кто должен сейчас за это отвечать и каким образом. Но это уже вторичный вопрос, главное, что факт исскуственного создания голода и удержания подобной ситуации, лично для меня не требует доказательств.
Пусть будет земля пухом всем погибшим!

[Serg]

Мое мнение, что Геноцид был, однозначно!
Мой дед рассказывал, как он сбегал из села на заработки, причем не денег, а еды и ездил куда-то в Беларусь. А потом как шпион ночью, пробирался обратно в село, поскольку на дорогах стояли посты и из села никого не выпускали, а тех кто возвращался обыскивали и забирали продукты, у него умерло от голода две маленькие сестры.
И это рассказывалось полушепотом вечером на кухне еще в 80 годах, он так и умер не поверив до конца в то, что то страшное время когда за подобные разговоры можно было пострадать, прошло.
Можно спорить о том, кто в этом виноват, конкретные люди, или власть в общем и кто должен сейчас за это отвечать и каким образом. Но это уже вторичный вопрос, главное, что факт исскуственного создания голода и удержания подобной ситуации, лично для меня не требует доказательств.
Пусть будет земля пухом всем погибшим!

Не путай исскуственный голодомор и геноцид. Геноцид -это когда одна национальность истребляет другую.ЗЫ Голодомор признают ВСЕ.

[BoraP]

Не путай исскуственный голодомор и геноцид. Геноцид -это когда одна национальность истребляет другую.ЗЫ Голодомор признают ВСЕ.

Спасибо за поправку.
Тогда ответьте, почему этот искуственный голодомор произошло именно на территории Украины? Против кого он был направлен? В чем была цель его организаторов? Когда я отвечаю себе на эти вопросы, у меня выходит Геноцид.
И то, что это делалось по национальному признаку, учитывая все то, что нам сейчас о том времени известно, мне кажется весьма вероятным.
НО лично мне все равно почему гибли люди, им я думаю это было тоже не важно , главное для меня , что это был искуственный процес!

Признают все, а кто за это признан ответственным?

[olex@]

Спасибо за поправку.
Лично мне все равно почему гибли люди, им я думаю это было тоже не важно , главное для меня , что это был искуственный процес!
То, что это делалось по национальному признаку, учитывая все то, что нам сейчас о том времени известно, мне кажется весьма вероятным.
Признают, и кто за это признан ответственным?

Інститут національної пам’яті України вимагає суду над винними у Голодоморі

» Нажмите, чтобы показать спойлер - нажмите опять, чтобы скрыть... «

Голова українського Інституту національної пам'яті Ігор Юхновський в інтерв'ю Бі-Бі-Сі повідомив, що його установа готується до юридичних кроків, які можуть завершитися судом над винними у Голодоморі.

За словами академіка Ігоря Юхновського, метою таких юридичних кроків є встановлення імен осіб, а також владних органів того часу причетних до конфіскацій харчів та інших дій, що призвели до мільйонних жертв.

Ігор Юхновський зазначив, що зараз робота відбувається на рівні вивчення задокументованих свідчень очевидців та оцінки архівних матеріалів, які можуть бути використані у юридичних діях.

"Існують у нас десятки тисяч нотаріально засвідчених свідчень людей, які говорять про той чи інший вид злочину. Таким чином ми ці злочини будемо доводити як на основі матеріалів архівного характеру, радянських архівних матеріалів, що є тенденційними матеріалами, так і на основі свідчень свідків, які ми зараз систематизуємо і намагаємося зробити офіційними», - поінформував Юхновський.

Як повідомлялося, Україна ініціює заходи із вшанування пам'яті загиблих від голоду, які мають досягти кульмінації у листопаді, коли виповниться 75 років початку Голодомору. Також Україна домагається визнання на міжнародному рівні Голодомору 1932-33 рр. геноцидом Українського народу.

На сьогодні Голодомор геноцидом визнали більш як 15 держав світу.

Натомість Росія, яка проголосила себе правонаступницею Радянського Союзу, та проросійські сили в Україні доводять, що голод був наслідком неврожаю, та окремих помилок влади.

Британська газета Тhe Times у понеділок надрукувала дві статті, присвячені темі Голодомору в Україні, які містять свідчення очевидців.

Тhe Times цитує відомого британського письменника Джорджа Орвелла, який у 1946-му зазначав, що "туман брехні і дезінформації" вкриває такі речі, як голод в Україні.

Часопис доходить висновку, що той туман до кінця не розвіявся навіть з розвалом комунізму. Втім Тhe Times у редакційній статті наголошує на потребі історичного визнання однієї з найбільших катастроф минулого століття, хоча й зазначає, що тут є ризик того, що взаємини між Україною та Росією погіршаться, а довіру Кремля до Заходу буде підірвано.

"Не Україна проштовхує націоналістичні питання. Росія за часів Володимира Путіна та Дмитра Медвєдєва послідовно вдавалася до зверхнього та обструкціоністського підходу у стосунках з колишніми радянськими республіками. Те, що Росія ставить під сумнів, що Голодомор був спрямований проти українців є послідовною політикою втручання Росії в президентську кампанію в Україні 2004-го року та економічної блокади в Грузії 2006-го року", - пише Тhe Times.

За матерiалами Українська служба Бі-Бі-Сі

Україна діє - світ змінюється
Катерина Ющенко, для «Главреда»
http://www.glavred.info/archive/2008/06/26/123013-5.html

Шановні читачі! Дозвольте презентувати вам спільний проект Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000» та незалежної аналітичної агенції «Главред» «Україна пам’ятає – світ визнає», започаткований до 75-ї річниці Голодомору 1932-33 рр.

» Нажмите, чтобы показать спойлер - нажмите опять, чтобы скрыть... «

Цей проект покликаний розпочати обговорення уроків, які Україна повинна засвоїти через призму вивчення і осмислення Голодомору 1932-33 рр. Ми бачимо це як роздуми про історичну пам'ять, яка через факти та їхню об’єктивну інтерпретацію допоможе Україні вже сьогодні будувати своє життя свідомо і з перспективою на завтрашній день.

У цьому році минає три чверті століття з того часу, як комуністичний сталінський режим здійснив чергову, найжахливішу спробу знищити український народ.

Сьогодні вже доведено, що Голодомор 1932-33 рр. був штучно організованою акцією проти українців, які не бажали бути слухняним елементом тоталітарної радянської машини. Жертвами голоду стали мільйони людей. Кожна родина в Радянській Україні і на Кубані втратила когось з рідних. Моя родина з боку і батька і матері не були винятком. Як і родини багатьох людей, що читають цю статтю. Це була одна з тих вселенських катастроф, після яких народи відходили у небуття.

Але, не дивлячись на страшні втрати, Україна вижила. Проте, це вже була інша країна. Її долю було штучно змінено, її місію в світі намагалися стерти. Десяткам мільйонів людей спробували силою нав’язати інше життя, ворожий світогляд.

Понад півстоліття цей геноцид залишався викликом минулого, на який українська нація не могла дати відповідь. Ініціатори і виконавці Голодомору, їхні політичні нащадки намагалися зробити все, щоб пам'ять про цю трагедію зникла назавжди.

Однак, незважаючи на всі заборони, утиски, репресії, Україна пам’ятає людей, що були вбиті тільки за те, що прагнули жити на своїй землі як їм хотілося, як заповідали їхні батьки.

Усі ми – діти і онуки тих, хто врятувався. Нас могло бути в кілька разів більше. І всі, кого ми зараз не дорахувалися – це наші рідні, чиї душі не народилися у цей світ, бо хтось хотів насильно створити «світле комуністичне майбутнє».

Наш святий обов’язок перед минулим – вшанувати пам'ять загиблих. Встановити пам’ятники, запалити свічки, прочитати молитви, впорядкувати могили, розповісти про них нашим дітям. Але це далеко не все. Голодомор не є проблемою тільки минулого – він є проблемою сучасних українців і буде проблемою прийдешніх поколінь, якщо ми не зробимо висновки.

Пам'ять про жахи голоду перетворилася на біль і СТРАХ, які глибоко засіли у душі кожного, хто пережив 1930-ті роки, і передавалися далі на генетичному рівні.

У цьому вступному слові неможливо проаналізувати усі наслідки Голодомору для України – з цієї теми вже оприлюднено багато досліджень, де науковці детально реконструюють механізм застосування терору голодом і його жахливі результати. Висновок єдиний – Голодомор змінив етнічний склад населення України і на рівні підсвідомості, на рівні менталітету і світогляду він досі негативно впливає на нас.

Що відбулося? 75 років тому Голодомор забрав життя, за різними оцінками, 10% – 25% населення України, а решті скалічив душі. Він зіштовхнув Україну з її власного шляху. Зараз він заважає Україні навчитися САМОСТІЙНО, не боячись і вірячи у свої сили формувати власне майбутнє.

Адже мова в жодному разі не йде про повернення в минуле, про відкидання тих років, які Україна прожила після Голодомору. Це неприпустимо, бо ці сімдесят років – це так само наша історія. Це життя людей, які здолали багато перешкод, які вражали світ своїми досягненнями, але які дуже часто не були вільні у своєму виборі.

Робити осмислений, часом – нелегкий, але СВІЙ вибір можуть тільки вільні люди, що створюють вільне суспільство.

Народ, яким керує підсвідомий страх, не може творити і бути щасливим, він може тільки підкорятися чужій волі. Еліти цього народу, які так само бояться взяти на себе відповідальність, можуть бути тільки маріонетками. Вони приречені жити за чиїмись правилами, постійно оглядатися і виконувати чиїсь примхи. Треба мати велику мужність, щоб знайти власну долю і реалізувати власне призначення.

Тема Голодомору дуже складна для вивчення і переосмислення. По суті, це важкий шлях до себе, шлях до одужання нації, історична пам'ять якої, як рятівна нитка Аріадни, допоможе нам звільнитися від тягарів.

Ми або пройдемо цей шлях до кінця, або втратимо право називатися нащадками тих, хто вже тисячі років тому вирощував хліб, хто створив державу Київська Русь і освятив її, хто побудував Святу Софію та Лавру на схилах Дніпра, нащадками славних лицарів-козаків, які боронили Україну від різноманітних загарбників, любили її більше життя і передали нам.

Звільнення від страху і стереотипів - це клопітка робота, яка потребує багато зусиль. Але її можна виконати. Відродження пам’яті про Голодомор свідчить, що український народ може здолати усі перешкоди і завоювати достойне місце в світі.

Замисліться на хвилину.

Чи могли ми у перші роки незалежності мріяти, що про мільйони загиблих співвітчизників публічно, не від кого не ховаючись, згадають українські можновладці?

Чи могли ми про це мріяти навіть п’ять років тому, у 2003 р., коли Міжнародний благодійний фонд «Україна 3000» започаткував програму «Уроки історії: Голодомор 1932-33 рр.» і тема Голодомору вперше розглядалася під час парламентських слухань? Коли цілі фракції відмовлялися навіть чути про злочини проти людяності, що відбулися на їхній Батьківщині? Ще і зараз не всі з них можуть казати правду, але ситуація кардинально змінилася.

У 2006 р. Верховна Рада України прийняла Закон, яким Голодомор визнається актом геноциду проти української нації. 63% населення повністю підтримує це рішення, і рівень розуміння і підтримки з року в рік збільшується. Голодомор так само визнали геноцидом у майже 20 країнах світу і кількість цих країн постійно зростає.

Якщо б хтось ще у 2000-му році сказав, що так буде, його б вважали фантазером.

Окремі заяви з теми Голодомору зробили ООН (2003 р.) та ЮНЕСКО (2007 р.). У цих документах ще немає слова «геноцид», мова йде про вшанування пам’яті загиблих. Але чи могли ми 10 років тому сподіватися, що на таких поважних світових форумах, які розглядають проблеми усього людства, взагалі звучатиме тема Голодомору?

Пройде ще деякий час і світова спільнота неодмінно визнає те, що вже засвідчено тисячами оприлюднених документів і десятками тисяч зібраних свідчень очевидців. У світі побачать всі ці докази. Ми неодмінно донесемо їх через виставки, публікації, фільми, конференції тощо.

Чи вірили дослідники з української діаспори, які впродовж 1950-1970 рр. публікували перші розвідки і правдиві факти про Голодомор, що їхні слова почують на всіх континентах?

Чи могли сподіватися на початку 1980-х рр. дослідники Роберт Конквест та Джеймс Мейс, які працювали у Гарвардському університеті, що їхні книги перевернуть ставлення західної академічної науки до проблеми Голодомору? У той час, коли авторитетні радянські вчені були змушені називати їхні дослідження «підривною діяльністю» і пропагандою.

Зараз вже нараховується понад 20 000 статей, монографій, збірників документів, які висвітлюють різні аспекти історії Голодомору, його причини, перебіг і наслідки. Пошуки тривають.

25 років тому в Україні і світі сперечалися, а чи був взагалі голод? 20 років тому навіть керівництво українських комуністів визнало, що голод був, але пояснювало його посухою і певними «помилками» в економічній політиці. 10 років тому Україна усвідомила, що голод виник внаслідок дій комуністичного режиму, обговорення почалося в контексті чи був це навмисний злочин, чи радянські керманичі проводили страшний експеримент над власним народом?

Зараз теза про злочинний характер Голодомору базується на тисячах доказів. Дискусії, переважно, тривають щодо формальних моментів і деталей: чи можна його визнати геноцидом згідно з діючими міжнародними конвенціями, чи слід говорити про злочин проти людяності, чи є якийсь інший термін? Скільки мільйонів загинуло – 5, 7 чи 10? Що вважати хронологічними рамками Голодомору – 1932-33 рр., чи врахувати голодні прояви ще у 1930?

Чи могли ми сподіватися на такий результат? Але нація не просто сподівалася – вона діяла, і це змінило світ навколо.

Зважте, все це робилося і робиться, незважаючи на страшенний опір впливових сил, яким не вигідна правда про Голодомор, які хочуть бачити Україну пригніченою, другорядною і слабкою.

Саме тому дуже хотілося б подякувати усім – науковцям, журналістам, дипломатам, свідкам – усім, хто допоміг відкрити істину про Голодомор.

Отже, усвідомлення значення Голодомору – це саме той шлях до себе, прагнення осягнути власну сутність. Україна починає сприймати власну історію через призму доказів, фактів, а не ідеологічних настанов різних «доброзичливців».

Це прецедент, який повинен бути застосований і до інших складних сторінок історії. В жодному разі не для її перекручування у той чи інший бік. А тільки заради відновлення справедливості. За свою правду треба боротися. Це важко, але як по-іншому? Тільки так нас будуть поважати у світі.

Тому ми закликаємо усіх українців долучитися до вшанування пам’яті жертв трагедії. Вивчіть історію своєї родини, поставте свічку, допоможіть впорядкувати забутий цвинтар – це маленькі кроки, які об’єднають країну і допоможуть їй стати вільною.

Таке прагнення не може бути спрямоване проти когось – це все спекуляції нещирих політиків. Ми впевнені, що мине кілька років, і ті наші сучасники в Україні і за кордоном, хто сьогодні відмовляється визнати Голодомор геноцидом, перестануть бачити у правдивому висвітленні української історії загрозу для себе.

Адже чого боятися правди, якщо ти ні в чому не винен, і, навіть, більше – якщо ніхто тебе ні в чому не звинувачує? Хіба що ти сам вважаєш себе винним, бо є щирим прихильником сталінських методів і послідовником його режиму. Але таке ставлення – це не питання дій України, це внутрішня проблема таких суб’єктів.

І тільки тоді, коли наше покоління і наступні, відчують, що досліджені всі історичні факти, що записані всі свідчення живих очевидців, що вшановані імена всіх жертв, що усунуто нерозуміння світом цього питання, тільки тоді ми зможемо закрити цю сторінку нашої історії і тільки тоді ми матимемо моральне право та силу рухатися далі.

Ми переконані, що в найближчі роки Україна виконає свою місію – донесе правду про Голодомор до усього світу. Це наш обов’язок, бо ми пережили це страхіття. На жаль, наш народ відчув, що це таке – у мирний час втратити мільйони співгромадян. І він повинен зробити все, щоб подібний злочин ніде і ніколи не повторився.

[Serg]

Спасибо за поправку.
Тогда ответьте, почему этот искуственный голодомор произошло именно на территории Украины? Против кого он был направлен? В чем была цель его организаторов? Когда я отвечаю себе на эти вопросы, у меня выходит Геноцид.
И то, что это делалось по национальному признаку, учитывая все то, что нам сейчас о том времени известно, мне кажется весьма вероятным.
НО лично мне все равно почему гибли люди, им я думаю это было тоже не важно , главное для меня , что это был искуственный процес!

Признают все, а кто за это признан ответственным?

Просто в Белоруссии нечего было продразверствывать по сравнению с Украиной и гибли от голода люди по всей СССР -вспомни голодающих Поволжья или Ярославской и Тамбовской губерни.Голодовку Сталин устраивал для создания ЗАВИСИМОГО от центра (Москвы) населения,чтобы легко управлять/.При этом вождя мало интересовала национальность голодающих ИМХО.Он это делал в РСФСР так же легко ,как на Украине или других регионах. "О том, что объектом политики было крестьянство как таковое, вне зависимости от этнической принадлежности, говорят географические масштабы голода. Он поразил важнейшие зерновые районы страны: кроме УССР, Среднее и Нижнее Поволжье, Северный Кавказ, Центральное Черноземье, Урал, часть Сибири, а также Казахстан (тогда автономию в составе РСФСР). Всего в областях, охваченных голодом, проживало около 50 млн человек."http://www.regnum.ru/news/748191.html

[BoraP]

Просто в Белоруссии нечего было продразверствывать по сравнению с Украиной и гибли от голода люди по всей СССР -вспомни голодающих Поволжья или Ярославской и Тамбовской губерни.Голодовку Сталин устраивал для создания ЗАВИСИМОГО от центра (Москвы) населения,чтобы легко управлять/.При этом вождя мало интересовала национальность голодающих ИМХО.Он это делал в РСФСР так же легко ,как на Украине или других регионах. "О том, что объектом политики было крестьянство как таковое, вне зависимости от этнической принадлежности, говорят географические масштабы голода. Он поразил важнейшие зерновые районы страны: кроме УССР, Среднее и Нижнее Поволжье, Северный Кавказ, Центральное Черноземье, Урал, часть Сибири, а также Казахстан (тогда автономию в составе РСФСР). Всего в областях, охваченных голодом, проживало около 50 млн человек."http://www.regnum.ru/news/748191.html

Что значит поразил? И что в других регионах он был тоже искусственным?

[Strelok)]

Не путай исскуственный голодомор и геноцид. Геноцид -это когда одна национальность истребляет другую.ЗЫ Голодомор признают ВСЕ.

Тебе снова нужно повторять, что голод был на Украине, Кубани, южной части Беларусии - исконных украинских териториях, населённых украинцами.
И в городах голода не было. Зато зерно увозилось на запад, за денежки.

[Serg]

Тебе снова нужно повторять, что голод был на Украине, Кубани, южной части Беларусии - исконных украинских териториях, населённых украинцами.
И в городах голода не было. Зато зерно увозилось на запад, за денежки.

А тебе,- что не только на украинских землях?"Он поразил важнейшие зерновые районы страны: кроме УССР, Среднее и Нижнее Поволжье, Северный Кавказ, Центральное Черноземье, Урал, часть Сибири, а также Казахстан (тогда автономию в составе РСФСР). Всего в областях, охваченных голодом, проживало около 50 млн человек."http://www.regnum.ru/news/748191.html сорри за баян.

Что значит поразил? И что в других регионах он был тоже искусственным?

Ну, как голод может поразить? Хорошо что ты себе это не представляешь.А причина голода- продразверстка с крестьянских хозяйств с целью их разорения и загона в коллективные хозяйства- нормально крестьяне туда и под дулом не шли, особенно в районах успешного земледелия- таких как Украина и Казахстан с Поволжьем например.

[Palanteer]

Serg я егоїст, мені байдуже до інших народів що голодували, то їх проблеми. Мене цікавлять загиблі українці в Україні. Я називаю голодомор — геноцидом українців. Оскільки українців загинуло найбільше. Будуть визнавати голодор у інших країнах чи на, мене не хвилює то їхні проблеми.

[Strelok)]

А тебе,- что не только на украинских землях?"Он поразил важнейшие зерновые районы страны: кроме УССР, Среднее и Нижнее Поволжье, Северный Кавказ, Центральное Черноземье, Урал, часть Сибири, а также Казахстан (тогда автономию в составе РСФСР). Всего в областях, охваченных голодом, проживало около 50 млн человек."http://www.regnum.ru/news/748191.html сорри за баян.

Ну, как голод может поразить? Хорошо что ты себе это не представляешь.А причина голода- продразверстка с крестьянских хозяйств с целью их разорения и загона в коллективные хозяйства- нормально крестьяне туда и под дулом не шли, особенно в районах успешного земледелия- таких как Украина и Казахстан с Поволжьем например.

Да-да-да...... Ну и? Если им глубоко наплевать на своих соотечественииков - это их беда.
Самый ужасный голод был на Украине!
И с этим не возможно спорить.
Palanteer, +1.
Я теж егоїст!

[romashko]

Не путай исскуственный голодомор и геноцид. Геноцид -это когда одна национальность истребляет другую.ЗЫ Голодомор признают ВСЕ.

Чого ж ВСІ, он Федор, наприклад, називає його просто голодом. Мабуть тому, що слава Богу його родини це не торкнулося

[Serg]

Чого ж ВСІ, он Федор, наприклад, називає його просто голодом. Мабуть тому, що слава Богу його родини це не торкнулося

Здесь надо либо признать ,что голод был ИССКУСТВЕННО создан ,либо считать ,что он (голод) возник по форс-мажору(неурожай ,засуха , эпидемия у животных и т.д.).ЗЫ Каждый волен иметь свое мнение- мое ,что создали ИССКУСТВЕННО, для превращения крестьян -собственников в колхозников.Ожидал ли ЦК подобные последствия насильственной коллективизации или опять сработало правило ,что благими намерениями путь в ад выстлан -вопрос риторический ИМХО.

[olex@]

Здесь надо либо признать ,что голод был ИССКУСТВЕННО создан ,либо считать ,что он (голод) возник по форс-мажору(неурожай ,засуха , эпидемия у животных и т.д.).ЗЫ Каждый волен иметь свое мнение- мое ,что создали ИССКУСТВЕННО, для превращения крестьян -собственников в колхозников.Ожидал ли ЦК подобные последствия насильственной коллективизации или опять сработало правило ,что благими намерениями путь в ад выстлан -вопрос риторический ИМХО.

Ти забуваєш чи свідомо пропускаєш одну, вкрай важливу деталь:
коли голод почався з якихось причин, нормальна влада мусила би щось зробити для того, щоб врятувати своїх громадян. А вона навпаки, поставила заслони у селах, щоб ніхто не втік. І продовжувала відбирати все їстівне, ми вже не говоримо про зерно, що пішло на індустріалізацію країни (простий буряк ховали).
Знаючи про голод, Західна Україна намагалася передати харчову допомогу, а її не приймали. Які ще аргументи потрібні?

[Федор Сумкин]

Знаючи про голод, Західна Україна намагалася передати харчову допомогу, а її не приймали.

Можно поинтересоваться в описываемое Вами время "Західна Україна" это кто такие были ?

[pcix]

Можно поинтересоваться в описываемое Вами время "Західна Україна" это кто такие были ?

Федор, "Західна Україна", это Западная Украина.

[Федор Сумкин]

Федор, "Західна Україна", это Западная Украина.

Полностью согласен. Но только после 39 года, когда таковой её сделала Красная Армия. Но мы ведь вроде о другом временном периоде разговариваем ?

[olex@]

Можно поинтересоваться в описываемое Вами время "Західна Україна" это кто такие были ?

Нащо придурюватися і прискіпуватися до слів, такі речі тобі достеменно відомі.
Нізащо не повірю, що ти не зрозумів, що малося на увазі.
Якщо вже твій улюблений президент казав про це

http://memorial.kiev.ua/content/view/184/69/

Звернення Президента України Леоніда КУЧМИ до українського народу у зв'язку з Днем пам'яті жертв Голодомору та політичних репресій
24 листопада 2002 року

» Нажмите, чтобы показать спойлер - нажмите опять, чтобы скрыть... «

Мої дорогі співвітчизники!

Я звертаюся до Вас у скорботний день. Мало знайдеться у непростій історії не тільки України, але й світу таких жахливих трагедій, як Голодомор 32-33-го років. Український Голодомор взагалі слід розглядати окремою сторінкою нашої історії - на своєму історичному шляху український народ зазнав чимало трагічних випробувань - однак все, що випало на його долю у той нібито мирний час, затьмарило своєю жахливістю навіть воєнні лихоліття. Спланований і реалізований комуністичним режимом Голодомор та масові політичні репресії поставили під сумнів саме існування нації.

Це - не перебільшення. Голодомор став національною катастрофою. Тільки протягом 1932-1933 років загинула п'ята частина сільського населення України. Люди вимирали цілими селами. Демографічні, соціально-економічні, історико-культурні наслідки тодішніх злодіянь Україна відчуває й досі.

Націю вбивали повільно, і це було ще страшніше. Не розстрілами і газовими печами, а - повільним, - і від цього ще більш жахливим згасанням від голоду. Коли мати, ламаючи окраєць хліба, мала вирішувати, хто із її дітей помре голодною смертю першим - старший, який навчився побиратися, середній, який ще тримається за спідницю - чи - молодший, якого шкода найбільше.

Бог і час, коли жили ці люди, не залишав їм вибору. Маємо визнати - це був геноцид. Цілеспрямований, ретельно спланований геноцид проти українського народу. І те небагато, що ми вже зараз можемо і зобов'язані - це пам'ятати. Пам'ятати, яку ціну - жахливу ціну - заплатив український народ за право жити. Жити не просто на своїй землі, а лише - за власне існування.

Це - не єдиний урок. Зараз, після того, як пройшло вже багато років, ми можемо відповісти на питання: чого хотіли досягнути організатори Голодомору? Кому було вигідно підрубати нашу хліборобську націю під корінь? Кому було вигідно поселити на майже генетичному рівні страх - перед силою, перед новим голодом, перед новими репресіями?

Комуністичний режим не міг миритися з існуванням вільних, незалежних від нього людей. Вільних людей, основу особистої незалежності яких складала їх власна праця на власній землі, слід було знищити.

Навіть закатувати голодом - за ціною не стояли. Удари наносились методично і цілеспрямовано. Спочатку забирали останнє, потім витягували сховане, брали в заручники, ставили заслони на шляхах у міста. З українців виймали хліборобську душу, ламали хребет нації, свідомо провокували канібалізм.

Комуністична ідеологія передбачала, що життя окремої людини цінності не має. Що кожне життя варте лише того, аби покласти його на вівтар боротьби за ідею перемоги комунізму у всесвітніх масштабах. Коли "ліс рубають, тріски летять". І "тріски" - а це долі людей - не рахував ніхто. Це були неминучі жертви в ім'я "світлого майбутнього". Революційна доцільність списувала все.

Коли я зараз бачу, як під одними знаменами об'єднуються комуністи і спадкоємці тих, хто від комуністів постраждав, я згадую приказку - "коли Бог хоче когось покарати, він відбирає розум". Тут відбирають якщо не розум, то вже точно - пам'ять. Пам'ять про всіх невинно закатованих під червоним прапором, пам'ять про тих, хто не дожив, пам'ять про тих, хто недолюбив, пам'ять про живих і ненароджених. Але ніхто, я переконаний в цьому, не має права про це забути - якщо хоче залишатися нормальною людиною. Про Велику Смерть від Великого Голоду.

Ніхто, я думаю - не в змозі відчути - що довелося пережити всім цим людям. Цей терор голодом був цинічною відповіддю більшовицької влади на опір українського селянства суцільній колективізації, політиці перетворення вільних землеробів на безмовних рабів.

Сам я родом з Чернігівщини. І добре пам'ятаю перелякані очі людей, коли мова йшла про Великий Голод. Люди відкидали від себе пам'ять про Голодомор, боялися згадувати. Страх укорінився в українцях, чого і добивалися організатори терору.

Сьогодні, коли від початку Голодомору минає 70 років, ми маємо для себе чітко зрозуміти - головною, незаперечною, неперехідною цінністю для нас усіх є власна держава. Бо лише здобуття Україною незалежності та демократичний шлях, який ми обрали, є надійною гарантією того, що це ніколи не повториться. Це не має права повторитися.

І в ті роки ми мали чимало шансів усвідомити: ми - єдина нація. У 32-33-му українці із польських берегів Збруча і Бугу - вони знали про голод - пускали плоти з харчами - і польські прикордонники - вони також знали про голод - дивилися на це скрізь пальці. Вони не стріляли. Стріляли радянські прикордонники. В українців з протилежного берега, які намагалися підхопити плоти.

Кров мільйонів загиблих співвітчизників стукає в наші серця. І ми зобов'язані зробити все, аби пам'ять про них завжди була живою для нинішніх та прийдешніх поколінь. Я закликаю Вас сьогодні згадати у Ваших молитвах всіх тих, хто страждав і хто помер під час Великого Голодомору. Вірю, сьогодні по всій Україні люди запалять свічки, аби пом'янути тих, кого забрали сталінські катівні та голодна смерть.

Переконаний - у Києві має постати величний Меморіал жертвам Голодомору. Пам'ятники потрібні і в усіх регіонах держави. Це не формальність - як свідчення глибокої шани до загиблих, невмирущої пам'яті про цю трагічну сторінку історії та водночас - символ безсмертя нашого народу. Вважаю, що оцінку має дати й Верховна Рада України, а науковці мають продовжити свої дослідження.

Ми зобов'язані донести до міжнародної громадськості правду про Голодомор, про його причини й наслідки, домогтися його визнання міжнародною спільнотою як акту геноциду проти українського народу.

Минають роки, минуть століття... Та зболена пам'ять про заморених голодом, розстріляних, закатованих житиме вічно. Вона - нагадування минулого і пересторога майбутньому.

Хай же пам'ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, додасть нам сил та волі, мудрості й наснаги для зміцнення власної держави на власній землі, розвитку демократії, вільного життя кожної людини.

24.11.02

то додавати зайве, я лишень виділив.

Крім того, для підвищення національної самосвідомості, щоб не задавати безглуздих уточнюючих питань, я би порадив подивитися
фільм Брати - 2004

Жанр: Документальне кіно
Режисер: Тарас Кляндрук

Даний фільм розповідає про тяжкі часи голодомору 1932-33рр. на Україні. Фільм в основному побудований на архівних документах (письмові джерела, фото та відео матеріали) та на спогадах людей, що жили в той нелегкий для України час. Багато розповідається і про Західну Україну, про організації, які там створювалися на підтримку голодуючих братів на Великій Україні.

Якість: TVRip
Тривалість: 40 хв.
Відео : Xvid; 352x288

http://www.share.net.ua/forum/index.php?sh...=2047&st=15

[Федор Сумкин]

Крім того, для підвищення національної самосвідомості, щоб не задавати безглуздих уточнюючих питань, я би порадив подивитися
фільм Брати - 2004

Уважаемый товарищ olex@, а скажите, вот если в этом фильме занимаются откровенной подтасовкой и искажением части фактов, можно ли верить остальному в этом фильме ? И что тогда делать с "підвищення національної самосвідомості" ?

[olex@]

Уважаемый товарищ olex@, а скажите, вот если в этом фильме занимаются откровенной подтасовкой и искажением части фактов, можно ли верить остальному в этом фильме ? И что тогда делать с "підвищення національної самосвідомості" ?

Вы посмотрели?

[DoctorZlo]

Голодомор 1932-33рр. на Луганщині. Закляття безпам'ятства.